Історичне значення IV Універсалу

Вперше в новітній історії український народ прийшов до найважливішого рішення – проголошення незалежної суверенної держави, остаточно розірвавши з імперським центром і заклавши основи подальшого державного устрою

Із проголошенням IV Універсала автономізм остаточно відходить в минуле української суспільно-політичної думки

Український національний рух знову підтвердив свій демократичний характер: продовжував відстоювати демократичні свободи, права національних меншин (у тому числі росіян), свободу слова, друку, віросповідання, спілок, мітингів

ЦР, нарешті, відкинула коливання і пішла на радикальне рішення земельного питання – головного для країни, в якій переважало сільське населення

Нездатність ЦР бути провідною силою

Загрузнувши в безплідних дебатах і розбратах, члени ЦР, влада якої фактично обмежувалася околицями Києва та декількома великими містами, втратили зв'язок із селом, а значить, - із масами

Коли ТУ спробував переглянути домовленість про українську автономію, ЦР із головою занурилася в нескінченні дискусії про межі своїх повноважень, нехтуючи при цьому більш прозаїчними, але більш насущними проблемами, як - зміцнення законності й порядку, забезпечення постачання міст і робота залізниць та ін. Губернії були самі по собі.

Загострилися політико-ідеологічні протиріччя між соціал-демократами, які мали в ЦР більшість, і численними соціалістами-революціонерами

Виявилася нездібною розв'язати проблему перерозподілу землі. Як наслідок - первинна єдність, продемонстрована українцями раніше, швидко розпалася

Непослідовно відстоювала право українського народу на незалежність, йшла на компроміси з ТУ, підриваючи цим свій авторитет. Більшість членів ЦР взяла до відома «Тимчасову інструкцію…», замість відмови від неї

Не змогла провести мирні переговори

Ідеологічна обмеженість і недосвідченість українських політиків, більшість з яких були зовсім молодими. Вони прагнули цілком відмежуватися від старого ладу:

• Були прорахунки у воєнному питанні (генерал П.Скоропадський надав в розпорядження ЦР 40-тисячний український корпус, та цей жест був знехтуваний, оскільки ідеологи ЦР вважали, що революції не потрібна регулярна армія, і, крім того, Скоропадський, як крупний землевласник, не користувався їх довірою)

• Російське чиновництво, яке мало великий дослід роботи й посідало в містах ключові пости, розглядалося як втілення старої, антинародної «буржуазної» держави, відсторонялося від посад, причому самим представникам ЦР цього досвіду якраз бракувало

Не провела аграрну реформу – основну вимогу селян

Не змогла поліпшити матеріальне становище людей, відновити роботу промисловості, яка перебувала в глибокій кризі через війну

Досить швидко з'ясувалося, що уряд неспроможний вирішити жодне серйозне питання без армії й апарату управління, та по Україні вже розповзалися анархія та безвладдя (коли розвалилася російська армія в Галичині, Україна, як найближчий тил, була затоплена мільйонами озброєних, агресивних, буйних солдат)