- •****Теорія держави і права *****
- •1. Поняття й основні ознаки держави
- •2. Поняття сутність і причини виникнення держави
- •3. Поняття і види типів держави. Основні причини зміни типів держави та ознаки відносної самостійності держави
- •4. Поняття і види функцій держави
- •5. Поняття і види держав соціально-демократичної орієнтації
- •6. Внутрішні завдання і функції держав соціально-демократичної орієнтації
- •7. Зовнішні функції держав соціально-демократичної орієнтації
- •8. Загальні риси й тенденції розвитку права соціально - демократичної орієнтації
- •9. Види форм правління сучасних держав соціально - демократичної орієнтації
- •10.Поняття і характеристика механізму держави
- •11. Принципи апарату держави та його склад
- •12. Поняття апарату держави. Орган держави і види органів держави
- •13. Поняття та елементи політичної системи суспільства і місце держави у політичній системі суспільства
- •14. Поняття і основні ознаки громадянського суспільства
- •15. Сучасна теорія правової держави.
- •21.Поняття і види основних прав людства
- •22.Основні права дитини та їх види
- •23.Основні права людини та їх види
- •24.Поняття основного соціального обов’язку людини. Класифікація основних соціальних обов’язків людини
- •25.Міжнародно-правові засоби, призначені для забезпечення і захисту основних прав людини
- •29. Теорія держави загального благоденства
- •30. Теорія еліт
- •33. Принципи і функції права
- •36. Поняття суб’єктивного юридичного права та юридичного обовязку
- •37. Правовий статус особи і громадянина
- •39. Поняття і склад правоутворення
- •41. Поняття, принципи і стадії правотворчості
- •42. Правотворчий процес
- •1. Передпроектна стадія
- •2. Проектна стадія
- •4. Засвідчувальна стадія
- •5. Інформаційна стадія
- •43. Поняття і види форм (джерел) права
- •44. Види зовнішніх форм (джерел) права
- •46.Поняття та види підзаконнихнормативно-правових актів
- •47. Поняття і юридичні властивості нормативно-правових актів
- •49. Поняття, основні риси й елементи системи права
- •50. Поняття галузі права та інституту права, їх види. Критерії розподілу правових норм по галузях права
- •53.Поняття і способи систематизації законодавства
- •55. Поняття і види правових норм . Спеціалізовані правові норми
- •56. Поняття і елементи правової норми
- •57 Поняття та види гарантій законності . Поняття й основні принципи законності у державі соціально-демократичної орієнтації
- •58.Поняття й елементи правової культури особи
- •61. Поняття і склад правосвідомості
- •1. Правовапсихологія:
- •2. Правоваідеологія:
- •62. Поняття і види правомірної поведінки
- •63. Поняття і форми реалізації правових норм
- •64. Загальні вимоги правового застосування правових норм
- •65.Поняття і основні риси застосування правових норм
- •72.Поняття й ознаки правових відносин
- •77. Понятття й стадії правового правового регулювання суспільних відносин
- •78. Юридичні факти : поняття, значення, види
- •79. Поняття й ознаки правопорушення
- •80. Поняття і види правопорушень
- •81. Поняття і склад правопорушення
- •83.Поняття, функції та стадії юридичної відповідальності
- •84. Поняття і види правового реголювання
39. Поняття і склад правоутворення
Правоутворення є найбільш широкою категорією, що охоплює виникнення і організацію буття права, його упорядкування і розвиток в різних аспектах і напрямах.
Сучасне теоретичне розуміння сутності правоутворення базується на:
- концепції єдності та відмінності права і закону, яка відбиває точку зору, що право може існувати й поза такою своєю інституційною формою як законодавство (у вигляді рівного і справедливого масштабу, норми, міри свободи, які знаходять своє відображення у правових принципах, суб'єктивних правах, конкретних правовідносинах і т. і.);
- теоріях правової держави і громадянського суспільства, згідно з якими домінуюче значення має громадянське суспільство - спільність рівних, вільних і незалежних осіб, які по відношенню до держави виступають як громадяни;
- принципі розподілу влади, який є за своєю сутністю розподілом правових форм діяльності держави чи форм здійснення державної влади по формуванню і забезпеченню реалізації права як органами держави, так і громадянським суспільством;
- не універсальності права в контексті існування різних цивілізацій у процесі розвитку людства, наявності у світі різних національних правових систем, які об'єднуються у правові сім'ї (романо-германську, англо-американську, релігійного права та традиційного права) існують свої норми.
Правоутворення - це сукупність форм, методів та засобів виникнення, розвитку та зміни права як системи норм права. Зі змістової сторони правоутворення включає:
- суб'єкти, форми, методи та засоби виникнення, розвитку права чи правової системи (структурно-інституціональний аспект);
- процеси виникнення, розвитку права чи правової системи (функціональний аспект).
Виходячи з того, що право існує не тільки у вигляді норм, але й правосвідомості, правовідносин, правомірної поведінки, доцільно виділити такі рівні правоутворення:
- гносеологічний, який відбиває процес виникнення і становлення права у формі правосвідомості;
- онтологічний, згідно якого право формується у формі конкретних правовідносин - правового зв'язку суб'єктів права у вигляді зв'язку їх суб'єктивних прав і обов'язків, що переводяться із сфери можливого в дійсність за допомогою правомірної поведінки;
- інституціональний, який розглядає право як систему норм. Узагальнюючи викладені положення, слід зазначити, що правоутворення як процес виникнення і становлення права складається з таких етапів:
- формування конкретних відносин безпосередньо в суспільному житті на основі матеріальних умов існування суспільства та правосвідомості його членів;
- узагальнення і формулювання державою природних, таких що виникли еволюційним шляхом, конкретних правовідносин, в формі нормативно-правових актів чи інших державних юридичних рішень (документів);
- втілення формалізованих загальних норм права, знову таки, в конкретні правові відносини, але вже більш впорядковані, стабільні, захищені.
Отже в межах правоутворення необхідно вести мову, про формування права та формулювання права. Під формуванням права розуміють процес утворення правил, що стихійно склались у суспільстві та служать зразком, який необхідно підкріпити або заборонити правом. А формулювання права - це діяльність компетентних державних органів. їх посадових осіб або громадянського суспільства зі зміни, встановлення або скасування норм права, що відбувається у формі правотворчості. 40. Поняття і види правотворчості
Правові (юридичні) норми, система яких утворює об'єктивне юридичне право як особливе соціальне явище, виникають внаслідок свідомої цілеспрямованої діяльності державних органів (а іноді й деяких інших суб'єктів). Цю діяльність відображають поняттям правотворчості.
Правотворчість — це діяльність компетентних державних органів, уповноважених державою громадських об'єднань, трудових колективів або (у передбачених законом випадках) всього народу чи його територіальних спільностей із встановлення, зміни чи скасування юридичних норм.
Соціальне призначення правотворчості — встановлювати стандарти, еталони, взірці поведінки учасників суспільної життєдіяльності, тобто моделювати суспільні відносини, які, з позицій держави, є припустимі, бажані або необхідні (обов'язкові чи заборонені).
Йдеться, ще раз підкреслимо, не про «дарування» громадянам (чи іншим суб'єктам) певних можливостей, благ і, отже, не про творення прав людини, які є «природженими» і мусять бути невідчужуваними. Мається на увазі формування саме об'єктивного юридичного права («юридична правотворчість») у схарактеризованому вище значенні цього поняття.
Види правотворчості:
1) за суб'єктами — Правотворчість державних органів, Правотворчість громадських об'єднань (які уповноважені державою на встановлення правових норм), Правотворчість трудових колективів, правотворчість народу (дорослого населення країни) або територіальної спільності — референдум;
2) за способом формування юридичних норм — встановлення юридичних норм, санкціонування
(схвалення.! загальнообов'язкове забезпечення неюридичних правил поведінки, що існували раніше).