В Інтернеті

http://www.youtube.com/watch?v=NxDA1fLOq20

У живопису

Капуста М. Дружній шарж на Патричу Д.К. // Донбас. – 2004. - № 4. – С. 12.

Джарты Л. Портрет Доната Патричи (2002) // Приазовський рабочий. – 2005. – 14 янв. – С. 16.

21

С уковатий Іван Олександрович

Народився 12 грудня 1938 року у селі Велика Шишовка Шахтарського району Донецької області. В 1954 році закінчив семирічну школу і продовжив навчання в середній школі м. Тореза. В 1958 році вступив до Луганського сільськогосподарського інституту на заочне відділення. Одночасно працював у колгоспі трактористом, обліковцем в тракторній бригаді, плановиком і садоводом.

Після закінчення вузу працював бригадиром тракторної бригади. У лютому 1966 року Івана Олександровича обрали головою колгоспу «Родина» Шахтарського району. 16 грудня 1972 року назначений начальником управління сільського господарства Шахтарського району.

У Володарський район І.А. Суковатий прибув, коли йому було вже більше сорока років. Це сталося у 1981 році. Його призначили головою колгоспу «Росія» у селі Старченкове.

Він взявся до справи у притаманний для нього спосіб: самовіддано, ініціативно, не шкодуючи свого особистого часу і здоров’я. Завдяки керівництву Івана Олександровича, колгосп «Росія» став не просто одним з найкращих, але й високоприбутковим та економічно міцним сільгосппідприємством. На нову потужність запрацював комплекс з вирощування бичків та виробництва м’яса яловичини. Він зайнявся вівчарством, склавши велику конкуренцію у цій галузі для інших господарств району. У 1993 році з його ініціативи було розпочато будівництво Свято-22Іллінської церкви і через чотири роки завершено.

На рахунку Івана Олександровича і правління колгоспу ще багато добрих справ, пов’язаних з соціально-економічними перетвореннями села Старченкове: посаджений ліс, викопана криниця, яка користується великою популярністю у своїх мешканців та навколишніх сіл, збудовані маслоцех та млин, будинки для колгоспників, відремонтований клуб тощо.

За свою трудову діяльність був нагороджений трьома орденами Трудового Червоного Прапора. В 2003 році І.О. Суковатий пішов на заслужений відпочинок. Цього ж року він отримав звання «Почесний громадянин Володарського району».

Помер Іван Олександрович Суковатий 4 вересня 2010 року. Похований у с. Старченкове.

Література:

Сергеева Л. Его уважают // Заря Приазовья. – 2008. – 13 дек. – С.2.

Писсава В. Уважение людей и есть счастье // Заря Приазовья. – 2009. – 14 янв.; // Писсава В. Чтобы помнили. – Мариуполь, 2010. – С. 66-68.

Богатир Віктор Іванович

Віктор Іванович Богатир народився 1 серпня 1933 року у м. Донецьку у сім’ї залізничника. Після закінчення школи навчався у Ногайському сільгосптехнікуму. Після його закінчення у 1953 році працював агрономом радгоспу «Переможець» Запорізької області. З 1954 по 1957 роки проходив військову службу у Київському військовому окрузі. Демобілізувавшись, знову пішов працювати у 23сільське господарство – агрономом у Ново-Світловську МТС. Потім р ік працював секретарем комсомольської організації радгоспу «Металіст» Амвросіївського району Донецької області.

В 1960 році Віктору Івановичу запропонували перейти на комсомольську роботу інструктором у Донецький обком комсомолу України, згодом – контролером Комісії Держконтролю Ради Міністрів УРСР по Донецькій області, а в 1966 році – інструктором відділу організаційно-партійної роботи Донецького обкому КПУ. Паралельно з роботою він навчався у Ворошиловградському (Луганському) сільськогосподарському інституті, який закінчив у 1963 році і одержав диплом вченого агронома.

На Володарщину В.І. Богатир прибуває на початку 70-х років, де його обирають головою виконкому Володарської районної ради народних депутатів. Зарекомендував він себе на цій посаді дуже добре. Маючи відмінні організаторські якості, високу працездатність, він налагодив роботу усіх підрозділів народного господарства району, сміливо брав на себе відповідальність за долю врожаю, долю людей.

В 1978 році Віктор Іванович обраний першим секретарем райкому партії і залишався ним до 1986 року.

Перейшовши на роботу в обком профспілки працівників АПК, Віктор Богатир не розривав зв’язку зі своїм районом. Як говорять про нього його товариші «він був не тільки «Почесним громадянином району», проживаючи в Донецьку. Він завжди залишався істинним володарцем, справжнім патріотом».

Нагороджений орденами «Знак Пошани», Трудового Червоного Прапора, Дружби народів, а також медалями.

Література:

[На фото Богатырь В.И. повязывает галстуки пионерам] // Заря Приазовья. – 1971. - № 59. – С. 4.

Вересай М. Встреча с кандидатом [областного совета В.И Богатырем] // Заря Приазовья. – 1971. - № 65. – С. 2.

24Богатырь Виктор Иванович [Биография] // Заря Приазовья. – 1971 . - № 69. – С. 2.

Богатырь В.И. Нива ждет молодых : выст. на слете старшеклассников района // Заря Приазовья. – 1972. - № 132. – С. 2.

[На фото В. Богатырь вручает Диплом «Мастер – золотые руки» доярке Р.М. Самко] // Заря Приазовья. – 1977. - № 27. – С. 1.

Богатырь В.И. За высокую эффективность и качество работы // Заря Приазовья. – 1978. - № 137. – С. 2.

Богатырь В.И. В гуще коллектива // Заря Приазовья. – 1978. - № 142. – С. 2.

Богатырь В.И. Человек на своем месте [об В.Т. Эсауленко] // Заря Приазовья. – 1979. - № 138. – С. 1.

Богатырь В.И. Хозяйственник – он и воспитатель [о руководителях сельхозпредприятий Н.И. Благодере, Т.К. Рожковой, И.И. Алите и других] // Заря Приазовья. – 1980. - № 115. – С. 1,2; // Сельская жизнь. – 1980. - 11 сент.

Богатырь В.И. Главная задача – укрепление экономики // Заря Приазовья. – 1980. - № 144. – С. 2.

Богатырь В.И. Годы больших перемен [50-летие районной газеты] // Заря Приазовья. – 1982. – 24 апр.

Богатырь В.И. Ответственность руководителя // Заря Приазовья. – 1985. - 9 апр.

Богатырь Виктор Иванович [Некролог] // Заря Приазовья. – 2006. – 5 июля. – С. 4.

Укладачі: Адарюкова Т.М.

Зубатова Л.В.

Савченко Я.Ч.