Тема 9.

Правила оформлення цитат і посилань

 

Цитати це підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або критичний аналіз надрукованого іншим автором. Наукова етика вимагає точно відтворювати цитований текст, не спотворюючи змісту, закладеного автором.

Загальні вимоги до цитування:

1. Текст цитати  починається і закінчується лапками і  наводиться у граматичній   формі,   в   якій   він   поданий   у   цитованому   джерелі,   зі збереженням особливостей авторського написання.

2. Цитування   повинно   бути   повним,   без   скороченням запозиченого авторського тексту. Якщо запозичений текст надто великий і може бути цитованим окремими фрагментами (т.зв. «купюрами»), тоді пропущені не цитовані фрагменти замінюються трьома крапками – «…».  Якщо перед пропущеним текстом чи після нього стояв розділовий знак, то він не зберігається.

3.   Кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на використане літературне джерело спеціальними цифровими позначками – «посиланнями».

4.   При непрямому цитуванні  (переказ,  виклад думок інших авторів своїми словами) слід бути максимально точним у викладі думок автора, коректним   щодо   оцінювання   результатів   його   дослідження,   робити відповідні   посилання   на   джерело.  

5. Цитування повинно бути ні надмірним, ні недостатнім, бо й те й інше   знижує   рівень   наукової   праці:   надмірне   цитування   створює враження компілятивності праці, а недостатнє — знижує наукову цінність викладеного матеріалу.

6. Якщо автор хоче виявити своє ставлення до окремих слів чи думок цитованого, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику чи знак запитання.

7. Посилання  на джерело оформляється, як правило, цифровою послідовністю  у  квадратних дужках. Послідовність посилання на одне джерело складається, переважно, з двох цифр, де перша – це  номер джерела у списку використаної літератури, а друга – це  сторінка, на якій міститься цитована думка. Якщо цитата у джерелі розміщена на двох сторінках (починається на одній, а закінчується на іншій), треба зазначати обидві сторінки: [12, 193-194], де 12 - це номер джерела зі списку використаної літератури, а 193-194 – це сторінки, на яких розміщений цитований уривок тексту. Якщо автор вказує на конкретне джерело в цілому, не подаючи окремих цитат, тоді здійснюється посилання лише на номер джерела зі списку літератури, наприклад: «... як зазначається у працях Б.Грекова [2], П.Овсянникова [36], О.Степаненко [54-56].

 

 

 

Тема 10.

Мова і стиль магістерської кваліфікаційної роботи

 

Загальні відомості про науковий стиль. Основна функція. Повідомлення, з'ясування, доказ наукових теорій, явищ, знань. Обставини мовлення.       Наукова інформація, яка доводиться до різних верств суспільства. Сфера вживання. Наукові праці (статті, монографії), шкільні і вузівські підручники, науково-популярні журнали тощо.

Загальні ознаки. Логічність, чіткість, точність, послідовність викладу

Мовні ознаки.Усна і писемна форма мовлення. Слова-терміни, іншомовні слова, складні речення. Монологічна форма тексту.

Типи мовлення. Опис і роздум (рідше), розповідь. Наукова проза в основному складається з ланцюга роздумів і доказів. У науковій роботі у стрункій системі логічних суджень, що перебувають у причинно-наслідкових зв'язках, розкривається загальне, а не одиничне, закономірне і типове. Об'єктивність як стильова риса наукової мови виходить із специфіки наукового пізнання, яке встановлює об'єктивну наукову істину. Звідси безособовість мовного вираження, відсутність суб'єктивності в наукових текстах, намагання зосередити основну увагу на предметі дослідження.

Мовні риси наукового тексту:

- нормативність (відповідність усім нормам сучасної української літературної мови);

-  точність, ясність і лаконічність у виразі думок;

-  термінологічність мови;

-  використання слів у їх предметно-логічних, конкретних значеннях;

-  монологічний характер висловлювання;

-  послідовність, завершеність, повнота висловлювання;

-  тісний    зв'язок    окремих    частин,    який    досягається    широким використанням складних речень зі словами-скріпами (сполучниками, займенниками,  прислівниками), дієприкметникових  і дієприслівникових зворотів, перечислень;

-  документування тверджень (цитати, посилання);

-  огляд досягнутого попередниками (з відповідними посиланнями) є вихідним пунктом роздумів автора.

Оскільки в  науковому стилі  естетична функція  мови  пов'язана з ясністю й точністю викладу, а не із засобами прямого естетичного впливу на читача (як у художньому стилі), то науковий стиль, підпорядковуючись принципу логічного розгортання думки, не повинен застосовувати засобів, що мають відтінки емоційно-експресивного характеру.

Загальнообов'язкові правила орфографії та пунктуації підтримуються правилами вживання наукових термінів, поєднання символів і графічних знаків.

Окремі типи текстів (за способом викладу матеріалу):

а)  текст,    послідовність    викладу   якого   диктується   ходом процесу мислення    (що    відповідає    логічному   типу    мовлення    — судженню).

б)  текст,     хід    викладу     якого     визначається     структурою  аналізованого та зображуваного   об'єкта  (що   відповідає  логічному  типу   мовлення  — опису).

в) текст, матеріал якого викладається у логічній послідовності, в якій проводилося дослідження (що відповідає логічному типу мовлення — розповіді).

 

 

Рекомендована література

 

1.   Білуха М.Т. Основи наукових досліджень. — К.: Вища школа, 1997. — 271 с.

2.  Боблій К.Г.  Організація роботи наукового працівника: Методика і техніка. —К., 1969.

3. Ботвина Н. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови: Навч. посібник. — К.: АртЕк, 1999. — 264 с.

4.  Гроссман   Ю.М,   Кутик   В.Н.   Справочник   научного   работника: архивьі, документи, исследователь. — Львов: Вища школа, 1979. — 335 с.

5. Довідник здобувача наукового ступеня. — К.: Редакція «Бюлетеня Вищої атестаційної комісії України», 1999. — 64 с.

6. Запаско Я.П. Основи науково-дослідної роботи студентів. Конспект лекцій. — Львів: ЛДІПДМ, 1992. — 67 с.

7.   Категоріальний        апарат        історичної        науки:        Харківський історіографічний збірник. — Вип. 4.— X.: НМЦ «СД», 2000. — 120 с.

8. Коваль А.П Науковий стиль сучасної української літературної мови. Структура наукового тексту. — К: Вища школа, 1988. — 243 с.

9.  Наринян А.Р., Поздеев В.А Основы научных исследований. — К.: Изд-во Европ. ун-та, 2002. — 110 с.

10. Научная литература. Язьік, стиль, жанрьі. — М.: Наука, 1985. — 302с.

11. Непийвода Н. Сам собі редактор. Порадник з української мови. — К.:   Наукова думка, 1998. — 382 с.

12. Пономарів  О.Д.  Культура слова.  Мовностилістичні   поради.   Навч. посібник. — К.: Либідь, 1999. —218с.

13.    Сенкевич М.П Стилистика научной речи и литературное редактирование. — М: Наука, 1984. — 293 с.

14. Сиденко  В.М,  Грушко  И.М.   Основи   научных  исследований.  — Харків: Вища школа, 1979. — 200 с.

15. Сичивиця О.М. Наука, мораль і моральний кодекс вченого. — Львів: Світ, 1999. — 218 с.

16. Стиль і час. Хрестоматія / Уклад. Г.М.Колесник та ін. — К.: Наукова думка, 1983. — 246 с.

17. Тяпкин Б.Г. Работа редактора над книжными иллюстрациями. — М: Наука, 1968.— 215 с.

18. Чкалова О. Н. Основы научных исследований. — К.: Вища школа, 1978. — 120 с.

19.   Ющук І.П.  Практичний довідник з української мови. — К.: Рідна мова, 1998. — 223 с.

20.  Як   підготувати   і   захистити   дисертацію   на   здобуття   наукового ступеня: Методичні поради /Автор-упорядник П.А.Пономаренко. — К.: Толока, 2001. — 80 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 1. Зразок оформлення титульної сторінки

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

 УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ ДРУКАРСТВА

 

Факультет інформаційних та поліграфічних технологій

Кафедра книжкової графіки та дизайну друкованої продукції

 

Іваненко

Оксана Олександрівна

 

Розвиток дизайну поліграфічної продукції в Україні

кінця  XX – початку ХХІ  ст.

 

Науково-дослідна робота на здобуття ОКР "Магістр"

зі спеціальності 8.02020501  "Образотворче мистецтво"

(спеціалізація "Дизайн друкованої продукції")

 

Науковий керівник:

                                                        кандидат мистецтвознавства,

доцент Стасенко В.В.

                          

                                                        Рецензент:

 кандидат мистецтвознавства,

                                                        доцент  Петровський В.А.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Львів - 2014

 

 

 

Додаток 2. Зразок переліку умовних скорочень

 

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

 

АНУМ - Асоціація незалежних українських мистців

ВХУТЕМАС - Вищі художньо-технічні майстерні

ГДУМ - Гурток діячів українського мистецтва

ІМФЕ - Інститут   мистецтвознавства,   фольклору  та  етнографії

ім. М. Рильського НАН України

МУЖСА — Московське училище живопису, скульптури й архітектури

НАНУ — Національна Академія наук України

НТІП — Наукове товариство імені Т.Шевченка

ОМУА — Об'єднання мистців-українців Америки

УАД – Українська академія дррукарства

УАМ — Українська Академія Мистецтв

УВУ — Український Вільний Університет

УНР — Українська Народна Республіка

ЦДАВОВУ — Центральний державний архів Вищих органів влади та управління

ЦДІАЛ — Центральний державний історичний архів у Львові 

 

 

 

 

 

Додаток 3. Зразок оформлення сторінки "Зміст"

 

Тема роботи: "Палацові та садибно-паркові ансамблі Галичини XVIII першої половини XIX ст. "

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП                                                                                                                     3

РОЗДІЛ 1 Історіографія і джерельна база дослідження                                      7

РОЗДІЛ 2 Соціокультурний контекст розвитку палацового

та садибно-паркового будівництва Галичини кінця XVIII - першої

половини XIX ст.                                                                                                   21

РОЗДІЛ 3 Архітектурно-просторовий розвиток палацово-паркових

 ансамблів кінця XVIII — першої половини XIX ст.                                        48

3.1.  Стильові особливості формування палацових

та садибно-паркових ансамблів доби Класицизму                                      48

3.2. Архітектурно-просторова побудова палацових

та садибно-паркових ансамблів Галичини                                                   63

ВИСНОВКИ                                                                                                            83

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ                                                      87

ДОДАТОК А. Матеріали до словника архітекторів і

художників-декораторів Галичини кінця XVIII - першої

половини XIX ст.                                                                                                  95

ДОДАТОК Б. Перелік палацових та садибно-паркових ансамблів

Галичини кінця XVIII — першої половини XIX ст.                                        100

СПИСОК ІЛЮСТРАЦІЙ                                                                                    103

ІЛЮСТРАЦІЇ                                                                                                       105

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  

Додаток 4. Зразки бібліографічного опису

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1.Власов В.Г. Большой энциклопедический словарь изобразительного искусства: В 8 т. Т. 1. — СПб.: Лита, 2000. — 864 с: ил.

2. Кондаков   И.В.   Элитарная   культура  //   Культурология.   XX   век. Энциклопедия: В 2 т. Т. 2. — СПб.: Университетская книга, 1998. -С. 385-389.

3. Протоколи конференції викладачів промислових шкіл // ЦЦІАУ у Львові. — Оп. 4. — Ф. 1246. — Сир. 138. — Од.зб. 1844. — 56 арк.

4. Садовская И.Г. Мифология. — СПб.: Алетейя, 2000. — 318 с.

5. Стороженко    М.    Думки    під    склепінням    (Щодо    мистецькості сакральних творів) // Образотворче мистецтво. — 2001. — Ч. 2. — С. 66-71.

6.  Студницька М. Барокова скульптура Львова у польських джерелах кінця   XIX         початку   XX   ст.   //   Читання   пам'яті   Святослава Гординського: 36.  наук,  праць / За ред. І.Голода. — Вип. 2-3. — Львів: "Брати Сиротинські і К", "Центр Європи", 1999. — С. 145-148.

7.  Флиер А. Я. Регуляция социокультурная // Культурология. XX век. Знциклопедия: В 2 т. —Т. 2. — СПб.: Университетская книга, 1998. — С. 154-156.

8.      Черепанова С. Проблема людини в українському мистецтві: Навч. посібник. — Львів: Світ, 2001. — 318 с.

9. Шафран   Р.С.   Теоретична  спадщина  Володимира  Січинського   у контексті  розвитку українського  мистецтвознавства  1920—1960-х років / Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. мист-ва. — Львів: Сплайн, 2001. — 19 с.

10.     Bernen S.,  Bernen R. Myth and Religion in European painting 1270—1700. — New York: Georg Braziller Inc., 1973. — 300 р.

11.     Wrong D.H. Some problems in defining Social Power // American Journal of Sociology — N.Y., 1968. — V. 73. — N6. — Р. 19-43.   

Додаток 5. Зразок списку ілюстрацій

 

СПИСОК ІЛЮСТРАЦІЙ

 

1. Пояс. Шовк. Золота металева нитка. Кобилки. Волинь. Майстерня

Пахаліса Якубовича. Кін. XVIII ст. ДМУДМ. Інв. № КТ 4363.

2. Пояс.    Шовк.    Золота   та   срібна    металева   нитка.   Станіславів. Майстерня Іоана Маджарського.  Близько  1757-1768 рр. ЛМЕХП. Інв. № 1080.

3. Фрагмент інтер'єру палацу в Мальчицях (Львівська обл.). 1938 р.

4. Фрагмент   макати.    Бучач.    Кінець    XIX   ст.   Шовк.   ЛГМ.    Інв. №ТК42026647.

5. Фонтана Йозеф II.  Палацово-парковий ансамбль у с. Оброшино. 1730 р. Фото 1996 р.

6.  Бауман Фридерик. Палац в с. Йосипівка. Парковий фасад. Кінець XVIII ст. Фото 2000 р.

7.   Л.Долинський.   Портрет єпископа   Михайла  Примовича,   1783  р. НМЛ.

8. Ф.Й.Гауштайн.     Портрет    митрополита    Антонія    Ангеловича, літографія, 1824 р. ЛНБ НАН України.

 

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

        УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ ДРУКАРСТВА

 

 

 

 

 

 

 

 

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ І ЗАСОБИ ДІАГНОСТИКИ

ЯКОСТІ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ

за результатами вивчення  вибіркової  навчальної дисципліни

   

«МЕТОДИ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ»

 

 

підготовки магістрів галузі  0202 «Мистецтво»,

     спеціальності   8.02020501  «Образотворче мистецтво»

    

    

  

 

Львів

2013 рік