Тема 2.9 Протиерозійні заходи та їх ефективність

Заходи з «запобігання водної ерозії» або з «захисту ґрунтів від ерозії» на сільськогосподарських землях і прилеглих територіях називають протиерозійними прийомами або заходами. Кож­ний протиерозійний захід направлений на зниження інтенсивно­сті прояву одного або декількох чинників ерозійного процесу, що приводить або до зменшення швидкості стікання води по повер­хні схилів, або до збільшення здатності ґрунту протистояти еро­зійній дії крапель дощу і поверхневого стоку.

Існують різні пропозиції щодо класифікації протиерозійних прийомів та заходів, але найбільш поширеним є поєднання усіх протиерозійних заходів у чотири групи: організаційно-госпо­дарські, агромеліоративні, лісомеліоративні та гідромеліоративні (рис. 1).

1 Організаиійно-господарські заходи

Визначення конкретного складу заходів протиерозійного захисту з урахуванням певних природних умов і способів господарського використання вирішується саме в процесі розробки організацій­но-господарських заходів. До цієї групи належать:

Р ис. 6.1. Класифікація протиерозійних заходів

• протиерозійна організація території, включаючи класифі­кацію земель за однотипністю та інтенсивністю прояву ерозійної деградації ґрунтів і можливому їх використан­ню, розміщення мережі лісонасаджень, доріг, найпростіших гідротехнічних споруд;

• обмеження в ступені сільськогосподарського освоєння території;

• обмеження ступеня насичення сівозмін окремими сільсь­когосподарськими культурами

Організаційно-господарські заходи починаються з класифікації земель за однотипністю та інтенсивністю прояву ерозійної дегра­дації ґрунтів і можливому їх використанню. Існуючи «ерозійні» схеми класифікації земель передбачають виділення трьох типів земель.

До першого типу звичайно відносять неушкоджені і слабко ушкоджені ерозією землі на рівних і слабопологих схилах (до 3°), де можливе вирощування основних сільськогосподарсь­ких культур, а стік регулю­ється найпростішими агротехнічними прийомами та полезахис­ними лісосмугами.

До другого типу належать частини схилів з великими ухилами (від 3° до 7-9° за різними схемами) із середньо- і сильнозмитими ґрунтами, наявністю струминних розмивів, придатні для обмежено­го обробітку. Стік на цих схилах регулюється агротехнічними, лісо­меліоративними і гідротехнічними протиерозійними заходами.

Нижня частина схилів з ухилами більше 7-9° зайнята пере­важно сильнозмитими ґрунтами. Вона виділяється в третій тип земель. Землі цього типу використовуються для пасовищ або підлягають повному залісенню.

Досвід протиерозійної організації території показує, що прямолінійні контури сільськогосподарських угідь, розміщення доріг і меж полів навіть поперек схилу, як правило, не задоволь­няють вимогам впровадження інтенсивних засобів боротьби з водною ерозією. Прямолінійні межі полів сівозміни перетинають горизонталі під тим чи іншим кутом і, отже, напрямки обробіт­ку ґрунту, розміщення посівів вздовж прямолінійної межі ство­рюють умови для руху струменів поверхневого стоку уздовж гре­бенів оранки або в міжряддях сільськогосподарських культур, що посилює ерозійну небезпеку

Отже, межі угідь і полів сівозміни або, у крайньому випадку, робочих ділянок повинні бути розміщені у вигляді смуг з межа­ми, які збігаються з основним напрямком горизонталей. Така просторова організація території називається контурною.

Обмеження ступеня сільськогосподарського освоєння тери­торії включає: заборону або обмеження вирубувань лісу, розорю­вання земель, випасання худоби на найбільш ерозійно-небезпеч­них ділянках, збереження при освоєнні нових земель ділянок лісу і лугу протиерозійного призначення, особливо в річкових долинах і балках, на крутих прирічкових і прибалочних схилах, у великих водовідвідних улоговинах.

Важлива роль у комплексі організаційно-господарських за­ходів належить обмеженню ступеня насичення сівозмін окре­мими сільськогосподарськими культурами на схилах. У кож­ній категорії земель на орних землях організуються сівозміни: польові, кормові, ґрунтозахисні та інші. Ґрунтозахисні сівозміни повинні характери­зуватися великою питомою вагою багаторічних трав, участю зернових колосових культур суцільної. Із сівозміни виключається чистий пар і до мінімуму обмежуються або виключаються посіви просапних куль­тур. Багаторічні трави застосовуються в ґрунтозахисних сівозмінах як у чистих посівах, так і в суміші.