61. Поняття і склад правосвідомості 

Правосвідомість – це система почуттів, уявлень, поглядівтапереконань з приводу діючогочибажаного права.

Структура правосвідомості:

1. Правовапсихологія:

- За формою відображеннядійсності:

а) почуття; б) звички; в) настрої.

- За змістомправовихпоглядів:

а) знання права; б) оцінювання права; в) стереотипиправовоїповедінки.

2. Правоваідеологія:

- За формою відображеннядійсності:

а) ідеї; б) уявлення; в) погляди, г) поняття; д) концепції.

- За змістомправовихпоглядів:

а) знання права; б) оцінювання права; в) стереотипиправовоїповедінки.

62. Поняття і види правомірної поведінки 

Правомірна поведінка - це суспільно-необхідна, бажана і допустима з точки зору інтересів громадянського суспільства поведінка індивідуальних чи колективних суб'єктів" яка полягає в дотриманні (виконанні, використанні) норм права, що охороняються і гарантуються державою.

Класифікація правомірної поведінки:

1. За формами реалізації норм права:

- дотримання;- виконання;- використання;- застосування.

2. З точки зору фактичного зміступравовідносин:

- діяння, щоспрямовані на використаннясуб'єктивних прав;

- діяння, щоспрямовані на виконанняюридичнихобов'язків.

3. За зовнішньою формою вираження:

- дії;- бездіяльність.

4. За способом формування в текстах правовихдокументів:

- прямо й однозначно сформульована;- опосередкованопередбачена.

5. За характеристиками суб'єктів:

- індивідуальна;- колективна;- посадова;- професійна та ін.

63. Поняття і форми реалізації правових норм 

Реалізація права (норм права) - цевтіленняприписаньправових норм управомірномуповодженнісуб'єктів права.

Правовінормиреалізуються в різних формах. По характерідійсуб'єктів права розрізняютьнаступніформиреалізації права: використання, виконання, застосування.

Використання права - цеповодженнясуб'єктів права, щоскладає в здійсненні ними своїхсуб'єктивних прав, щопредставляє собою активнуреалізацію тих можливостей, якінаданіїм нормами права (управомочивающими нормами).

Використанняабоневикористаннясвоїхсуб'єктивних прав - добровільна справа громадян, тоді як здійсненнясвоїх правомочий органами держави, їхнімипосадовими особами - не тільки право, але йобов'язок.

Виконання права - цеактивнеповодженнясуб'єктів права, щоскладає в здійсненні ними дій, зазначенихзобов'язуючими нормами. Невиконанняобов'язківспричиняєюридичнувідповідальність.

Дотримання права - цепасивнеповодженнясуб'єктів права, щоскладає в нездійсненні ними заборонених нормами дій. Недотримання заборона причиняє юридичну відповідальність.

Використання, виконання, дотримання - т.зв. простіформиреалізації права абот.зв. формибезпосередньоїреалізації права, тоді як застосування - складна форма (по характеріпроцедури).

64. Загальні вимоги правового застосування правових норм 

Основнівимоги правильного застосування норм права:

1. Правовазаконність - належнедодержанняюридичноїпідстависправи: а) засновуватирішеннясправи на конкретнійнормі права чисукупності норм, які прямо стосуютьсясправи; б) діяти в межах своєїкомпетенції; не виходити за межіповноважень, передбачених законом; в) не ухилятисявідзастосуваннянорми, коли виникаютьобставини, передбачені нею; не припинятидіїнорми з будь-якого приводу (застарілість, невідповідністьмісцевимумовам та ін.) абопідвпливом особи (органу), що не уповноважена на те законом; г) діятивідповідно до встановленоїпроцедури і дотримуватисяформиправозастосовного акта, щопередбачена законом (акт повинен матиналежніреквізити).

2. Обґрунтованість - всебічне і повнедослідженнявсіхфактичнихобставинсправи: а) виявлятивсіфакти, щостосуютьсясправи; б) ретельно і неупереджено (об'єктивно) вивчатифакти, встановлюватиїхвірогідність, доводитиїхвідповідно до процедури, передбаченоїпроцесуальним законом; в) відкидативсісумнівніфакти і факти, що не стосуютьсясправи.

3. Доцільність - вибір оптимального шляху реалізаціїнорми в конкретнійжиттєвійситуації: а) у межах змістунормивибиратирішення, яке найповніше і найправильнішевідображаєзміст закону і досягає мети; б) враховувати, що норма права не міститьусіхособливостейкожноїжиттєвоїситуації і діяти у відповідності з конкретнимижиттєвимиумовамимісця і часу вирішеннясправи, їїіндивідуальнимиособливостями; в) зважати на соціальнузначущістьзастосовуваноїнорми, їївідповідність "духу" права, однак не прийматирішення, яке суперечить закону (contralegem) або в обхід закону (praeterlegem).

4. Справедливість - відповідністьміждіянням і винесенимрішенням у справі: а) неупереджено (об'єктивно) ставитися до дослідженняобставинсправи, до осіб, щоберуть участь у ній до остаточного рішення; б) прийматирішення, щоузгоджується з принципами моралі, загальнолюдськимицінностями, ізвласнимиморальнимипереконаннями та суспільства в цілому - у тому випадку, коли законом передбаченірізніваріантивирішення (тобто коли встановленівідносновизначені й альтернативнісанкції).