Чинники підвищення продуктивності праці

Зовнішні

Внутрішні

Стан науково-технічного прогресу

Рівень освіти і кваліфікації робітників

Зміна рівня цін і рівня інфляції

Рівень конкуренції

Рівень кооперації, спеціалізації тощо

Організаційні умови виробництва

Технологічні

Економічні

Прогресивність норм виробітку, форми оптимізації використання робочого часу

Рис. 5.3. Чинники підвищення продуктивності праці

5.2. Мотивація трудової діяльності.

Забезпечення ефективності використання праці на підприємстві можливе шляхом використання відповідної системи мотивації.

Мотивація – це сукупність взаємозв’язаних заходів, які стимулюють окремого працівника або трудовий колектив у цілому до досягнення індивідуальних і спільних цілей діяльності підприємства (організації).

Для формування належного ставлення до праці необхідно створювати такі умови, щоб персонал сприймав свою працю як свідому діяльність, що є джерелом самовдосконалення, основою професійного та службового зростання.

Система мотивації повинна розвивати почуття належності до конкретної організації.

За домінуючої ролі соціально-економічних умов в основу будь-якої моделі мотивації покладаються передовсім психологічні аспекти. Тому моделі мотивації слід будувати за багатофакторним принципом.

На рис. 5.4 представлені основні моделі мотивації за різними теоріями

МОДЕЛІ МОТИВАЦІЇ

- Фізіологічні;

- Безпеки та захищеності;

- Соціальні;

- Поваги;

- Самовиявлення

Що грунтуються на теорії потреб

- Очікування щодо співвідношення витрат праці та результатів; - Очікування щодо співвідношення результатів та винагороди; - Передбачуваний ступінь відносного задоволення отриманою винагородою.

Що грунтуються на теорії очікування

- Суб’єктивне визначення співвідношення винагороди та затрат праці; - Порівняння особистої винагороди із заохоченням інших людей, що виконують аналогічну роботу; - Зняття спеціального напруження через дотримання принципу справедливості (за наявності дисбалансу).

Що грунтуються на теорії справедливості

Рис. 5.4. Моделі мотивації

Система мотивації на рівні підприємства має базуватися на певних вимогах, а саме:

- надання однакових можливостей щодо зайнятості та посадового просування за критерієм результативності праці;

- узгодження рівня оплати праці з її результатами та визнання особистого внеску в загальний успіх. Це передбачає справедливий розподіл доходів залежно від ступеня підвищення продуктивності праці;

- створення належних умов для захисту здоров’я, безпеки праці та добробуту всіх працівників;

- забезпечення можливостей для зростання професійної майстерності, реалізації здібностей працівників, тобто створення програм навчання, підвищення кваліфікації та перекваліфікації;

- підтримування в колективі атмосфери довіри, заінтересованості в реалізації загальної мети, можливості двосторонньої комунікації між керівниками та робітниками.

Основні методи мотивації представлені на рис. 5.5.

МЕТОДИ МОТИВАЦІЇ

- Відрядна оплата;

- Почасова оплата;

- Премії;

- Участь у прибутках;

- Оплата навчання;

- Виплати за максимальне використання робочого часу (немає невиходів на роботу)

Економічні

прямі

- Пільгове харчування;

- Доплати за стаж;

- Пільгове користування житлом, транспортом та ін.

- Соціальні пільги

Економічні непрямі

- Гнучкі робочі графіки;

- Програми підвищення якості праці;

- Участь у прийнятті рішень на більш високому рівні

Не грошові

Рис. 5.5 Методи мотивації

У системі мотивації особливого значення набуває термін винагорода.

Винагорода – це все те, що людина вважає цінним для себе. Але розуміння цінності в людей неоднакове, а тому різною є оцінка винагороди та її відносного рівня. Персоналізація (індивідуальна або групова) форм і методів винагородження є фундаментом дієвості будь-якої моделі мотивації.