Астматичний стан

Астматичний стан- це загрозливе для життя ускладнення перебігу бронхіальної астми. При неможливості адекватної допомоги хворим загрожує смерть внаслідок паралічу дихального центру на фоні нападу ядухи, або асфіксії, спричиненої обструкцією нижніх дихальних шляхів слизовими пробками, також може розвинутись гостра правошлуночкова серцева недостатність. А.с.-є показанням для госпіталізації до ВАІТ.

Діагноз а.с. грунтується на наступних ознаках:

1. тривалий напад (від кількох годин до днів та тижнів) з короткими світлими проміжками;

2. неефективність застосування адреноміметичних засобів;

3. синдрому „німої легені”;

4. вираженого ціанозу;

5. пригнічення свідомості.

В клінічному перебігу розрізняють 4 стадії.

І стадія (відносної компенсації)

Стан хворого важкий, відчуває страх смерті. Шкірні покриви бліді з помірним ціанозом, ЧД=40, видих утруднений, нападоподібний кашель, ЧСС=100-110 за хвилину, підвищення АТ. Аускультативно: розсіяні сухі хрипи, більше в верхніх відділах.

ІІ стадія (декомпенсації)

Стан хворого ще більш важкий, виражений ціаноз, набрякання шийних вен, хворий спочатку збуджений, потім адинамічний, вимушене положення в ліжку,ЧД=45-50 за хвилину,дихання шумне , ЧСС=140 за хвилину, зниження АТ. Аускультативно: кількість хрипів в легенях зменшується, над деякими ділянками хрипи не вислуховуються.

ІІІ стадія (гіпоксична кома)

Свідомість відсутня, ЧД=60 за хвилинк, або різко сповільнене, шкіра ціанотична, вкрита крупними краплями поту, судоми, дихання ослаблене, хрипи відсутні, пульс ниткоподібний, падіння АТ.

Невідкладна допомога:

- інгаляції зволоженого кисню через катетери;

- в/в введення значних доз глюкокортикоїдів (60-90 мг преднізолону кожні 2 години, загальна доза 500мг та більше);

- інфузія 5% розчину глюкози 1-1,5 л ( з метою регідратації).

- при загрозі виникнення гіпоксичної коми-перевод на ШВЛ, інгаляція 100% кисню, в/венно натрію оксібутітат, діазепам, інтубація трахеї;

- додаткова інстілляція глюкокортикоїдів в трахею;

- проводять легеневий лаваж – багаторазове промивання трахеобронхіальної системи лаважним розчином;

- відповідно антибіотикограми призначають антибіотики.

Аспіраційний синдром.

А. с. розвивається внаслідок аспірації води при утоплені, твердих та м’яких частинок внаслідок регургітації чи блювання.

Регургітація- це пасивне надходження шлункового вмісту до стравоходу, зумовлене збільшенням внутришлункового тиску. Ризик р. збільшується під час вагітності, у хворих з порушенням ковтання, парезом голосових зв’язок, непрохідністю кишок. У хворих, що перебувають в глибокій комі, створюються умови для ослаблення глоткових рефлексів і розвитку „ тихої аспірації”. Ризик аспірації значно зростає під час транспортування хворих.

Аспірація кислого шлункового вмісту з рН менше 2,5 викликає розвиток кислотно-аспіраційного пневмоніту ( синдром Мендельсона), ушкодження тканини легень, розвиток інфекційного процесу в легенях.

Аспірація великих часточок призводить до обтурації бронхів, що може призвести до механічної асфіксії. Дрібні часточки, закупорюючи дрібні бронхи, зумовлюють розвиток ателектазів.

Клінічні прояви: раптовий напад кашлю, задишка астматичного характеру, розвиток ларинго- та бронхоспазму, ціанозу, що не зникають після застосування кисню.

Профілактика:

А) особливу увагу слід приділяти хворим з підвищеним ризиком аспірації;

Б) на місці події та під час транспортування до стаціонару хворий має бути в безпечному щодо аспірації положенні;

В) під час зондового годування харчовою сумішшю, хворий має перебувати в положенні напівсидячи, щоб гортань була на 40 см вище за вхід до шлунка;

Г) особливої обережності потребує введення шлункового зонда у хворих з пригніченням захисних глоткових рефлексів (при отруєннях);

Д) в акушерстві, травматології, абдомінальній хірургії; під час проведення невідкладних операцій усіх хворих під час введення у наркоз розглядають як хворих з „повним шлунком”. До введення в наркоз товстим зондом аспірують вміст шлунка.

Е) у випадках кишкової непрохідності для профілактики регургітації й аспірації перед проведенням інтубації здійснюють місцеву анестезію слизової оболонки глотки 2% розчином лідокаїну гідрохлориду, та застосовують прийом Селіка (стиснення стравоходу натискуванням на під’язикову кістку).

Після інтубації трахеї і роздування манжетки на трубці ризик аспірації знижується.

Лікування: 1) хворий повинен лежати в лівому напівбічному горизонтальному положенні: вміст шлунка стікає по задній стінці глотки до лівого кута рота, минаючи гортань.

2)Вміст шлунка аспірують із глотки і після короткої оксигенації проводять інтубацію трахеї і роздування манжетки.

3)у трахею вводять 10-15 мл ізотонічного розчину натрію гідрокарбонату, підігрітого до температури тіла. Проводять аспірацію (10-20 секунд) й оксигенацію 100% киснем;

4) здійснюють ШВЛ;

5) У разі аспірації кислого шлункового вмісту призначають спазмолітики (еуфілін -2,4% розчин-10 мл). У трахею вводять глюкокортикоїди ( 15-30 мг преднізолону або 4-8 мг дексазону). починають інфузію реополіглюкіну, рефортану (200-400 мл), за потребою-корекцію ацидозу.

ХВОРОБИ ОРГАНІВ ДИХАННЯ ТА ВАГІТНІСТЬ

Хвороби органів дихання не перешкоджають заплідненню і зустрічаються у вагітних з такою ж частотою, як і у невагітних репродуктивного віку. Найчастіше у вагітних спостерігаються такі хвороби органів дихання:

бронхіт — гострий та хронічний;

пневмонія — гостра та хронічна;

плеврит — сухий та ексудативний;

бронхіальна астма;

бронхоектатична хвороба вагітних.

У разі бронхолегеневої патології, вирішуючи питання про допустимість вагітності, лікар повинен враховувати характер хвороби, ЇЇ стадію, наявність гнійно-запальних ускладнень, стан функції зовнішнього дихання і газообміну, внраженість дихальної та серцевої недостатності.

Дихальна недостатність II стадії і вище.

Загальні протипоказання до виношування вагітності у разі хвороб органів дихання.

Легеневе серце (легенево-серцева недостатність).

Гнійно-запальні хвороби органів дихання.

Дифузний пневмосклероз.

Наявність амілоїдозу.

Захворювання органів дихання, за наявності яких вагітність протипоказана.

Бронхіальна астма І стадії, тяжкий перебіг. Бронхіальна астма II стадії. Хронічна пневмонія з частими загостреннями. Бронхоектатична хвороба. Бульозна хвороба легень. Емфізема легень з легеневою недостатністю. Вади розвитку органів дихання за наявності дихальної недостатності або гнійно-запальних процесів. Професійні захворювання легень, які супроводжуються дихальною недостатністю. Ексудативний плеврит (будь-якої етіології).

Бронхіт не впливає на перебіг вагітності. Роділлі, що хворіють на бронхіт, жіімг-д бути госпіталізовані до обсерваційного відділення пологового будинку. Вагітну, яка хворіє крупозною пневмонією, потрібно негайно госпіталізувати до обсерваційного відділення. Пологи проводять у положенні роділлі напівсидячи під постійним наглядом за загальним станом хворої. З метою профілактики набряку легень рекомендується вдихання зволоженого кисню, пропущеного через етиловий спирт. Другий період скорочують за рахунок акушерських щипців.