1 1 Патрича Донат Костянтинович

Поет, прозаїк, перекладач, композитор, заслужений працівника культури (1993 р.), член Національного Союзу письменників України (1994 р.).

Д онат Патрича народився 24 листопада 1934 року в с. Малоянисоль Володарського району Донецької області. У 1952 р. закінчив з срібною медаллю місцеву середню школу. Його батько Костянтин Георгійович працював вчителем Малоянісольської середньої школи, мати Неоніла Василівна — реєстратором місцевої лікарні. У 1956 р. Донат Костянтинович закінчив історико-філологічний факультет Донецького (Сталінського) державного педінституту, а в 1966 р. заочно диригентсько-хормейстерське відділення Донецького державного музичного училища. Працював викладачем, завучем Малоянісольської середньої школи (1956-1968 рр.). Вчительський і учнівський хори, якими він керував, займали призові місця на районних і обласних конкурсах художньої самодіяльності. У 1958 р. Д. К. Патрича був призначений директором Володарської дитячої музичної школи. Завдяки його наполегливості незабаром школа переїхала в нову будівлю, побудовану методом народного будівництва, в якому знаходиться і зараз. Володарська дитяча музична школа займає одне з провідних місць в області по рівню навчально-виховної роботи. У листопаді 2005 року рішенням сесії Володарської районної Ради школі присвоєно ім’я її засновника і першого директора Доната Костянтиновича Патричі. Там же встановлена меморіальна дошка. А в жовтні 2007 року Володарська райрада і райдержадміністрація заснували стипендію ім. Доната Патричі для кращих учнів Володарської музичної школи.

12 У 1978 р. Д. К. Патрича був переведений на посаду директора Донецького обласного науково-методичного центру народної творчості і культосвітньої роботи. Цей період діяльності Доната Костянтиновича, який продовжувався більше двадцяти років, був ознаменований організацією і проведенням міжнаціональних фестивалів народної творчості: “Хоровод дружби”, “До своїх витоків”; української культури: “Калинова вода”, “Сіверський Донець”, “Времівські усмішки”, “Чарівні вервечки”; Всеукраїнського, а згодом — Міжнародного фестивалю грецької культури “Мега-юрти”. За роки роботи Д. К. Патричі на посаді директора ОНМЦ була відроджена і активізована робота обласного об’єднання композиторів-аматорів, створено обласне об’єднання самодіяльних художників і народних умільців. Багато сил і енергії вклав Донат Патрича у відродження національного грецького руху.

Д. К. Патрича нагороджений Почесним Знаком Федерації грецьких товариств України за видатні заслуги перед грецьким народом України у відродженні і розвитку еллінізму. Створений ним «Гімн греків України» став воістину мобілізуючою і надихаючою силою, його знають не лише в Україні, але і в Греції і на Кіпрі. У вересні 2005 р. Міжнародному фестивалю грецької культури “Мега юрти”, засновником якого він був, присвоєне ім’я Доната Патричі.

З листопада 1998 р. Д. К. Патрича працював головою обласного фонду культури профспілок і одночасно головним редактором газети “Камбана” (“Колокол”) Донецького товариства греків (з 2003 р.). Він постійно співпрацював з обласною і республіканською пресою, радіо, телебаченням. Всі ці роки разом з основною роботою Д. К. Патрича плідно займався творчою діяльністю. Донат Костянтинович писав трьома мовами: грецькою, українською і російською. У видавництві “Донбас” вийшли його книги: “Наша доля” (1992 р.) — роздуми про долю греків Приазов’я (рос. мовою); “Незабутні місця” (1992 р.) — про життя і звичаї приазовських греків (грец. и рос. мовами разом із Л. Кир’яковим), прийняв участь у перекладі на грецьку мову. “Кобзаря” (поеми “Марина”, “Сова”, «Давидові псалми» та інші твори Т. Шевченка) (1993 р.), “Хоч смійся, хоч плач” (1994 р.) – гумористичні вірші та твори на основі фольклора приазовських греків (грец. та укр. мовами),  “Земляки” (1998 р.) — книга віршів про представників приазовських греків (рос. та грец. мовами). Д. К. Патрича є укладачем і редактором посмертних збірок віршів 13приазовських поетів “О міхіо” (“Заповітне”, 1994 р.) Г. К. Патричі і “Зісі, Бугас!” (“Живи, Бугас!”, 1997 р.) В. І. Бахтаріса, збірки віршів братів Патричі “Дъіком ту астру” (1997 р.), а також колективної збірки грецьких літераторів Донбасу “Моя Еллада – Україна” (1998 р.).

В 1995 р. у Києві головною спеціалізованою редакцією літератури мовами національних меншин України була видана антологія різномовної поезії України в трьох томах “На нашій, на своїй землі”, у яку ввійшли й вірші Д. Патричі. Він — учасник антології одного вірша В. Сосюри “Любіть Україну” мовами народів світу, виданої цією ж редакцією в 1998 року. Донат Костянтинович переклав цей вірш на грецьку мову. В 2001 р. в Києві вийшла книга нарисів, розповідей і віршів грецькою, українською і російською мовами “Пііти ту графі” (“Доля поета”), де Д. К. Патрича проаналізував творчу діяльність майже всіх грецьких літераторів Приазов’я.

У Києві вийшли три аудіо касети з його піснями: “А все-таки варто народитися” (1996 р.), “Лебеді” (2001 р.), “Калинова вода” (2002 р.). А в 1997 р. у Києві вийшла збірка його пісень “Калинова вода”. В останні місяці життя Донат Патрича написав “Гімн Маріупольського університету” на власні вірші й пісню — “Плач про матір” на вірші В. Кіора.

З а досягнення в області культури Донат Патрича визнаний гідним ряду урядових і профспілкових нагород, а також почесних звань: Почесна грамота Верховної Ради України (1988 р.); грамота Міністерства освіти України (1967 р.); медаль Лауреата II Всесоюзного фестивалю народної творчості, присвяченого 70- річчю Великої Жовтневої соціалістичної революції (1987 р.); ювілейна медаль “За доблесну працю” (1970 р.); знаки: Міністерства 14культури СРСР (1982 р.), “Шахтарська слава” ІІІ ступеня (1987 р.); значок “За відмінну роботу” Міністерства культури СРСР (1973 р.); Почесна грамота Донецького управління культури (2000 р.).

І музична, і літературна творчість Д. К. Патричі відзначені нагородами: він лауреат літературної премії ім. В. Шутова (1991 р.); лауреат музичної премії ім. С. Прокоф’єва (1993 р.); лауреат Міжнародного телевізійного фестивалю-конкурсу “Рідна домівка” (2002 р.). В 1996 р. Д. К. Патрича був делегатом II з’їзду письменників України.

Д. К. Патрича — Почесний громадянин Володарського району, села Малоянісоль (2004 р.) і села Бугас (2003 р.). Дружина — Любов Семенівна Патрича, 1932 р. н., викладач історії, українка. Дочка Тетяна, 1959 р. — викладач фортепіано, після смерті батька - головний редактор газети “Камбана”. Дочка Ольга, 1960 р. — головний менеджер туристичної фірми, м. Москва (Росія).

Помер Донат Костянтинович Патрича 5 грудня 2004 року. Похований у с. Малоянісоль.

Література: