Партійний склад Директорії

Суспільний діяч

Партійна приналежність

Посада

В.Винниченко

С.Петлюра

Ф.Швець

П.Андрієвський

А.Макаренко

Соціал-демократ

Соціал-демократ

Представник Селянської спилки

Соціаліст-самостійник

Керівник профспілок залізничників

Голова Директорії

Отаман військ УНР

Член Директорії

Член Директорії

Член Директорії

Внутрішня

політика

Зміст

Політичний курс

• Встановити в Україні національний варіант радвлади

• Зроблено кроки до єднання всіх українських сил. Членами сформованого Уряду на чолі з В.Чеховським стали представники всіх партій, які входили до УНС

• Відновлено УНР

• Владу на місцях передати трудовим радам селян, робочих, інтелігенції

• Передати законодавчу владу в УНР Трудовому конгресу. Делегатів на Трудовий конгрес має вибрати трудове населення України без поміщиків, капіталістів (в число останніх потрапили лікарі, адвокати, професура, учителі)

• Всі призначені на пости при гетьманському режимі були звільнені зі своїх посад, частина з них притягалася до судової відповідальності

• Відновлено дію закону УНР про національно-персональну автономію

• Надалі політичний курс Директорії мінявся, вона відмовилася від соціалістичного радикалізму, почала лояльно відноситися до буржуазії, заможного селянства.

• Єдності досягти не вдалося. Політичну лінію Директорії багато в чому визначав В.Винниченко, який представляв ліве крило УСДРП. Поміркований соціал-демократ С.Петлюра, авторитет якого зростав, зосередив свою увагу на вирішенні воєнних питань. До складу Ради міністрів також входили противники радикальних методів нової влади, які схилялися до встановлення парламентської демократії, обережності й помірності в вирішенні насущних соціально-економічних проблем

Продовольча політика

• 26 січня скасовано тимчасовий закон гетьманського уряду про кримінальну відповідальність за перевищення гранично допустимих цін

• Прийнято закон, відповідно до якого спекуляцією вважалися будь-які операції із товарами, сировиною, грошовими знаками

• Продовжилася практика реквізиції продовольства

• Збільшенно норми хлібоздачі в 3-5 разів. В господарствах, які мали понад 16 десятин землі, урожай вилучався цілком

Аграрна політика

8 січня 1919 р. затверджено Закон про землю

• Скасовувалася приватна власність на землю, ліси і надра. Вони переходили у власність держави

• Замість гетьманських комісій питаннями реалізації аграрної реформи на місцях займалися земельні управи, які прагнули створити запасні земельні, меліоративні державні фонди, налагоджували сільськогосподарський кредит, визначали площі для громадського користування

• Трудова земельна норма, в порівнянні з періодом УЦР зменшувалася вдвічі й обмежувалася 15 десятинами. Це відштовхувало від уряду селянську бідноту, яка звинувачувала його в про куркульській політиці. Водночас кожне господарство повинно було отримати в користування не менше 5-6 десятин

• Директорія дбайливо відносилася до високопродуктивних господарств і передавала їх трудовим спілкам, які повинні були організовуватися з метою збереження цілісності господарств

• Власники за отримані ділянки повинні були передавати державі 1/3 урожаю, цілком сплачувати вартість оранки землі, заздалегідь виплативши всі податки

• Вилучення землі у поміщиків без викупу, причому термін та порядок розділу землі не визначалися, землі іноземців (в основному поляків) розділу не підлягали

• Ухвалено рішення про компенсацію поміщикам за землю

Соціально-економічна політика

• Вживалися заходи щодо відновлення промисловості

• Певною мірою заохочувалася приватна ініціатива

• Підтримувалося ремісницьке виробництво

• Вживалися заходи щодо розвитку внутрішньої та зовнішньої торгівлі

• 26 січня 1919 р. була введена українська грошова одиниця – гривня

• В промисловості вводився робочий контроль

• Уряд прагнув надати допомогу безробітним й іншим категоріям потребуючих

• Надано право на діяльність профспілок та проведення страйків

• Політика уряду носила декларативний характер, не вдалося відновити діяльність профспілок, Директорія не змогла відстояти інтереси робітників, чим значно звузила підтримку своєї влади

• В умовах громадянської війни та інтервенції реформи було відкладено, головною задачею Директорії стала перемога в громадянській війні

Зовнішня політика

Зміст

Відносини з радянською Росією

• Раднарком не визнав Директорію найвищим органом влади в Україні

• В грудні 1918 р. радянські війська розпочали наступ на Київ, Чернігів та Харків

• 16 січня 1919 р. Директорія оголосила війну Радянській Росії

Відносини із державами Антанти

• Розпочалися переговори з метою досягнення негайної угоди

• Французьке командування висунуло ультиматум:

- реорганізувати уряд УНР

- вивести із складу Директорії членів соціалістичних партій

- реорганізувати армію УНР та підпорядкувати її союзному командуванню

• В.Винниченко та В.Чеховський подали у відставку, вся повнота влади зосередилася в руках С.Петлюри, тобто була встановлена воєнна диктатура

• Антанта розпочала активні бойові дії на півдні України та в Криму, керуючись намірами узяти під контроль території, залишені німецькими і австро-угорськими військами та надати допомогу білогвардійському руху

Відносини із Польщею

• Після відтворення Польської держави в листопаді 1918 р. Ю.Пілсудський пред'явив територіальні претензії до України. Польські війська розпочали бойові дії в Західній Україні, їм вдалося окупувати Східну Галіцію

• Наприкінці листопада 1919 р. Уряд і армія УНР опинилися в оточенні більшовиків, поляків та військ генерала Денікіна, тому УНР і ЗУНР вважали за необхідне підписати угоду із поляками у Варшаві

• У кожній делегації була своя мета:

• Петлюра прагнув укласти із Польщею воєнний союз в боротьбі проти більшовиків і готовий був віддати Польщі значну частину Західної України

• Уряд Галіції турбувався про долю українського населення, яке могло піддатися польській експлуатації