6. Підключення роз'ємів живлення.

Роз'єм вентилятора системи охолоджування процесора слід підключати у найпершу чергу, оскільки про нього легко забути. Роз'єм основного живлення на кабелі повинен до кінця увійти у гніздо на системній платі, а клямка надійно зафіксуватися. У ряді випадків для живлення процесора використовується додатковий роз'єм +12 В. Необхідність такого варіанту треба уточнити по документації. 4-контактний роз'єм для даного ланцюга завжди знаходиться біля сокета процесора, а у блоку живлення є додатковий кабель, якого немає у блоків, призначених для старіших процесорів.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ.

1. Правила установки системної плати на шасі.

2. Правила підключення індикаторів та кнопок корпусу до системної плати.

3. Принципи на лаштування початкових параметрів роботи системної плати.

4. Типи роз’ємів для підключення живлення до системної плати.

5. Правила підключення додаткових інтерфейс них роз’ємів.

ЗВІТ ПОВИННИЙ МІСТИТИ:

1. Тему, мету роботи, відповіді на питання ходу виконання роботи та контрольні питання, а також висновки.

2. Опис виконаних дій по пунктах.

Тема. Вивчення принципів встановлення процесорів на системну плату. Задання параметрів їх роботи. Встановлення систем охолодження.

Мета. Вивчити принципи встановлення процесорів на системну плату. Навчитися задавати параметрів їх роботи. Вивчити принципи установки систем охолодження.

ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ.

Загальне і, мабуть, найголовніше правило при збиранні комп'ютера – не докладати надмірних зусиль. Якщо якийсь пристрій не вставляється в роз'єм або шнур не можливо підключити до пристрою, то не треба робити це, покладаючись на свою силу. Всі компоненти комп'ютера зроблені із захистом від неправильного підключення. Вийміть пристрій, огляньте його, огляньте роз'єм і зрозумійте, чому його не вдається поставити.

Установка процесора

Найзручніше починати збирання комп'ютера з установки на материнську плату процесора, кулера і модулів пам'яті, до того, як вона буде встановлена в корпус. Звичайно, можна спочатку поставити материнську плату в корпус, а потім ставити процесор. Але в цьому випадку, навряд чи вдасться без проблем поставити кулер. Хоча Intel офіційно рекомендує робити все навпаки, тобто спочатку встановити материнську плату, а потім встановлювати процесор, кулер і пам'ять. За словами Intel, така послідовність дозволить уникнути механічних пошкоджень материнської плати.

Таким чином, покладіть материнську плату на стіл. Зважте на те, що нижня сторона материнської плати містить безліч гострих виводів. Підкладіть під материнську плату або пакувальний матеріал з коробки, в якій вона продавалася, або картонну кришку від коробки, або можна покласти материнську плату на коробку.

Підніміть важіль на процесорному роз'ємі, сокет (роз'єм) відкриється і буде готовий до установки процесора. Важіль повинен бути піднятий вертикально вгору, до упору, але не треба докладати надмірних зусиль після досягнення ним верхньої точки. Невелике зусилля може знадобитися тільки на самому початку, в нижній точці, оскільки на сокеті (роз'ємі) процесора зроблений спеціальний виступ, який фіксує важіль в нижньому положенні. Щоб вивести важіль з-під фіксатора, його потрібно дещо відхилити убік від сокета, злегка піднімаючи вгору. Важіль повинен легко вийти.

Сокет і Пентіум 3	Сокет і Пентіум 4

На малюнках, для прикладу, приведені два процесори і сокет (3-й і 4-й Пентіуми). Червоним на сокеті і процесорі відмічені кути, в яких відсутній отвір і вивід, відповідно. Для установки процесора ці кути потрібно сумістити, як показано на фото. Це і є захист від неправильного позиціонування процесора при установці. Сумістіть кути, покладіть процесор на сокет. Перевірте, що ножки процесора співпадають з отворами сокета. Якщо все зроблено правильно, то процесор повинен практично провалитися ногами в отвори сокета. Якщо цього не відбулося, то перевірте, чи правильно зорієнтований процесор і чи повністю відкритий сокет (важіль піднятий до упору вгору). Перевірте, що процесор щільно ліг на сокет і між ними немає щілин. Після того, як процесор вставлений, поверніть важіль сокета в початкове положення, тобто вниз, защипніть його за виступ на корпусі сокета. Важіль повинен йти вниз з деяким зусиллям, оскільки ноги процесора у цей момент затискаються в сокеті. Після того, як важіль підійшов впритул до клямки, відведіть його дещо убік (на долі міліметра), а потім заведіть за клямку. Правильно встановлений процесор в закритому сокеті показаний на наступному малюнку.

Процесор встановлений в сонет	Варіант (box) коробочки, комплектація

!!!У жодному випадку не включайте комп'ютер без встановленого на процесор кулера (не дивлячись на те, що материнська плата і решта комплектуючих лежить на столі, це можна зробити, підключивши блок живлення). В кращому разі комп'ютер не включиться, а в гіршому - вийде з ладу процесор і, можливо, материнська плата. Після того, як процесор встановлений в сокет, необхідно нанести термопасту і встановити кулер.

Якщо процесор поставляється в коробці (box), разом з кулером, то на підошві кулера буде видно наклейку з матеріалу, схожого на жувальну гумку. Це термоінтерфейс, встановлений виробником кулера. Його колір може бути і білим і чорним, це залежить від виробника. На попередньому малюнку зправа показана коробка з 4-м Пентіумом і комплект з кулера і процесора, що знаходиться в ній.

Якщо процесор поставляється в комплектації OEM, тобто один процесор, без коробки і кулера, то потрібно обов'язково придбати кулер.

Купуючи кулер окремо від процесора, необхідно придбати не тільки кулер, але і термопасту. Багато виробників комплектують свої кулери цілком якісною термопастою. Якщо в комплект придбаного кулера не входить паста, то необхідно купити її окремо.

Зовнішній шприца з пастою показаний нижче.

Термопаста Titan в шприці	Ядро процесора	Стандартний термоінтерфейс

Головний мінус термоінтерфейса – його одноразовість. Тобто знявши один раз кулер із стандартним термоінтерфейсом з процесора вам доведеться видалити залишки термоінтерфейса і використати термопасту, оскільки поставивши кулер назад, не змінивши термоінтерфейс, ви з великою ймовірністю одержите області на кристалі, де термоінтерфейс відсутній взагалі (повітряні «подушки») і, як наслідок, матиме місце сильний локальний перегрів, що, напевно, внесе нестабільність в роботу всієї системи. Так само істотний мінус стандартного термоінтерфейса – його низька (відносно термопасти) теплопровідність.

Так використовувати чи ні стандартний термоінтерфейс? Інколи рекомендують відразу видаляти стандартний термоінтерфейс і використовувати термопасту. Це позбавить від безлічі проблем. Одного тюбика пасти достатньо на декілька установок кулера, паста (при правильному використовуванні) краще виконує свою функцію, ніж термоінтерфейс, з пастою зводиться до нуля можливість виникнення локального перегріву и .т.д.

На ядро процесора нанесена термопаста

При нанесенні термопасти, потрібно видавити незначну частину шприца на кристал і розподілити її по поверхні однакової товщини дуже тонким шаром. Кристал, намазаний пастою, виглядає так, як показано на малюнку вище. Найщільніші шари пасти не перевищують по висоті долі міліметра. Видавіть небагато пасти на підошву кулера, в те місце, де буде знаходиться кристал і з великим зусиллям ввітріть пальцем в підошву радіатора. Цим ви заповните навіть найдрібніші мікроподряпини на підошві і тим самим збільшите площу теплового контакту кулера і кристала.

Установка кулера.

Акуратно встановіть кулер на процесор. Зверніть увагу, що на підошві кулера є широка виїмка по всій ширині підошви. Ця виїмка повинна знаходиться над виступом сокета, як показано на малюнку нижче. Якщо Ви встановите виїмку з другого боку, то кулер буде перекошений і контакту між кристалом і підошвою не буде взагалі. Це може привести як до сколу процесора, так і до його виходу з ладу через тепловий пробій.

Процесор і Кулер	Ширина викрутки

Після того, як кулер поставлений на кристал, необхідно буди обережним і не нахиляти кулер, не знімайте, не обертайте і, тим більше, не тисніть на нього. Необережні маніпуляції з незакріпленим кулером на кристалі можуть привести до сколів і виходу процесора з ладу. Зняття і установка кулера на кристал, намазаний пастою, можуть стати причиною появи областей, не заповнених пастою, і таких, що містять повітряні «подушки». Це може привести до локального перегріву і нестабільності системи. Тому якщо Ви поставили кулер на кристал, а потім вирішили зняти його, то доведеться розподілити пасту по кристалу ще раз. Тепер потрібно закріпити клямку кулера. Для цього потрібно плоска викрутка (може і не буде потрібна, дивлячись яке кріплення у кулера). У нашому прикладі потрібна викрутка середньої ширини. Вона не повинна провалюватися у відповідний отвір і повинна входити в нього приблизно на половину своєї площини.

Надіньте одну частину клямки на «вухо» сокета. Переконайтеся, що вона надійно тримається.

Клямка на вусі сонета	Викрутка в клямці

Однією рукою притримуйте кулер і вже встановлену на «вухо» частину клямки, іншою рукою в протилежну клямку вставте викрутку, як показано на малюнку вище.

За допомогою викрутки підведіть клямку і одягніть на «вухо». Рухи повинні бути сильними, але плавними, без ривків і надмірного зусилля.

Клямка закрита	Живлення кулера

Зверніть увагу, що дуже важливо підібрати викрутку під розмір отвору в клямці. Якщо викрутка буде менше, то велика ймовірність того, що в процесі підводу клямку до «вуха», викрутка проскочить в отвір і ударить по материнській платі або по сокету. Від ривка можливо ненавмисно зсунути кулер, що зведе нанівець всю виконану роботу і може зіпсувати комплектуючі. Дуже широка викрутка може вискочити з отвору і ударити по материнській платі. Це може пошкодити деякі елементи материнської плати або перебити струмопровідні доріжки. Після того, як клямка закрита перевірте якість її кріплення, чи не висить вона на самому краю «вуха». Зразу ж одягніть колодку живлення кулера на відповідний роз'єм. Він, як правило, білого кольору, з трьома штирями, знаходиться не далеко від процесора і підписаний «CPU_Cooler» або щось схоже. Зверніть увагу на полярність підключення. На роз'ємі і колодці є направляючі, які повинні співпадати.

Кулер на 3-й Пентіум встановлений. Тепер подивимося, чим відрізняється установка кулера на 4-й Пентіум. Паста наноситься на процесор таким же шаром, як і на 3-й Пентіум. Після того, як процесор встановлений в сокет, поставте кулер в кріплення так, як це показано на фото.

Установка кулера Пентіум 4	Кріплення і живлення

На фото (справа) видно два важелі сірого кольору. Для фіксації і притиску кулера до процесора ці важелі повинні бути повернені в протилежне положення, так як показано стрілками на фото вище. Також маленька стрілка внизу фото показує на колодку підключення живлення кулера.

От і всі відмінності в установці кулера на 4-й Пентіум. В порівнянні з 3-м, кулер на 4-й Пентіум встановлюється набагато простіше і легше, що в сумі з наявністю захисної кришки на кристалі зменшує шанси пошкодити процесор або встановити кулер не правильно.

Установка процесора LGA775 і відповідного вентилятора

Сторона процесора з контактними площадками.	Лицьова поверхня процесора. Не забудьте нанести на неї небагато термопасти.

Установка 1. Роз'єм на материнській платі для установки процесора закритий пластиковою захисною кришкою для запобігання пошкодженню контактів. Цю кришку слід зняти безпосередньо перед установкою процесора (знімати кришку наперед не рекомендується, щоб випадково не пошкодити контакти).

2. Зніміть захисну кришку, як показано на малюнку.

3. Ви побачите штирьки роз'єму для установки процесора.

4. Відкрийте фіксуючий важіль.

5. Відкиньте фіксуючу процесор кришку роз'єму.

6. Сумістивши ключі процесора і роз'єму, встановіть процесор в роз'єм. При поводженні з процесором будьте обережні; тримайте його за краї і не торкайтеся контактних площадок.

7. Перевірте візуально, чи правильно процесор встановлений в роз'єм. Якщо це не так, витягніть процесор з роз'єму (просто піднявши процесор вгору) і встановіть його наново.

8. Закрийте притискуючу процесор кришку.

9. Закрийте фіксуючий важіль, злегка натиснувши на нього і зафіксувавши у відповідному утримувачі.

10. Вирівняйте радіатор по отворах на материнській платі. Натисніть на радіатор/вентилятор, щоб стійки увійшли до отворів на материнській платі.

11. Натисніть на стійки, щоб зафіксувати вентилятор. Потім поверніть фіксатори стійок в напрямі, зворотному вказаному стрілкою на фіксаторах.

12. Переверніть материнську плату і переконайтеся у тому, що стійки вентилятора правильно зафіксували у відповідних отворах.

Зауваження. 1. Перед включенням комп'ютера переконаєтеся в надійності установки вентилятора процесора.

2. Не торкайтеся до контактних площадок процесора, щоб не пошкодити їх.

3. Процесорний роз'єм на материнській платі, якщо в нього не встановлений процесор, повинен бути закритий пластиковою захисною кришкою.

4. Зверніть увагу на те, що гарантується не більш 20 установок/витягання процесора з відповідного роз'єму.

Інструкція по налаштуванню параметрів роботи процесора.

При зміні параметрів першим кроком необхідно знайти інструкцію до материнської плати. Вона може стати в нагоді, оскільки тільки в ній знаходяться специфічні для кожної конкретної системи інструкції по зміні частоти процесора шляхом перемикання перемичок або джамперів.

Заходимо на сайт виробника материнської плати. Викачуємо новий BIOS і перепрошиваємо його. Це потрібно по тій причині, що деякі виробники материнських плат вбудовують у версії своїх BIOS'ів меню настройки частоти процесора! Тобто все зводиться до того, що потрібно просто змінити деякі параметри BIOS'а і ваш процесор може змінювати параметри роботи за допомогою BIOS.

Потрібно постійно стежити за температурою процесора. Для цього існує велика множина програм. Наприклад, можна використовувати знаменитий MotherBoard Monitor або Hardware sensors monitor.

Наступним кроком необхідно з’ясувати, чи потрібна закупка нового кулера для в майбутньому розігнаного процесора або залишити старий. Запускаємо систему, залишаємо її на хвилин п'ять. Фіксуємо температуру процесора, використовуючи програми вказані вище – записуємо її на який-небудь листочок, позначивши t1. Тепер завантажуємо систему на 100%: запускаємо музику на комп’ютері, потужні 3D-ігрушки і т.д. Даємо працювати в такому режимі хвилин десять, а потім фіксуємо максимальну температуру процесора, позначивши її як t2. Тепер увага: якщо t1 більше 55-60 градусів за Цельсієм, або різниця t2 і t1 більше 15-20 градусів, то однозначно міняємо кулер. Якщо ці значення нижчі, то можна і залишити.

Якщо не поміняти кулер, це не значить, що система не витримає, і процесор згорить. Але можна зробити висновок, що температура розігнаного процесора може піднятися до критичної точки ...

Ще одна немаловажна деталь - вентиляція усередині корпусу. Тут важливо все: і місце роботи, і кількість дротів, і пил. Беремо пилосос, знімаємо кришку корпусу комп'ютера і видуваємо весь пил, який там скопився. Краще зняти обидві кришки. Можна включити пилосос і на вдув і на видув. Операцію по продувці можна (навіть потрібно) проводити не рідше, ніж раз в два місяця, а в запорошеному приміщенні, взагалі раз в три тижні. Для розгону процесора потрібно залишити кришки відкритими, і лише при стабільній роботі надіти їх назад. Добре б зв'язати воєдино всі дроти усередині корпусу, оскільки це дасть більший простір усередині комп'ютера, що небагато знизить загальну температуру.

Знімаємо кулер з процесора. Прибираємо стару термопасту з поверхні процесора і радіатора. Наносимо нову тонким шаром, щоб потім вона не розтеклася по всій материнській платі. Повертаємо все на місце: прикріплюємо кулер до процесора. Якщо кулер новий, то необхідно бути гранично обережним, щоб не зламати кристалик процесора.

Якщо ви поміняли кулер, то не поспішайте викидати старий, оскільки він може ще стане в нагоді. Як правило, для додаткового охолоджування.

Отже, все готово для розгону. Існує декілька способів, застосовних лише на конкретних моделях, але в теорії, можна узагальнити.

Нам потрібно змінити частоту системної шини або множник процесора. Множник - це коефіцієнт множення внутрішньої частоти процесора. Наприклад, внутрішня частота - 200Мгц, а множник - x10.0. Звідси витікає, що частота процесора 2000Мгц.

Якщо після збільшення множника процесора, система сама перезавантажується, поводиться нестабільно (викликає помилки, виконує ненеобхідні операції і т.д.) або взагалі не завантажується, то необхідно спробувати збільшити напругу процесора. На швидкість це не вплине, а ось на стабільність - можливо. Це пов'язано з тим, що при збільшенні частоти потреба в додатковій напрузі зростає, так би мовити підкріплення герцам. Причому, тут потрібно бути акуратним: збільшення напруги може просто напросто спалити процесор.

Кожний параметр (множник, напруга і т.д.) потрібно міняти поступово, кожного разу навантажуючи систему на максимум. Врахуйте, що ознаки "паленого" можуть відразу і не виявитися (інколи це явище проявляється через тиждень). А справа виявиться у тому, що процесор на такій частоті довго не уміє працювати. До того ж в комп'ютері все зв'язано між собою. Збільшуючи частоту FSB, ви тим самим збільшуєте частоту системи в цілому - і це вже розмова не тільки процесорна.

Складніше справа проходить з процесорами фірми Intel: вони ніби як накладають сильні обмеження на розгін, блокуючи множник, іноді і частоту FSB. Інша справа AMD - так, згоден, ранні моделі цих процесорів дійсно грілися не нашутку і розмаху для розгону не так було багато, але процесори останніх двох років показали, що минуле, як мовитися, позаду, і АМД можуть гнатися так, що, купуючи процесор з тактовою частотою ХХХХ Мгц, ти фактично одержуєш процесор XXXX+500 Мгц.

Варто відзначити, що способи зміни конкретних параметрів залежать від конкретної моделі процесора/материнської плати. Щодо змін фізичних (перемички, паяльник і т.д.), то можна лише сказати одне: набираємо в пошуковому сервері "Перемички на материнській платі [модель_материнської_плати]" і дивимося, що можна зробити по зміні параметрів роботи саме конкретної плати. А ось щодо програмних змін - тут, що поза сумнівом радує, вже є деякий стандарт: зміна параметрів процесора прямо з BIOSа.

У BIOSі існують опції, що відповідають за розгін процесора, які можна було б поміняти простим натисненням клавіші. Якщо наявні такі опції, то процес стає набагато простішим.

Після зміни параметрів роботи процесора та материнської плати систему необхідно піддати тестуванню про повному її завантаженні. Для цього існує програма для тестування не тільки процесора, але і пам'яті, відео карти і т.д. Йдеться про PCMark від компанії FutureMark. Установлюємо цю програму (або схожу) і запускаємо тести. Ставимо наймінімальніші значення процесора. Тестуємо систему. Потім збільшуємо значення на крок. Знову тестуємо. Потім ще на крок, і знову тестуємо. І так далі, до того моменту, доди система перестане стабільно працювати. Межу, до якої може дійти процесор визначити легко. Процесор відразу не згорить, але PCMark видасть невизначений (рівний нулю) результат. Це і є межа. Далі підвищувати параметри не рекомендовано. Знижуємо на крок - це максимально стабільно робочий параметр процесора. Вище можна, але також високі шанси того, що процесор незабаром просто згорить. Оскільки розгін процесора приносить, як правило не більше 10-15 % приросту швидкодії системи, то рекомендовано взагалі залишити всі перемички та параметри BIOS за змовчуванням (Авто). Це гарантуватиме стабільну роботу системи.

ХІД РОБОТИ.

1. Ознайомитися з виданою викладачем материнською платою та інструкцією до неї.

2. Визначити тип гнізда процесора на вказаній материнській платі (МП).

3. Ознайомитися з правилами установки процесора на дану МП.

4. Визначити місце розміщення роз’єму для підключення кулера, що буде установлюватися на процесор.

5. Визначити правила установки частоти системної шини та множника процесора на даній МП (місце розміщення та правила установки перемичок або відповідних розділів BIOS).

6. Установити в процесор на МП.

7. Нанести на нього термопасту.

8. Встановити радіатор з вентилятором.

9. Підключити живлення вентилятора.

10. Установити штатні параметри роботи процесора та МП.

11. Визначити розділ BIOS, в якому відображаються параметри роботи системи (частоти, напруги живлення, температури).

12. Протестувати систему за допомогою програми SiSoft Sandra на стабільність роботи.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ.

1. Правила установки(розміщення) процесорів в гніздах.

2. Типи гнізд процесора.

3. Принципи установки множника процесора.

4. Принципи зміни частоти системної шини.

5. Правила установки тепловідводів.

ЗВІТ ПОВИННИЙ МІСТИТИ:

1. Тему, мету роботи, відповіді на питання ходу виконання роботи та контрольні питання, а також висновки.

Опис виконаних дій по пунктах.