Тема 2.6 Родючість ґрунтів

Фактори і закономірності природної родючості ґрунтів

Сучасне природознавство розглядає родючість грунту як функцію грунтоутворюючого процесу, визначаючи його як ґрунту до одночасного забезпечення рослин умовамиїх нормального росту і розвитку.

У зв'язку з тим, що ознакою родючості грунту є величина врожаю, яка обумовлюється сукупністю властивостей здатних забезпечувати рослини всім необхідним, О.М. Грінченко зобразив їх у вигляді шестикутника, у кожному з кутів якого стоїть один із факторів, всі вони зв'язані між собою: гумус; гранулометричний склад; будова профілю і щільність; хімічний склад: водно-повітряний і температурний режими; рослинність і мікробіологічна активність.

Тільки врахування всієї сукупності факторів дає можливості підвищувати врожай. Дія лише на один з факторів родючості на певному етапі призводить до зниження врожаю. Водночас, у харак­теристиці ґрунту необхід­но врахувати і соціально-економічний аспект. Як тільки ґрунт починають використову­вати для вирощування культурних рослин, здатність його забез­печувати рослини всім необхідним визначається не тільки при­родними властивостями, але й характером впливу на нього лю­дини. Останній визначається соціально-економічними умовами суспільства.

Проблему родючості не можна розглядати з відривом від об­ґрунтування теорії земельної ренти, яка зобов'язана своїм походжен­ням суспільству, а не ґрунту. Рівень родючості тісно зв'язаний з пи­танням про те, кому належить земля. Родючість розглядається як здатність ґрунту давати врожай.

Категорії ґрунтової родючості, їх суть і коротка характеристика

У підручниках та наукових працях із землеробства, ґрунтоз­навства та агрохімії зустрічаємо різні формулювання понять кате­горій, видів, груп ґрунтової родючості: природна, первинна, акту­альна, потенційна, штучна, культурна, відносна, порівнювальна, дійсна, абсолютна, ефективна, економічна. Деякі поняття ототожнюються: родючість природна або потенційна; відносна або порівняль­на; ефективна або економічна.

У зв'язку з тим, що родючість грунту утворюється під дією при­родних і соціально-економічних факторів, вона належить до розряду природних і економічних категорій. О.М. Грінченко (1984) вважав за необхідне виділити і використовувати у господарській діяльності три категорії ґрунтової родючості: природну, ефективну і економічну.

Природна родючість ґрунту. Ґрунт як природно-історичне тіло володіє визначеною родючістю, яка називається "природною родючістю". Вона є результатом розвитку ґрунтоутворюючих процесів, які призвели до утворення даного грунту як природного тіла, до якого не доторкалась рука людини. Вона притаманна лише цілинним землям. Характеризується комплексом взаємозв'язаних механічних, фізичних, хімічних, фізико-хімічних і біологічних вла­стивостей, які обумовлюють життєдіяльність рослинних організмів. Водночас, рослинність і мікроорганізми також діють на зміну і напрямок ґрунтових процесів, а, отже, і на родючість грунту.

Ефективна родючість ґрунту. Як тільки людина починає ви­користовувати ґрунт (землю) з господарською метою, він стає засо­бом виробництва. Людина господарською діяльністю впливає на розвиток і зміну ро­дючості ґрунту; його родючість проявляється у величині врожаю культурних рослин. Цю категорію виділяють як ефективну ро­дючість, її рівень залежить не тільки від природної родючості фун­ту, але й більше від процесу і характеру сільськогосподарського використання та культури землеробства. Застосування засобів об­робітку, добрив, меліоративних заходів проявляється і на напрямку ґрунтоутворення: змінюється природна родючість, створюється її штучний ступінь. Але це не нова категорія родючості, а та сама при­родна родючість, яка за допомогою штучних заходів набуває більш високого ступеню розвитку. Штучний ступінь родючості і природ­на родючість зв'язані між собою і впливають на врожайність. Ефек­тивна родючість та її новий штучний ступінь тісно зв'язані з розвит­ком соціально-економічних умов. Звідси випливає необхідність ви­ділення категорії економічної родючості грунту.

Економічна родючість ґрунту. В підручниках і працях деяких учених економічна родючість як категорій не виділяється, вона ототожнюються з поняттям "ефективна родючість". Це поняття "економічна родючість" доцільно виділяти як окрему категорію Ґрунтової родючості, адже в суспільному виробництві ґрунт виступає предметом і знаряд­дям праці. В процесі застосування праці, знарядь і знань, при правиль­ному ставленні грунт поліпшується; при цьому змінюється природна і підвищується ефективна родючість, перетворюючись в економічну, яка реалізується у визначеній кількості споживчих вартостей.

Економічна родючість - це здатність землеробства, зумовлена соціально-економічними факторами, використовувати і підви­щувати природну родючість грунту.

З розвитком науково-технічного прогресу і виробничих сил сус­пільства створюються умови правильного використання земельних ресурсів і підвищення природної та економічної родючості грунту.

Підвищення родючості та окультурювання грунтів

Родючість грунту с такою властивістю, яка здатна до відтворен­ня і в природних умовах, і при сільськогосподарському використанні грунту. Відтворення родючості може бути розширеним, простим і не­повним. Розширене відтворення родючості це поліпшення сукупності властивостей грунту, які впливають на його родючість. Просте - це відсутність помітних змін сукупності властивостей грунту, які впли­вають на його родючість. Неповне - це погіршення властивостей ґрун­ту, які впливають на його родючість. Це широко розповсюджене як у світі, так і у нашій країні, явище має негативні наслідки в природному й соціально-економічному відношеннях. Зниження родючості ґрунту відбувається за рахунок трьох основних процесів.

Перший - антропо­генна деградація (ерозія, викликана людиною, вторинне засолення, вто­ринне заболочення).

Другий - виснаження грунту (зменшення запасів гумусу, поживних речовин тощо).

Третій - стомлення ґрунту (накопи­чення в ньому різних токсичних елементів, викликаних неправильними сівозмінами, надлишком хімічних засобів тощо).

Для підвищення ефективної і природної родючості треба впро­ваджувати науково обгрунтовані системи землеробства, що може забезпечити окультурювання ґрунтів.

Окультурювання грунтів - систематичне використання заходів щодо підвищення їх родючості з врахуванням генетичних влас­тивостей, вимог сільськогосподарських культур, тобто форму­вання ґрунтів із більш високим рівнем ефективної й потенційної родючості.

Проте, не можна забувати, що окультурювання ґрунту має бути науково обгрунтованим із використанням екологічного підходу.

Окультурювання грунту - це екологічна реорганізація всіх ком­понентів біогеоценозу, що призводить до антропогенної зміни ґрунтових режимів під потреби однієї рослини.

Такс штучне обмеження біорізноманітності в агроценозі робить подібні екосистеми нестійкими. Саме тому едафотопи агроценозів потребують прискіпливої уваги та бережного ставлення.

Закон "спадаючої родючості ґрунтів", його критика

Вчення про ґрунтову родючість склалося в процесі розвитку вчення про земельну ренту. Другим аспектом, у якому розвивало­ся це вчення, була боротьба з мальтузіанською "теорією" народо­населення і законом спадаючої родючості ґрунту, сформульованих у XVIII ст. французьким економістом А.Тюрго у книзі "Роздуми про створення та розподіл багатств" (1766). Згідно із зазначеним законом, кожне вкладання праці і засобів виробництва на одній і тій самій ділянці землі дає все меншу і меншу прибавку врожаю.

"Теорія" мала багато прибічників на початку XX ст. і в Україні та Росії, оскільки за її допомогою можна пояснити причини зубожіння людей, затушовуючи при цьому роль соціальних умов. Але закон спадаючої родючості грунту має лише відносне й умовне застосу­вання до тих випадків, коли техніка, засоби виробництва залиша­ються без змін. Головною тезою його прибічників є лише відносне и умовне застосування до вказаних випадків; воно зводиться до того, що якби наступні вкладення праці і капіталу до землі давали не зменшену, а однакову кількість продукту, тоді навіщо було б взагалі розширяти площі, які обробляються. Якщо ж збільшення фактора ро­дючості грунту супроводжується, завдяки розвитку науки і техні­ки, підвищенням технічного рівня у сільському господарстві, то закон спадаючої родючості ґрунту зовсім не справджується в тих випадках, коли техніка прогресує, коли засоби виробництва по­ліпшуються.