За перебігом у часі

Дискретні (переривані) процеси – це процеси, яким притаманна циклічність, зв’язана з виготовленням виробів певної форми, які обчислюються в штуках (машини, прилади, одяг тощо)

Безпе­рервні процеси властиві виробництву продукції, яка не має сталого об’єму та форми (сипкі, рідкі, газоподібні речовини), тому їхній перебіг не потребує технологічної циклічності

За способом здійснення

Ручні процеси здійснюються безпосередньо робітником, фізична сила якого є основним джере­лом енергії

Механізовані процеси виконуються робітником за до­помогою машин

Автоматизовані процеси викону­ються машинами під наглядом робітника

Автоматичні процеси здійсню­ються машинами без участі робітника за попередньо розробленою програмою

Рис. 10.1. Класифікація технологічного процесу

10.2. Організаційні типи виробництва.

Особливості діяльності підприємства, специфіка конкретних технічних та організаційних рішень істотно залежать від типу ви­робництва.

Тип виробництва – це класифікаційна категорія виробництва, яка враховує такі його властивості, як широта номенк­латури, регулярність, стабільність і обсяг випуску продукції (рис. 10.2).

ТИПИ ВИРОБНИЦТВА

характеризується широкою номенкла­турою продукції, малим обсягом випуску однакових виробів, по­вторне виготовлення яких здебільшого не передбачається

Одиничне виробництво

має обмежену номенклатуру продукції, виготовлен­ня окремих виробів періодично повторюється певними партіями (серіями) і сумарний їхній випуск може бути досить значним

Серійне

виробництво

Масове

виробництво

характеризується вузькою номенклатурою про­дукції, великим обсягом безперервного і тривалого виготовлення однакових виробів

Рис. 10.2. Типи виробництва

Окремо виділяють дослідне виробництво, в якому виготов­ляються зразки або партії (серії) виробів для проведення дослід­них робіт, випробувань, доопрацювання конструкцій. За дослідни­ми зразками розробляється конструкторська та технологічна доку­ментація для серійного або масового виробництва. За своїми ха­рактеристиками дослідне виробництво близьке до одиничного.

За ознаками типу виробництва можна характеризувати вироб­ничі підрозділи: від робочого місця до підприємства взагалі. При цьому важливою кількісною характеристикою є рівень спеціалізації робочих місць, який обчислюється за допомогою коефіцієнта за­кріплення операцій.

Коефіцієнт закріплення операцій – це середня кількість тех­нологічних операцій, яка припадає на одне робоче місце за місяць.

(10.1)

де, кз.о. – коефіцієнт закріплення операцій;

n – кількість найменувань предметів, які обробляються на даній групі робочих місць (на дільниці, в цеху) за місяць;

mi – кількість операцій, що їх проходить i-й предмет у процесі обробки на даній групі робочих місць;

М – кількість робочих місць, для яких обчислюється kз.о.

Порівняльна характеристика типів виробництв представлена в табл. 10.2.

Таблиця 10.2