1.4. Медико-психологічні погляди мислителів інших країн і народів

ГРИГОР МАГІСТР (990-1058 рр.), вірменський лікар-філософ,

відомий учений, перебував на службі у Візантії. У цей час на території Вірменії відкривалися центри, де викладали філософію, логіку, грама­тику, природознавство, математику. Крім наукової діяльності, він за­ймався перекладами ("Діалоги" Платона та інші філософські твори).

Григор зробив важливий висновок про те, що не можна вивчати на­туру людину, не поцікавившись тим, що відбувається поряд з нею у природі. Він розглядає людину у взаємозв'язку з природою, навколи­шнім світом, зовнішніми умовами, які постійно впливають на неї.

Він пише про ліки, їхній лікувальний вплив на організм людини, про харчові продукти та їхню цінність, дає поради, як позбутися хвороби.

Учений розглядав питання про взаємовплив між здоров'ям та хво­робливим станом організму, вказував на важливість профілактичних заходів для збереження та підтримання здоров'я. Він писав: "Замість того, щоб хворіти і розраховувати на допомогу від лікарів за допомо­гою ліків, краще зберегти своє здоров'я, дотримуватися правильного способу життя" (цит. за Философская знциклопедия, 1960).

МХІТАР ГЕРАЦИ (приблизно 1120-1200), вірменський лікар. Ві­домо, що він, крім медицини, займався астрономією та натурфілософі-

39

єю. Його можна вважати основоположником натурфілософії та при­родничої думки у Вірменії. У ті далекі часи цей прогресивний вчений зазначав, що пізнати навколишній світ чи об'єкт можливо тільки за допомогою спостереження та досвіду, тобто перевіряючи на практиці.

Основну працю Герци "Утішання при лихоманці", написану в од­ному екземплярі, пізніше в 1218 р. було розмножено його учнями. Че­рез кілька століть 1823 р. її було видано у Венеції італійською мовою, 1908 -у Лейпцигу німецькою, і тільки 1955 р. в Єревані вірменською.

У роботі містяться не тільки думки провідного лікаря того часу щодо хвороб людини, але й філософські судження про вплив навко­лишнього світу на здоров'я людини. Та головним чином працю при­свячено інфекційним захворюванням. Гераци детально розглянув різні форми малярії, яка була досить поширеною хворобою в ті часи.

П'ЄТРО д'АБАНО (1257-1315 рр.) вважається засновником паду-анської школи послідовників філософа Ібн Рушда (Аверроеса). Він був різнобічним ученим. У Падуанському університеті йому було присвоє­но звання професора медицини, філософії і, можливо, математики. Крім того, він цікавився астрономією.

Філософська праця д'Абано "Примиритель розбіжностей філософів та лікарів" побачила світ приблизно 1310 р. У ній на відміну від Фоми Аквінського та його послідовників він по-іншому тлумачив філософію Арістотеля. Якщо схоласти-томісти розвивали ідеалістичні принципи Арістотеля, то д'Абано звертав увагу на натуралістично-мате­ріалістичний аспект його вчення. Він був одним з тих, хто в роки су­ворого середньовіччя торував шлях до наукового розуміння світу.

Ось деякі із 120 питань, наведених у цій праці: "Чи є медицина на­укою чи ні?"; "Чи має медицина теорію чи ні?"; "Чи відрізняється природа людини сучасності більшою хворобливістю порівняно з при­родою давніх людей?"; "При розширенні серця чи розширюються ар­терії, а при його скороченні чи скорочуються артерії?"; "Чи є благом затримувати природну смерть, чи навпаки, прискорити її?".

ГРИРОРІС (ГРИГОР) (кінець XIII - початок XIV ст.). Написав твір "Дослідження про природу людини, про вплив на людину і про причини хвороб", який досі ще не опубліковано, але який зберігається у сховищах давніх рукописів в Єревані (Вірменія).

На основі власного лікарського досвіду Григоріс дійшов висновку, що всі фізіологічні явища відбуваються у спинному та головному моз­ку, а не під впливом на людський організм "частини світової душі", чи божественної сили.

40

Головний мозок він називав "царем усього організму". Крім того, він стверджував, що організму притаманна єдність, а^дейтром регуля­ції всіх органів і є мозок. Свою ідею він підтверджував прикладом із життя, порівнюючи всі органи тіла з дружними сусідами - взаємопо­в'язаними та взаємозалежними.

Багато хвороб він пояснював впливом матеріальних умов життя на людину. Але він помітив, що туберкульоз поширюється в сім'ях і ба­гатих, і бідних.