2. Підключення індикаторів лицьової панелі.

На корпусі комп'ютера розташовані 2-3 кнопки управління і приблизно стільки ж світлодіодних індикаторів. Для підключення цих органів управління до системної плати вона має контактне поле, до якого приєднуються всі роз'єми, що йдуть від електронних елементів лицьової панелі корпусу, в т.ч. і від динаміка. Традиційно контактне поле розташоване в кутку системної плати, хоча можуть бути і варіанти. Крім того, можливе використання 34-рядного контактного поля. Підключаються всі роз'єми так, як вказано в документації до системної плати. На системній платі призначення груп контактів майже завжди нанесене фарбою. Для визначення призначення штекерів знайдіть на їх корпусах умовні позначення, а якщо вони незрозумілі або написів немає, то прослідкуйте, куди йде дріт від того або іншого роз'єму. При підключенні світлодіодних індикаторів зверніть увагу на полярність під'єднування роз'єму. Звичайно кольоровий проводок підключається до "+", а чорний або білий - до "-", на материнській платі роз'єм "+" позначається фарбою.

Роз'єм для їх підключення, звичайно складається з групи штирів в два ряди, розташованих в правому нижньому кутку материнської плати.

3. Видалення металевих заглушок.

До початку установки системної плати треба видалити металеві заглушки, які закривають отвори для інтерфейсних роз'ємів і інтерфейсних карт. Не слід видаляти заглушки зі всіх отворів, оскільки через невживані отвори набиратиметься пил, та і з'являється небезпека легкого попадання сторонніх предметів всередину корпусу комп'ютер.

На наступному малюнку показана примірка материнської плати перед кріпленням в корпусі.

Заглушки, які необхідно виламати	Плата встановлена

Найзручніше натиснути на заглушку викруткою із зовнішньої сторони. Після чого вона відгинатиметься усередину і її можна буде, розгойдуючи з одного боку в інший, виламати. Після видалення зайвих заглушок, встановіть материнську плату на шасі в корпус і прикрутіть шасі гвинтами. Плата встановлена.

4. Конфігурація системної плати.

На сучасній системній платі для Pentium 4 і Athlon встановлюються джампери, дозволяючі здійснювати настройку конфігурації системної плати. Іноді вони групуються в декілька рядів. Замість ряду джамперів можуть використовуватися мікровимикачі. Для визначення функції того або іншого джампера слід звернутися до документації на системну плату, втім, призначення того або іншого джампера часто надруковане фарбою прямо на платі. Як правило, у нової системної плати джампери можна не встановлювати заново оскільки на заводі вони встановлюються для стандартної конфігурації, при якій використовується варіант автовизначення частоти і напруги процесора. Але у будь-якому випадку в цьому треба переконатися! Не рекомендується купувати системну плату без документації, оскільки можна зіткнутися з серйозними проблемами, для вирішення яких потрібна допомога досвідченого фахівця.

5. Підключення додаткових інтерфейсних роз'ємів.

На системній плати можна встановити обмежену кількість роз'ємів для зовнішніх інтерфейсів. Для отримання більшої кількості портів на задній стінці корпусу вмонтовуються "викидні" планки, на яких розташовані роз'єми для додаткових портів USB, ігровий порт і т.д., а на системній платі передбачаються контактні поля для підключення додаткових портів. При підключенні додаткових портів зверніть увагу, що контактні поля на системній платі звичайно не мають якихось ключів або обмежувачів, тому обов'язково визначите, де знаходиться перший контакт на платі і роз'ємі кабелю. Розводка роз'ємів додаткових портів USB, що підключаються до системної плати, у кожної фірми своя. Причому розводка може бути інша навіть у різної плати однієї і тієї ж фірми. Неправильне ж підключення роз'єму додаткового порту USB, виводить з ладу пристрій, що підключається.