Список рекомендованої літератури. 1.Якушев А. И. и др. Взаимозаменяемость, стандартизация и технические измерения: Учебник для вузов. – 6-е изд. М.: Машиностроение, 1986. – 352 с. 2.Допуски и посадки: Справочник в 2-х ч. –6-е изд. – Л.: Машиностроение – 1982. 3.Козловский Н. С., Виноградов В. Д. «Основы стандартизации, допуски, посадки и технические измерения», - М.: Машиностроение,1982 г. – 287с. 4. Саранча Г. А. «Метрологія, стандартизація та управління якістю”. Підручник. – К.: Либідь, 256 с. 5.Журавлев А. Н. Допуски и технические измерения. 7-е изд., М: Высшая школа 1981 г. 256 с. 6.Бейзельман Р. Д. и др. Подшипники качения: Справочник. М: Машиностроение, 1975. – 572 с. 7.Перель Л. Я. Подшипники качения. Расчет проектирования и обслуживания опор: Справочник. – М.: Машиностроение 1982 – 224 с. 8.Козловский Н. С., Ключников В. М. Сборник примеров и задач по курсу: «Основы стандартизации, допуски и посадки и технические измерения». Учебное пособие – М: Машиностроение, 1983. – 30411.Зябрева Н. Н.Перельман Е. И., Шегал М. П. Пособие к решению задач по курсу «Взаимозаменяемость, стандартизация и технические измерения» Учебное пособие. М.: «Высшая школа», 1977. 207 с.

Основні поняя по допускам і посадкам курс лекцій

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Гірничо-електромеханічний технікум

ДВНЗ «КРИВОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

ЦИКЛ МЕХАНІКО-ТЕХНОЛОГІЧНИХ ДИСЦИПЛІН

Основи стандартизації, допуски і посадки, технічне вимірювання Конспект лекцій для студентів спеціальності

5.05050205 “Обслуговування та ремонт обладнання металургійних підприємств”

Складений викладачем Чорновіл О.В.

Розглянутий та схвалений на засіданні

методоб'єднання викладачів циклу

Протокол № ___ від ______ 20__ р.

Голова циклу___________ Гайдук М.В.

2012

Тема 1. Основні відомості про дисципліну «основи стандарти-

ЗАЦІЇ, ДОПУСКИ І ПОСАДКИ, ТЕХНІЧНЕ ВИМІРЮВАННЯ»

Дисципліна “Основи стандартизації, допуски і посадки, технічне вимірювання ” як наука, її місце серед інших дисциплін .

1. Основні відомості про взаємозамінність (ВЗ).

2. Уніфікація та агрегатування.

3. Спеціалізація та кооперування.

4. Типи виробництва.

1 Дисципліна “Взаємозамінність, стандартизація та технічні вимірювання” як галузь науково-технічної діяльності є методологічною дисципліною для розвитку науки і техніки. Дисципліну можна вважати курсом технічної етики, яка виховує у студентів глибоке поняття необхідності виготовлення деталей в точній відповідальності з вимогами креслень та стандартів, забезпечення надійності та довговічності продукції.  Мета викладання дисципліни: навчити теоретичним основам формуванню допусків та посадок, шорсткості, точності форми, знання основних метрологічних показників та будови вимірювальних засобів, надати основні рекомендації щодо призначення полів допусків на різні типи з'єднань в механізмах, навчити розраховувати розмірні .ланцюги, надати основні поняття про структуру та систему стандартизації в Україні та за кордонота їх практичне використання. Теоретичні та практичні знання по дисципліні дозволяють студенту проектувати вузли та механізми. Головним завданням стандартизації є створення системи нормативно-технічної документації, що висуває прогресивні вимоги до продукції, призначеної до потреб народного господарства, населення, оборони, держави, забезпечує контроль за їх дотриманням. Метою стандартизації є реалізація єдиної технічної політики у сфері стандартизації, метрології; захист інтересів споживачів і держави; забезпечення якості продукції на підставі досягнень науки і техніки, взаємозамінність та надійність виробів, раціональне використання ресурсів і підвищення техніко-економічних показників виробництва, конкурентно спроможність продукції та вихід на світовий ринок впровадження сучасних виробничих та інформаційних технологій.  Дисципліна є теоретичною базою для вивчення профільних дисциплін спеціальностей “Деталі машин”, “Технологія машинобудування”,виконання курсових та дипломних проектів і робіт, розвиває наукове мислення та пізнавальну діяльність студента, визначає підготовку студента в галузі машинобудування. 2. Основні відомості про взаємозамінність(ВЗ) ВЗ – властивість незалежно виготовлених деталей забезпечувати можливість безпригонної зборки деталей в вузли, вузлів в механізми при дотриманні технічних вимог креслення.  ВЗ буває: повна, неповна, зовнішня, внутрішня та функціональна. Повна ВЗ – це такий засіб конструювання і виготовлення машин при якому люба деталь із партії може бути поставлена на відповідне місце без пригонки та підбору.

Неповна ВЗ – (селективна зборка) це такий засіб конструювання і виготовлення машин при якому виготовлені партії деталей спочатку сортуються на групи типи розмірів, а потім при складанні береться не люба деталь, а з відповідної групи типи розмірів для забезпечення технічних вимог креслення (зазор або натяг). Зовнішня ВЗ – це такий засіб конструювання і виготовлення машин при якому повинна бути забезпечена ВЗ по приєднуючому розміру. Внутрішня ВЗ – це такий засіб конструювання і виготовлення машин при якому окремі деталі, що входять до складу складальних одиниць, або механізмів, мають бути виготовлені за принципом ВЗ. Функціональна ВЗ – це такий засіб конструювання і виготовлення машин при якому ВЗ забезпечена за відповідними функціями (потужність, кількість обертів). 3. Уніфікація та агрегатування. Уніфікація – це метод стандартизації, спрямований на приведення об’єктів до одноманітності та встановлення раціональної кількості типів деталей, агрегатів однакового функціонального призначення. Уніфікація базується на класифікації і ранжируванні, селекції і симпліфікації, типізації і оптимізації елементів готової продукції. Основними напрямками уніфікації є:

• розробка параметричних і типорозмірних рядів виробів, машин, обладнання, приладів, вузлів і деталей;

• розробка типових виробів з метою створювання уніфікованих груп однорідної продукції;

• розробка уніфікованих технологічних процесів, включаючи технологічні процеси для спеціалізованих виробництв продукції міжгалузевого застосування;

• обмежування за доцільним мінімумом номенклатури виробів і матеріалів, які дозволяються до застосування.

Результати робіт з уніфікації оформлюються різними засобами: це можуть бути альбоми типових (уніфікованих) конструкцій деталей, вузлів, складальних одиниць; стандарти типів, параметрів і розмірів, конструкцій марок та ін. Залежно від галузі проведення уніфікація виробів може бути міжгалузевою (уніфікація виробів та їх елементів однакового чи близького призначення, тих, що виготовляються двома або більш галузями промисловості), галузевою і заводською (уніфікація виробів, які виготовляються однією галуззю промисловості чи одним підприємством). Залежно від методичних принципів виконання уніфікація може бути внутрівидовою (сімей однотипних виробів) і міжвидовою чи міжпроектною (вузлів, агрегатів, деталей різнотипних виробів).

Агрегатування – створення механізмів і машин із уніфікованих вузлів і стандартних агрегатів. Ці агрегати повинні забезпечувати повну ВЗ по експлуатаційним та приєднуючим розмірам. Найвищим за рівнем стандартизації є метод агрегатування, що полягає у використанні стандартизованих (уніфікованих) агрегатів, які здатні виконувати складні функції (перетворювання видів енергії, руху, сили, перебіг хімічних, теплових реакцій) та відповідати умовам геометричної і функціональної взаємозамінності. Наприклад, застосування в меблевому виробництві щитів 15 розмірів і стандартних ящиків трьох розмірів дозволяє одержати при різної комбінації цих елементів 52 виду меблів. Метод агрегатування дає змогу забезпечити практично необмежену кількість модифікацій, типів, конструкцій виробів певної складності шляхом побудови їх зі заданої кількості стандартних і уніфікованих вузлів (агрегатів Метод агрегатування дав змогу розширити кількість виконуваних виробами функцій, підвищити їх рівень уніфікації та стандартизації. Передові фірми розвинених країн не приймають до серійного виготовлення вироби, які мають рівень уніфікації нижчий ніж 80%. Уніфікація та агрегатування, як основні методи стандартизації, стали обов’язковими під час створення нової техніки та розроблення відповідних стандартів на неї і дають змогу значно здешевіти не тільки стадію виготовлення виробів, а й стадії їх проектування, експлуатації та зберігання, підвищити якість виробів з одночасним їх здешевленням. 7. Спеціалізація та кооперування.  Спеціалізація- закріплення за окремими підприємствами випуску одноманітної продукції . Спеціалізація буває: заводська, галузева, внутрішньозаводська. Кооперування – планомірно налагоджені виробничі відносини між підприємствами які випускають відповідну продукцію, але є господарчо незалежними. Типи виробництва існують: масове, серійне (крупно-, середньо- і дрібносерійне) та одиничне.

Тема 2. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ПО ДОПУСКАМ ТА ПОСАДКАМ 1 Основні поняття по допускам. 2 Типи посадок. 3 Посадки в системі отвору та системі валу. 4 Допуск посадки. 1 Основні поняття по допускам. T-IT – допуск розміру, мм IT- стандартний допуск, мм

ТD – допуск отвору, мм Тd – допуск валу, мм Допуском називається різниця між найбільшим та найменшим граничними розмірами або алгебраїчна різниця між верхнім та нижнім граничним відхиленням. ТD = D_max – D_min = ES – EI, мм Td = d_max – d_min = es – ei, мм IT = aּi, мм

де a – число одиниць допуску , призначається по таблиці в залежності від квалітету; i – числове значення одиниці допуску, мм. Граничні розміри. Найбільший граничний розмір отвору (валу) дорівнює алгебраїчній сумі номінального розміру та верхнього граничного відхилення. D_max(d_max) = D(d) + ES(es),мм Найменший граничний розмір отвору (валу) дорівнює алгебраїчній сумі номінального розміру та нижнього граничного відхилення. D_min(d_min) = D(d) + EI(ei),мм Граничні відхилення. Верхнє граничне відхилення отвору (валу): ES(es) = D_max(d_max) – D(d), мм;

Нижнє граничне відхилення отвору (валу): EI(ei) = D_min(d_min) – D(d), мм. D(d) – номінальний розмір отвору (валу), визначений виходячи з функціонального призначення деталі та служить відліком граничних відхилень розміри якого проставляються на кресленні. Dr(dr) – реальний або дійсний розмір, отриманий вимірюванням з відповідною похибкою.

Умова придатності деталі Деталь вважається придатною, якщо її дійсний розмір знаходиться в межах між найбільшим та найменшим граничним розмірами або відповідає їм D_max ≥ Dr ≥ D_min ; d_max ≥ dr ≥ d_min

Схема розташування полів допуску отвору та валу. Поле допуску – це поле обмежене найбільшим та найменшим граничними розмірами або верхнім та нижнім граничним відхиленням. Нульова лінія – точка відліку граничних відхилень, положення якої співпадає з номінальним розміром. “Отвір” – це поверхня, що охоплює. “Вал” – це поверхня, що охоплюється. 2 Посадка – характер з’єднання двох деталей. Посадки бувають: - з зазором; -з натягом; -перехідна. Посадка з зазором( S) - утворюється коли розмір отвору більше розміру валу. S → D > d. Характеризується граничними зазорами: S_max = D_max – d_min = ES – ei, мм; S_min = D_min – d_max = EI –es, мм. де S_max - найбільший граничний зазор; S_min- найменший граничний зазор  Малюнок 1. З’єднання з зазором Малюнок 2. Схема розташування полів допусків з’єднання з зазором Посадки з натягом утворюються, якщо розмір вала більший розміру отвора. N → d > D Характеризується граничними натягами. N_max – найбільший граничний натяг, мм N_max = d_max – D_min = es – EI N_min – найменший граничний натяг, мм N_min = d_min – D_max = ei – ES Малюнок 3. З’єднання з натягом Малюнок 4. Схема розташування полів допусків з’єднання з натягом

Перехідна посадка. Характеризується найбільшим зазором та найбільшим натягом. При перехідних

посадках поля допусків отвору та вала перетинаються повністю або частково. Малюнок 5. З’єднання перехідне Малюнок 6. Схема розташування полів допусків перехідного з’єднання 

3 Посадки в системі отвору та системі валу. Посадки в системі отвору – зазори та натяги утворюються шляхом з'єднання 

основного отвору з різними валами. Н - основний отвір, EI = 0

ПОЛЯ ДОПУСКІВ ВАЛІВ

Малюнок 7. Система отвору де ПДВ – поле допуску валу; ПДОО – поле допуску основного отвору. Посадки в системі вала