8. Основи такелажних робіт. Механізми та пристрої для такелажних робіт. Ручні та електричні пристрої для такелажних робіт.

Такелаж і роботи такелажів, переміщення верстатів і устаткування, монтаж і демонтаж верстатів, перевезення підприємств, вантаження верстатів і устаткування, розвантаження, все це називається - такелажні послуги і виконується нашою компанією разом з іншими супутніми будівельними роботами.

Поряд з виконанням робіт високої складності на об'єктах хімічної промисловості організації що входять в систему "Укрмонтаж - Такелаж" пропонують і звичайніші послуги такелажів Такі як: виїзд мобільних бригад для виконання невеликих об'ємів робіт, таких як монтаж, демонтаж, перевезення невеликих підприємств, переміщення, вантаження і розвантаження верстатів, переміщення одного єдиного верстата або устаткування.

Такелаж - будь-які види переміщення, вантаження і розвантаження, монтажу і демонтажу верстатів, важкого устаткування і великих конструкцій. Компанія виконує такелажні роботи називається бригадою такелажу. Переміщення верстатів - ми переміщаємо верстати будь-яких розмірів і вагів за допомогою спеціальних пристосувань і свого устаткування на будь-які відстані як в приміщеннях так і на відкритій місцевості. Якщо потрібно, виконуємо завантаження верстатів в трюми кораблів, у вагони, у фюзеляжі літаків.

Переміщення устаткування - будь-яке устаткування незалежно від розмірів і ваги можна перемістити з одного місця в інше. Наша компанія здійснює переміщення устаткування по всіх нормах техніки безпеки на будь-які відстані з повним збереженням і без пошкоджень. Перевезення підприємств - наша компанія здійснює повне перевезення підприємств з будь-якою кількістю устаткування, верстатів і конструкцій. Підприємство розбирається за схемою: спочатку здійснюється демонтаж верстатів, потім завантаження верстатів і перевезення їх на нове місце. Потім так само здійснюється переміщення всього устаткування компанії, таке ж завантаження устаткування на платформи, що несуть, і перевезення його на нове місце.Потім, на новому місці здійснюється розвантаження устаткування, монтаж верстатів, їх установка на нові робочі місця, наладка і підключення. Перевезення підприємств звичайно трудомісткий і трудозатратний процес але наша компанія має досвід надання таких такелажних послуг тому ми в силах перемістити будь-який завод або підприємство з одного місця в інше повністю.

Демонтаж верстатів - це початкова частина такелажних робіт що полягає у відключенні і розбиранні верстатів і устаткування для подальшого їх переміщення. Завантаження верстатів - один з елементів такелажних робіт коли наші послуги полягають лише в тому що ми здійснюємо завантаження ваших верстатів, металоконструкцій і іншого промислового устаткування на транспортні платформи для подальшої їх перевезення або переміщення.

Завантаження устаткування - ширше поняття чим завантаження верстатів і включає завантаження не лише верстатів і підручних матеріалів, а завантаження будь-якого устаткування включаючи металло і бетоноконструкциі будь-якої маси і розмірів. Розвантаження верстатів - передзавершальна частина такелажних робіт яка полягає у вивантаженні і розвантаженні промислового устаткування і переміщених верстатів.

Розвантаження устаткування - наша компанія переміщає і розвантажує будь-яке промислове устаткування і конструкції і у міру потреби здійснює їх монтаж на новому місці.

Монтаж верстатів - завершальна частина такелажних робіт по перевезенню і переміщенню що полягає в збиранні, підключенні і наладці роботи верстатів на новому місці їх знаходження. Наша компанія знаходиться в Києві, але ми надаємо такелажні послуги не лише в м.Київ, але і по всій Україні.

Рис.1 Умовні сигнали, що подаються машиністу крана рукою

При транспортуванні електродвигунів користуються обмеженою кількістю команд, які подаються голосом. Команду піднімання подають словом "віра", опускання - "майна", припинення руху - "стоп". Для обмеження виконуваної команди її доповнюють словом "ледве", наприклад "ледве віра". Якщо внаслідок значного шуму виконавці (машиніст лебідки, крановщик тощо) не можуть чітко розрізняти команди, які подаються голосом, то додають умовні сигнали рукою (рис.1).

Такелажні роботи, це все роботи в яких використовуються такелажні кріплення і пов'язані з переміщенням та транспортуванням великогабаритних вантажів. Для закріплення вантажів, їх переміщення в просторі та інших операцій використовуються такелажні кріплення. 

Гак кран

Такелажні кріплення – це комплекс кріпильних елементів широко вживаних при будівельних, монтажних роботах, а також при вантаженні великогабаритних вантажів. Компанії, що надають послуги з транспортування, мають справу з такелажними кріпленнями постійно. 
Вантаження, розвантаження, транспортування важкого вантажу на місце призначення, усе це тісно пов'язано із використанням такелажних кріплень. Складно переоцінити роль такелажних кріплень у роботі з важкими та великогабаритними вантажами, адже такі кріплення можуть витримувати до 150 тонн, пише iBud.ua. Зрозуміло для транспортування таких важких вантажів використовується спеціальний транспорт, до речі, на ньому вантажі теж кріпляться за допомогою такелажних кріплень. 

Закріплення важких вантажів, перенесення їх в інше місце та інші сфери застосування роблять такелажні кріплення не лише зручним, але і неминучим елементом будь-яких будівельно-монтажних робіт. Такелажні кріплення активно використовуються при роботах, пов'язаних з переїздом великих підприємств. Так, при необхідності перенести велике підприємство з одного міста в інше, неминуче виникає потреба перемістити відразу велику кількість верстатів, сейфів та іншого ваговитого устаткування. Такелажні кріплення просто незамінні, вони незамінні при транспортуванні важких будівельних блоків, деталей та елементів конструкцій. 

Карабін

Такелажні кріплення: 

– гак кран; 
– карабін пожежник; 
– гайка з кільцем; 
– болт із кільцем; 
– карабін; 
– коуш; 
– зажим для тросів; 
– гартована стяжка С/С гак/гак; 
– гартована стяжка О/С вухо/гак; 
– гартована стяжка вухо/вухо; 
– скоба; 
– гаки. 

Застосовуються такелажні кріплення в будівельних та підйомних кранах. Основними елементами такелажних кріплень є, приміром, гаки кранів, використовувані для закріплення троса безпосередньо на скобі вантажного блоку. Такі такелажні кріплення, як карабіни, пожежні карабіни та зажими для тросів в основному застосовуються при нестандартних ситуаціях, таких, приміром, коли форма та габарити вантажу змушують працівників діяти нестандартно. 

Зажим для тросів

Також до такелажних кріплень відносяться коуші, гартовані стіяжки Останні згадані такелажні кріплення, а саме гартовані стяжки, можуть бути трьох видів, вухо-вухо, вухо-гак, гак-гак, застосовуються такі види такелажних кріплень, переважно при підйомі вантажів на підвищення, зокрема, при переміщенні вантажів на велику висоту. 
Такелажні кріплення активно використовуються і в повсякденному житті. Так, вирушаючи в заміську поїздку, напевно використовуєте саме такелажні кріплення що б закріпити вантаж на даху автомобіля, такелажні кріплення використовуються що б закріпити човен на причепі, а кріплення причепа до автомобіля, це теж різновид такелажного кріплення. Ліфти у висотних будівлях, стояки під телевізори в кафе та барах, це усе теж різновид такелажних пристроїв. 

Траверси та види траверс  Траверси – це знімні вантажозахватні пристрої, призначені для строповки довгомірних та великогабаритних вантажів. Основне призначення траверс – оберігати вироби, що піднімаються, та конструкції від дії стискуючих зусиль, що виникають в них при застосуванні звичайних стропів.  Конструктивно траверси підрозділяються на площинні та просторові. Площинні траверси застосовують для строповки балок, колон, стінних панелей, ферм, листового металу. Гратчасті траверси виготовляють зазвичай у вигляді простих ферм трикутної або трапецієвидної форми. 

а) прямі скоби; б) прямі скоби; в) закруглені скоби; г) cкобы – зажими

Тара – призначення та види 

У застосуванні до будівництва тарою називають спеціальні пристосування, призначені для переміщення штучних, тарно-штучних, сипких, напіврідких та рідких вантажів, а також вантажів, що відносяться до категорії вибухово- та пожежонебезпечних. 

Найбільш поширеними видами тари для переміщення штучних та тарно-штучних будівельних вантажів є контейнери і засоби пакетування. Виготовляють контейнери з листової сталі, листового алюмінію та клеєної водостійкої фанери. Великотоннажні контейнери на всіх верхніх та нижніх кутах обладнали типовим кутовим фітингом, який служить для строповки контейнерів вантажозахватними пристроями, кріплення контейнерів між собою і до підлоги рухомого складу. 
Середньотонажні та малотоннажні контейнери обладнали римами або строповочними петлями. У нижній рамі контейнерів передбачаються отвори для вил автонавантажувача. 

Скоба

Скоба 

Такелажна скоба відноситься до такелажних кріплень. Це такелажне кріплення виготовляється із сталі і застосовується для зчеплення різноманітних ланцюгів та тросів між собою або для кріплення їх до чого-небудь. Це такелажне кріплення дозволяє максимально швидко закріпити трос або ланцюг. Такий тип кріплення застосовують в підйомних системах різного типу, щоб кріпити трос або ланцюг. Різновидів такелажних скоб досить багато: 

1. З гвинтовими штифтами – використовується в тимчасових або періодичних роботах. 

2. Із запобіжним болтом або гайкою – використовуються, коли виникають ситуації, що вантаж може насуватися на штифт. 

3. Ланцюгові такелажні, дугоподібні, якірні, прямі встановлюються на одне плече підйомні системи. 

4. Мішкоподібні – використовуються у вантажопідйомних системах із декількома плечима. 

а) звичайний простий гак; б) звичайний повернений гак; в) пентер-гак; г) вантажний, або шкентель-гак; д) вертлюжний гак; е) глаголь-гак; ж) храпци

Кожен різновид має свою сферу застосування. Діапазон навантажень, які вони можуть витримати, коливається від 0.3 до 1600 тонн. Таке такелажне кріплення, як скоба, складається із спинки, лапок з проушинами та штиря. Штир в скобі утримується за допомогою нарізки на кінці штиря і в одній з проушин або шплінтом, що вставляється в отвори в лапці та штирі. При різьбовому з'єднанні голівка штиря має невеликий обух, в який для загвинчування та відгвинчування штиря закладають свайку. Різьбове з'єднання дозволяє швидко закріпити або віддати снасть такелажу, стопор, блок, з'єднати або роз'єднати такелажні ланцюги і троси. 

За формою спинки скоби бувають прямими та закругленими. Прямі скоби застосовують для будь-яких тросів, а закруглені — тільки для рослинних та синтетичних. Скоби-зажими використовують для швидкого з'єднання (зрощення) тросів і виготовлення петель на кінцях тросів. 
Розмір цього такелажного кріплення визначається діаметром її спинки та характеризується номером, який відповідає допустимому робочому зусиллю на скобу. Номер такелажного кріплення вибивають на нижній частині лапки скоби разом з товарним знаком заводу-виробника. 

а) обух; б) коуш; в) качки; г) нагелі; д) ракси; е) бугелі

Такелажні гаки 

Такелажні гаки — сталеві ковані гаки, які відносяться до такелажних кріплень. За формою і конструкції розрізняють такі такелажні кріплення: 

– звичайні; 
– вертлюжні; 
– глаголь-гаки; 
– храпц. 

За формою звичайні гаки бувають: 

– прості, якщо площина обуха 2 перпендикулярна площині спинки; 
– повернені, якщо обух, спинка та шкарпетка лежать в одній площині. 
За допомогою обуха гак закладають в огин троса або кріплять у підвісці конструкції. Різновидом звичайних гаків є пентер-гак. У нижній частині спинки таке такелажне кріплення має обушок для кріплення відтяжки. Для вантажних шкентелів застосовують повернені гаки особливої конструкції. Це такелажне кріплення, зване вантажним, або шкентель-гаком, має загнутий всередину шкарпетку, прикрита згори спеціальним приливом. Такий пристрій такелажного кріплення виключає його зачеплення за виступаючі частини корпусу судна і вантажного люка при підйомі вантажу. 
Вертлюжний гак має замість обуха шийку, яка забезпечує закріплення такелажного кріплення та його вільне обертання в оковуванні блоку або іншій підвісці. Вертлюжні гаки застосовують для запобігання перекручення тросів. 

Коуш

На гакові вибитий номер, відповідний його вантажопідйомності. Це такелажне кріплення систематично оглядають з метою виявлення тріщин, раковин та інших дефектів і змащують поверхні, що труться. Вертлюжні гакиперіодично ходять. Гаки з середнім зносом 10% їх первинної товщини до експлуатації не допускаються. 

Коуш 

Коуш — металевий виріб у вигляді кільця, серцеподібного овалу або трикутника з жолобком (кипом) для троса. Це такелажне кріплення закладають в огини тросів. Такі такелажні кріплення служать для оберігання останніх від перетирання при кріпленні до обухів, скоб і т. д. При з'єднанні тросів з обухами або між собою скобами номер скоби повинен відповідати номеру коуша. Коуші підбирають по таблицях, приведених в державних стандартах, залежно від товщини тросів. Не допускається використання такелажного кріплення, що має тріщини, розшарування, раковини, задирки та інші дефекти.

8. БУДОВА, МОНТАЖ, ТЕХНІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ І РЕМОНТ ЕЛЕКТРИЧНИХ МАШИН ЗМІННОГО ТА ПОСТІЙНОГО СТРУМУ. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЕЛЕКТРИЧНІ МАШИНИ. ТИПИ КОНСТРУКЦІЙ І КЛАСИФІКАЦІЯ ЕЛЕКТРИЧНИХ МАШИН, ЇХ БУДОВА І РЕЖИМИ РОБОТИ. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ГЕНЕРАТОРИ ПОСТІЙНОГО І ЗМІННОГО СТРУМУ. ОБМОТКИ ЕЛЕКТРИЧНИХ МАШИН. ОСОБЛИВОСТІ ПУСКУ МАШИН ПРИ РІЗНИХ РЕЖИМАХ РОБОТИ.

Електрична машина - електромеханічний пристрій, який здійснює взаємне перетворення механічної і електричної енергії. Електрична енергія виробляється на електростанціях електричними машинами - генераторами, які перетворюють механічну енергію в електричну. Основна частина енергії (до 80%) виробляється на електростанціях, де при спалюванні хімічного палива (вугілля, торф, газ) нагрівається вода і переводиться в пару високого тиску. Пара подається в турбіну, до розширяється і приводить ротор турбіни до обертання (теплова енергія в турбіні перетворюється в механічну). Обертання ротора турбіни передається на вал генератора (турбогенератора). В наслідок електромагнітних процесів, які проходять в генераторі, механічна енергія перетворюється в електричну.

Процес виробництва електроенергії на атомних електростанціях аналогічний тепловим з різницею, що замість хімічного палива використовується ядерне.

Процес вироблення електроенергії на гідроелектростанціях полягає в наступному: вода, піднята дамбою на певний рівень, скидається на робоче колесо гідротурбіни, отримана при цьому механічна енергія шляхом обертання колеса турбіни передається на вал електричного генератора, в якому механічна енергія перетворюється в електричну.

В процесі споживання електричної енергії здійснюється її перетворення в інші види енергій (теплову, механічну, хімічну). Біля 70% електроенергії використовують для приведення в дію верстатів, машин та механізмів, тобто для перетворення її в механічну енергію. Це перетворення здійснюється електричними машинами - електродвигунами.

Останнім часом значно зросло застосування електричних машин малої потужності - мікромашин потужністю від долей до декілька сотен ватт. Такі електричні машини застосовують в пристроях автоматики та обчислювальної техніки.

Особливий клас електричних машин складають двигуни для побутових електричних пристроїв - пилососів, холодильників, вентиляторів. Потужність цих двигунів незначна, конструкція проста і надійна.

Галузь науки і техніки, яка займається розвитком і виробництвом електричних машин називається електромашинобудуванням. Теоретичні основи електромашинобудування були закладені у 1821 р. М.Фарадеєм, який встановив можливість перетворення електричної енергії в механічну (здійснив обертання магніту навколо прямого провідника з струмом) і створив першу модель електродвигуна. Важливу роль у розвитку електромашинобудування мали роботи вчених Д. Максвелла та Е.Х. Ленца. Основні етапи розвитку електромашинобудування:

• 1832 р. - перша модель генератора постійного струму, створена братами Піксі (США)

• 1838 р. - Борис Семенович Якобі створив електродвигун постійного струму обертального руху. Цей двигун був встановлений на катер, який виконав випробувальний рейс по Неві.

• 1889 р. Михайло Йосипович Доливо-Добровольський розробив систему трифазного струму та 3-фазний АД.

Вивчення електричних машин ґрунтується на знаннях фізичної суті електричних і магнітних явищ - перш за все законі електромагнітної індукції.

Рис.1 Поняття про «елементарний генератор» (а) та «елементарний двигун» (б)

В процесі роботи електричної машини в режимі генератора здійснюється перетворення механічної енергії в електричну. Природа цього явища пояснюється законом електромагнітної індукції: якщо зовнішньою силою F діяти на поміщений в магнітне поле провідник і переміщувати його (рис.1 а), наприклад, зліва направо перпендикулярно вектору індукції В магнітного поля зі швидкістю v, то у провіднику буде наводитися електрорушійна сила ЕРС:

E=Blv,

де В - магнітна індукція, Тл; l - активна довжина провідника, тобто довжина його частини, яка знаходиться в магнітному полі, м; v - швидкість руху провідника, м/с.

Рис. 2 Правила «правої руки» і «лівої руки»

Для визначення напрямку ЕРС слід скористуватися правилом «правої руки» (рис.2а): якщо розташувати праву долоню так, щоб відставлений великий палець збігався з напрямом руху провідника, а силові лінії магнітного поля входили в долоню, то напрям індукційного струму в провіднику збіжиться з напрямом витягнутих пальців. Застосувавши це правило, визначимо напрямок ЕРС в провіднику (від нас). Якщо кінці провідника замкнені на зовнішній опір R (споживач), то під дією ЕРС в провіднику виникає струм такого ж напрямку. Таким чином, провідник у магнітному полі можна розглядати в цьому випадку як елементарний генератор. В результаті взаємодії струму І з магнітним полем виникає діюча на провідник електромагнітна сила:

Напрямок сили F можна визначити за правилом «лівої руки» (рис.2б): «Якщо ліву руку розташувати так, аби магнітні силові лінії входили в долоню, а витягнуті пальці долоні спрямувати в напрямі струму через провідник, то відігнутий великий палець укаже напрям сили, яка діє на провідник у магнітному полі». В даному прикладі сила направлена зліва направо, тобто протилежно руху провідника. Таким чином, у розглянутому елементарному генераторі сила F є гальмівною по відношенню до рухомої сили F.

При рівномірному русі провідника F = F_ем. Помноживши обидві частини на швидкість руху провідника, отримаємо:

Fv = Fемv Fv = Bllv=El

Ліва частина рівняння визначає значення механічної потужності, яка витрачається на переміщення провідника в магнітному полі; права частина - значення електричної потужності, яка розвивається в замкненому контурі електричним струмом І. Знак рівенства між цими частинами показує, що в генераторі механічна потужність, яка витрачається зовнішньою силою перетворюється в електричну.

Якщо зовнішню силу F до провідника не прикладати, а від джерела електроенергії підвести до нього напругу U, так щоб струм І в провіднику мав напрямок, вказаний на рис.2 б, то на провідник буде діяти лише електромагнітна сила F^. Під дією цієї сили провідник починає рухатися в магнітному полі. При цьому в провіднику індуктується ЕРС з напрямком, протилежним напрузі U, прикладеній до провідника, врівноважується ЕРС Е, наведена в цьому провіднику, а друга частина складає падіння напруги в провіднику:

U = E + Іт,

де т - електричний опір провідника.

Помножимо обидві частини на струм І і підставивши значення ЕРС маємо:

UI =BlvI + 1²т,

або UI = F_M v+1²т.

З цього рівняння випливає, що електрична потужність (UI), яка надходить в провідник, частково перетворюється в механічну, а частково витрачається на покриття електричних втрат в провіднику. Отже, провідник зі струмом, поміщений в магнітному полі, можна розглядати як елементарний електродвигун.

Розглянуті «елементарні» електричні генератор та двигун відображають лише принцип використання в них основних законів та явищ електричного струму. Що стосується конструктивного виконання, то більшість електричних машин побудовано на принципі обертального руху їх рухомих частин. Узагальнена конструкція електричної машини (рис.3) складається з нерухомої частини 1 (статора), і обертової частини 2 - ротора. Ротор розташовується в розточці статора і відокремлений від нього повітряним зазором. Одна із зазначених частин машини має елементи, які збуджують в машині магнітне поле (наприклад, електромагніт або постійний магніт), а інша - має обмотку, яку умовно називають робочою обмоткою машини. Як статор, так і ротор мають осердя, виконані із магніто-м'якого матеріалу і мають незначний магнітний опір.

Рис.3 Узагальнена конструктивна схема електричної машини.

Якщо електрична машина працює в режимі генератора, то при обертанні ротора (під дією приводного двигуна) в провідниках робочої обмотки наводиться ЕРС і при підключенні споживача з’являється електричний струм. При цьому механічна енергія приводного двигуна перетворюється в електричну. Якщо машина призначена для роботи в якості електродвигуна, то робоча обмотка машини підключається до мережі. При цьому струм, який виникає в провідниках обмотки, взаємодіє з магнітним полем і на роторі виникають електромагнітні сили, які приводять ротор до обертання. При цьому електрична енергія, яку споживає двигун із мережі, перетворюється в механічну енергію.

Електричні машини застосовують також в якості електромашинних перетворювачів та електромашинних підсилювачів (але зараз рідко).

В пристроях автоматики та обчислювальної техніки електричні машини застосовують не лише в якості двигунів, але і в якості тахогенераторів (для перетворення частоти обертання в електричний сигнал), сельсинів.

Класифікація електричних машин:

1. По вихідній потужності:

• мікромашини ( Р < 0,5 кВт)

• малої потужності ( 0,5 ... 10 кВт )

• середньої потужності ( 10 ... 200 кВт )

• великої потужності ( Р > 200 кВт )

2. За частотою обертання:

• тихохідні ( n₂ < 300 об/хв )

• середньої швидкохідності ( 300... 1500 об/хв )

• швидкохідні ( 1500... 6000 об/хв)

• зверх швидкохідні ( n2 > 6000 об/хв )

3. За принципом дії:

1. 

   Рис.4 Класифікація електричних машин

   Універсальні машини на відміну від машин постійного струму (МПС), працюють на постійному і на змінному струмі. Це машини незначної потужності (як реактивні синхронні двигуни).

   Безколекторні машини можуть бути однофазними та багатофазними. Синхронні машини і колекторні машини постійного струму в залежності від способу утворення в них магнітного поля збудження розділяють на машини з обмоткою збудження і машини з постійними магнітами.

   Історію розвитку електроприводу починають з 1838 року, коли російський академік Б.С. Якобі розробив ДПС обертального руху.

Структурна схема електроприводу:

Мережа

ПП - перетворюючий пристрій (трансформатор,

випрямляч, інвертор, перетворювач частоти)

Д - електродвигун

МТ - механічна трансмісія(редуктор)

ВО - виконавчий орган робочої машини (механізму)