- •Завдання №2
- •Тема: ”Моделі поведінки споживачів та їх застосування”
- •Завдання №4 Тема: ”Функціональні моделі виробничих процесів. Степеневі виробничі функції”
- •Завдання№5
- •Завдання №6 Тема: „Виробничі функції структурного типу та їх побудова”
- •Завдання №7 Тема: „Еколого-економічні функції структурного типу та їх побудова”
- •Завдання №8 Тема: „Моделі поведінки виробників. Неокласична довгострокова модель однопродуктової фірми в умовах досконалої конкуренції”
- •Нагадаємо, що ресурси j та і називаються взаємозамінювальними, якщо і та взаємодоповнювальними, якщо і
- •Завдання №9 Тема: „Неокласична довгострокова модель багато продуктової фірми в умовах досконалої конкуренції”
- •Завдання №11 Тема: „Моделі встановлення рівноважної ціни”
Завдання №6 Тема: „Виробничі функції структурного типу та їх побудова”
Нехай
- вектор випуску продукції,
- вектор максимально допустимих об’ємів
виробничих ресурсів,
-
технологічна матриця, що складається
з невід’ємних елементів (матриця питомих
виробничих затрат продукції і
на випуск одиниці продукції j),
- вектор питомих оцінок випущеної
продукції. В залежності від змісту
вектора с можна по різному конкретизувати
мету досліджуваного виробничого об’єкта.
Будемо вважати, що с – вектор питомих
доходів від реалізації продукції. Тоді
метою виробника є максимізація
агрегованого продукту, яким є сумарний
дохід <c,
Враховуючи вказану мету та технологічні
обмеження, пов’язані з наявним вектором
виробничих ресурсів х, прийдемо до
наступної задачі:
(6.1)
де
Y(x)=
.
Вважаючи вектор х параметром, легко
переконатися в тому, що задача лінійного
програмування (6.1) неявно задає функцію
(6.2)
яка
кожному
ставить у відповідність невід’ємне
значення <c,
де
- розв’язок задачі (6.1) при заданому х.
Функція (6.2) визначена в області
Ø
.
Вона є виробничою функцією максимального
випуску і належить до класу виробничих
функцій структурного типу. Потрібно:
Дослідити властивості виробничої функції (6.2) та уточнити її характеристики
При n=2 і заданих А, с побудувати функцію (6.2) уявному аналітичному вигляді.
Допоміжний
теоретичний матеріал. Проблема
побудови виробничих функцій, які у
функціональній формі формалізують
залежність результату виробництва від
виробничих ресурсів, що забезпечують
при вибраній технології функціонування
виробничого процесу, належить до розряду
актуальних. При побудові таких функцій
можна виділити два основних підходи:
економетричний (статистичний) і
структурний. Ці підходи відповідають
двом типам моделей економічних об’єктів
– функціональними і структурному. Метою
даного завдання є використання
структурного підходу. Властивості
функції (6.2) можна дослідити за допомогою
її неявного задання (6.1). виявляється,
що ця функція є угнутою (опуклою вгорі),
неперервною у всіх внутрішніх точках
області задання, монотонно неспадною
по кожному з компонентів вектора х,
додатно однорідною першого степеня і
в загальному випадку кусково-лінійною
[6-8, 15].
Оскільки функція (6.2) є лінійно однорідною
першого степеня, то користуючись формулою
(5.6), легко встановити, що для неї
еластичність виробництва e(f)=1,
крім того,
=0,
як і у випадку виробничої функції з
постійними пропорціями. Зауважимо
також, що в частинному випадку функція
(6.2) може бути зведена до функції з
постійними пропорціями, тобто задача
(6.1) переходить у задачу (5.7) (при
)
Метод побудови функції (6.2) уявному аналітичному вигляді [6] базується на результатах теорії двоїстості для задач лінійного програмування [1,4,5]. Двоїстою до (6.1) буде задача:
(6.3)
де
.
Для того, щоб виписати функцію (6.2) у
явному аналітичному вигляді, потрібно
знайти вершини множини
,
визначити області лінійності даної
функції, що відповідають кожній з вершин
та сформувати шукану аналітичну
залежність, користуючись критерієм
оптимальності розв’язку задачі (6.3) і
умова двоїстості для задач (6.1) і (6.3).
Визначення вершин множини
зводиться до знаходження опорних
розв’язків системи лінійних алгебраїчних
рівнянь
(6.4)
де
- допоміжний невід’ємний
n
– невимірний вектор ( у випадку, коли
матриця А не має жодного базисного
вектора – стовпця). Опорні розв’язки
системи (6.4) можна знайти методом
Жордана–Гауса, в якому провідний елемент
вибирається за допомогою симплексних
перетворень. Якщо
- множина всіх вершин множини
,
які можуть бути оптимальними для задачі
(6.3), то функція (6.2) має вигляд
(6.5)
де
- згадані вище під області лінійності
функції (6.5).
Наприклад,
для задачі (6.1) при n=m=2,
,
маємо
такі результати:
r=2,
,
Для
задачі (6.1) при n=m=2,
,
,
відповідно r=3,
,
Зауважимо, що сферою застосування функції (6.2) є, зокрема, задачі виробничого менеджменту та аналізу способів виробничої діяльності. Крім того, запропоновану методику можна використати як для побудови виробничих функцій оптимальних випусків, так і для побудови виробничих функцій оптимальних затрат, а також інших залежностей в економіці.
Варіанти вихідних даних для завдання №6
1).
,
2).
,
3).
,
4).
,
5).
,
6).
,
7).
,
8).
,
9).
,
10).
,
11).
,
12).
,
13).
,
14).
,
15).
,
16).
,
17).
,
18).
,
19).
,
20).
,
.
