- •Завдання №2
- •Тема: ”Моделі поведінки споживачів та їх застосування”
- •Завдання №4 Тема: ”Функціональні моделі виробничих процесів. Степеневі виробничі функції”
- •Завдання№5
- •Завдання №6 Тема: „Виробничі функції структурного типу та їх побудова”
- •Завдання №7 Тема: „Еколого-економічні функції структурного типу та їх побудова”
- •Завдання №8 Тема: „Моделі поведінки виробників. Неокласична довгострокова модель однопродуктової фірми в умовах досконалої конкуренції”
- •Нагадаємо, що ресурси j та і називаються взаємозамінювальними, якщо і та взаємодоповнювальними, якщо і
- •Завдання №9 Тема: „Неокласична довгострокова модель багато продуктової фірми в умовах досконалої конкуренції”
- •Завдання №11 Тема: „Моделі встановлення рівноважної ціни”
Завдання №7 Тема: „Еколого-економічні функції структурного типу та їх побудова”
Проблеми забруднення довкілля набули на сьогоднішнії день особливої актуальності [9]. В першу чергу це зв’язано з динамікою сучасної світової економіки, яка характеризується збільшенням об’ємів природних ресурсів, задіяних у виробничій діяльності, а також в багатоьх вупадках неконтрольованими об’ємами різноманітних виробничих відходів, що викидаються у навколишнє середовище. Зрозуміло, що обійтись без формалізованих (зокрема, математичних) досліджень вгалузі еколого-економічної взаємодії тут не можна, оскільки абстрагування від реальних економічних або еколого-економічних систем і процесів до їх математичних моделей і, навпаки, перехід від якісного аналізу цих моделей до висновків про динаміку реальних економічних чи еколого-економічних систем і процесів – один з найбільш ефективних і економічних методів вивчення подібних проблем.
Серед задач еколого-економічного моделювання важливе значення мають задачі побудови математичних моделей еколого-економічних функцій – функцій, які дають можливість оцінити корисність досліджувального еколого-економічного процесу та визначити тенденцію його розвитку. Еколого-економічні функції як і виробничі функції (в їх класичному розумінні) мають не лише самостійне значення, але й виступають в ролі окремих підмоделей більш складних еколого-економічних процесів і систем [2].
Розглянемо одну із задач еколого-економічного менеджменту – задачу оптимальної організації виробництва з урахуванням узагальнення класичної задачі оптимального планування на дві групи виробництв: основного виробництва (матеріального виробництва) і допоміжного виробництва (знищення продуктів забруднення) [10].
Нехай
- вектор валової (основної) продукції,
- вектор знищених забруднювачів
(допоміжної продукції),
- квадратна матриця затрат продукції i
на випуск одиниці j,
- прямокутна матриця затрат продукції
i
на знищення одиниці забруднювачів l,
- прямокутна матриця випуску забруднювачів
l
під час випуску одиниці продукції j,
- квадратна матриця випуску забруднювачів
l
при знищенні одиниці забруднювачів s,
-
вектор максимально можливих об’ємів
наявних виробничих ресурсів,
- вектор мінімального допустимих об’ємів
знищених забруднювачів при функціонуванні
даних виробничих технологій. Матриці
A,B,C,D
складаються з невід’ємних елементів.
Оскільки сумарні затрати на виробництво
основної продукції і знищення забруднювачів
не можуть перевищувати наявних виробничих
ресурсів, а сумарне вироблене забруднення
є не меншим від знищеного, то Au
+ Bv
<=x,
Cu
+ Dv
>=z.
Якщо
- питомі оцінки відповідно основної і
допоміжної продукції (наприклад, р –
питомий дохід, а q
– питомі затрати), то мету виробництва
можна формалізувати у вигляді задачі
(7.1)
де
Вважаючи A,B,C,D,p,q заданими, а x,z – параметрами, дійдемо висновку, що задача лінійного програмування (7.1) задає неявно функцію
(7.2)
яка
кожній парі
ставить у відповідність невід’ємне
значення
де
- розв’язок задачі (7.1) при заданих x,z.
Функція (7.2) визначена в області
ø
.
Потрібно:
Дослідити властивості еколого-економічної функції (7.2).
При n=2, m=1,
=5,
q=2
і
заданих A,B,C,D
побудувати функцію (7.2) у явному
аналітичному вигляді.
Допоміжний теоретичний матеріал. Функція (7.2) в рбласті О є угнутою, неперервною у всіх внутрішніх точках, монотонно неспадною по компонентам вектора z, додатно однорідною першого степеня і в загальному випадку кусково-лінійною. Побудову функції (7.2) можна здійснити, користуючись методикою, описаною у завданні 6. Випишемо двоїсту до (7.1) задачі:
(7.3)
де
.
Оскільки в задачі (7.3) множина
не залежить від параметрів x
i
z,
то ми можемо знайти всі опорні розв’язки
системи лінійних алгебраїчних рівнянь
(7.4)
де
-
вектори допоміжних змінних (передбачається,
що матриця системи(7.4) не має жодного
базисного вектора стовпця ). Виконуючи
алгоритм, описаний раніше, прийдемо до
функції
де
- підобласті лінійності функції (7.5),
- сукупність допустимих вершин множини
.
Таким чином, функція (7.2) набуде вигляду
(7.5).
Розглянемо приклад. Нехай
Тоді
Варіанти вихідних даних для завдвння №7 (Матрицю А взяти із завдання №6)
1)
(3
3), C
= (1 2), D
= 4
2) (4 5), C = (2 2), D = 1
3) (1 3), C = (1 2), D = 5
4) (7 3), C = (5 4), D = 2
5) (8 9), C = (1 3), D = 4
6) (3 4), C = (7 7), D = 10
7) (11 9), C = (8 8), D = 9
8) (9 10), C = (1 1), D = 3
9) (12 5), C = (2 5), D = 2
10) (10 20), C = (7 8), D = 7
11) (15 10), C = (1 4), D = 4
12) (17 19), C = (15 15), D = 12
13) (14 9), C = (11 11), D = 8
14) (4 11), C = (1 5), D = 3
15) (4 11), C = (3 3), D = 13
16) (20 20), C = (7 3), D = 1
17) (9 9), C = (2 8), D = 4
18) (3 13), C = (4 14), D = 9
19) (2 12), C = (3 10), D = 5
20) (10 10), C = (1 2), D = 7.
