Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ВІДПОВІДІ ДО ДЕРЖАВНОЇ АТЕСТАЦІЇ.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
2.08 Mб
Скачать

Історичне значення і уроки боротьби українського народу за незалежність в 1917-1920 рр.

В 1917-1920 рр. український народ вперше створив власну державу. Проте, відстояти його незалежність та суверенітет Україні не вдалося.

Внутрішньополітичні причини поразки Української революції

  • Різні погляди на майбутнє України у лідерів національного руху, що призводило до його розколу й ослаблення

  • Відсутність підтримки центральної влади в широких верствах населення та відсутність ефективного адміністративного апарату

Зовнішньополітичні причини поразки Української революції

  • Несприятливі зовнішні фактори:

  • Інтервенція білогвардійців

  • Протистояння з більшовиками

  • Війна з Польщею

  • Антанта, як і всі попередні, вороже відносилася до незалежної України й робила все, щоб ліквідовувати її державність

Історичне значення героїчної боротьби українського народу за державну незалежність

    • Головний урок полягає в необхідності єдності всіх національно-патріотичних сил для досягнення спільної мети – незалежності України. Відсутність такої єдності була основною внутрішньою причиною поразки

      • Із цього витікає необхідність взаємних поступок, компромісів різних національно-патріотичних сил, без чого єдність їх дій неможлива

    • Досягнення незалежності неможливе без глибоких соціально-економічних реформ, які відкривають перспективи покращання життя основної маси населення

    • Без добре організованої та підготовленої армії неможливо добитися поставлених цілей в національно-визвольному русі

    • Досвід Української революції продемонстрував необхідність й важливість створення відданого ідеям незалежності управлінського апарату, який зміг би належним чином налагодити управління всіма найскладнішими процесами життєдіяльності суверенної держави

    • Необхідно враховувати зовнішньополітичну ситуацію, добиватися підтримки незалежності України провідними зарубіжними країнами. Без широкої міжнародної підтримки існування суверенної України надзвичайно ускладнюється

    • Необхідне проведення політики урегулювання відносно національних меншин

    • В умовах соціальних потрясінь національна еліта повинна чітко усвідомлювати та виражати інтереси власного народу

  • Революція ознаменувала перехід від національно-культурного пробудження народу на початку ХХ ст. до боротьби за незалежність.

Національно-демократична революція стала періодом масового героїзму та високих патріотичних почуттів.

Виведення: Боротьба за незалежність українського народу ускладнювалася кривавою громадянською війною. Для будівництва та існування незалежної національної держави правлячі кола повинні дотримуватися політики компромісів. Досвід парламентаризму часів УНР має враховуватися в сучасній Україні. Взаємовигідні мирні відносини України із сусідніми державами являються одними з умов її незалежного розвитку.

20

Складіть розгорнутий план відповіді: «Культурне і духовне життя в Україні у 1917- 1920 рр.»

Культура України в 1917-1920 рр.

Умови розвитку культури

  • Складна політична обстановка, що пов'язана з громадянською війною.

  • Економічна розруха, брак коштів на розвиток культури.

  • Загибель, еміграція багатьох діячів науки та культури в 1917-1920 рр.

Досягнення української культури 1917-1920 рр.

  • Відкриття УАН 24 листопада 1918 р.

  • Відкриття в 1918 р. та розширення мережі вищих та середніх учбових закладів з українською мовою викладання (університети в Києві, Кам'янець-Подільському). В 1920 р. в Україні діяли 38 Вузів - набагато більше, ніж до революції.

  • Скасовано плату за навчання, введено стипендію.

  • Створення сприятливих умов для вступу до Вузів робочої та селянської молоді за допомогою підготовчих робочих факультетів (рабфаків).

  • Початок ліквідації неписьменності за допомогою гуртків лікнепу, в яких навчалося доросле населення до 50 років. Діти з 8 років навчалися грамоті в школах. До 1920 р. грамотними стали 51,9% населення проти 27,9% - до революції.

  • Відродження культурно-просвітницької діяльності «Просвіт».

  • Поява яскравих, талановитих творів в області літератури - В.Сосюри, П.Тичини, В.Чумака, В.Еллінського та ін.

  • Плюралізм літературного процесу, вільне існування різних напрямів в літературі:

  • Неокласицизму;

  • Революційного романтизму;

  • Символізму;

  • Пан футуризму.

  • Заснування в 1919 р. Українського театру драми та опери; створення театральних колективів.

  • Заснування у Вінниці в 1920 р. театру ім. І.Франка, який пізніше переїхав до Києва.

  • Створення в 1918 р. Державного симфонічного оркестру (в 1919 р. був перейменований в Республіканський симфонічний оркестр ім. М.Лисенка), музичних колективів, капел. В цей період працювали композитори: М.Леонтович, Я.Степовий, Л.Ревуцький, Г.Верьовка, Б.Лятошинський.

  • Розвиток образотворчого мистецтва. Утворення Української Академії Мистецтв, членами якої сталі М.Бойчук, М.Бурачек, Г.Нарбут, М.Жук, В.Кричевський.

  • Відкриття в Ромнах в 1918 р. першого в Україні пам'ятника Т.Шевченку (скульптор И.Кавалеридзе).

    • Культура опинилася в епіцентрі політичної боротьби. Діячі культури за переконання потрапляли в число «неугодних» властям. Особливо яскраво це проявлялося в діяльності органів радянської влади.