Функціональні особливості лейкоцитів Нейтрофільні гранулоцити, їх функції.

Залежно від того чи містить цитоплазма зернистість, чи вона однорідна, лейкоцити поділяються на дві групи гранулоцити та агранулоцити.

Гранулоцити діляться на три види. Клітини, гранули яких забарвлюються кислими фарбами (еозином), називають еозинофілами, основними фарбами –базофілами, а клітини, які можуть сприймати обидва види фарб – нейтрофілами. Перші забарвлюються в рожевий колір, другі – в синій, треті – в рожево-фіолетовий.

Переважна кількість гранулоцитів припадає на нейтрофіли. Залежно від віку нейтрофіли мають різної форми ядро, тому їх ще називають поліморфно-ядерними. Розрізняють юні нейтрофіли (метамієлоцити) з округлим ядром, паличкоядерні – з ядром у вигляді підкови або палички та сегментоядерні, ядро яких перешнуровується й утворюється декілька сегментів.

Нейтрофіли накопичуються в місцях пошкодження тканин або проникнення мікробів, захоплюють і переварюють їх. Крім того, нейтрофіли виділяють або адсорбують на своїй мембрані антитіла проти мікробів і чужеріжних білків. Час їх знешкодження в кровоносному руслі в середньому 6-8 годин, так як далі вони швидко мігрують у слизові оболонки, тканини.

Нейтрофіли здатні отримувати енергію шляхом анаеробного гліколізу і тому можуть функціонувати навіть у тканинах, які бідні на кисень. Вони фагоцитують бактерії і продукти розпаду тканин та руйнують їх своїми лізосомальними ферментами (такими як протеази, пептидази, оксидази, дезоксирибонуклеази, ліпази).

Час знаходження їх в кровоносному руслі в середньому до 20 годин, так як ці клітини швидко мігрують в основномку через венули в тканини, слизові оболонки, де живуть біля 3-х діб. Нейтрофільні гранулоцити одержують енергію шляхом анаеробного гліколізу і тому можуть функціонувати навіть в тканинах бідних киснем: при запаленні, набряку і т.д. Нейтрофіли фагоцитують бактерії, грибки, прдукти розпаду тканин і розщеплюють їх своїми ферментами, перекисом водню. Нейтрофіли – це основні функціональні елменти неспецифічного захисту системи крові. Крім реакцій на іефекцію, нейтрофіли також секретують зв’язуючий вітамін В₁₂ в білок транскобаламін.

Функції нейтрофілів:

1. Участь у неспецифічному захисті організму крові.

2. Фагоцитарна (фагоцитують бактерії, грибки, продукти розпаду тканин)

3. Секреція фізіологічно-активних речовин (секретують білок-зв'язуючий вітамін В₁₂ – транскобаламін).

Еозинофіли, їх функції.

Вміст еозинофілів у крові становить 0,005-0,05 (0,03-0,30 Г/л). Але кількість їх може змінюватися протягом доби: вдень вміст еозинофілів на 20 % менший середньодобової кількості, а вночі – на 30 % більший. Ці коливання пов’язані з рівнем секреції глюкокортикоїдів корою надниркових залоз. Підвищення вмісту кортикоїдів у крові веде до зниження кількості еозинофілів і навпаки. Це лягло в основу вивчення функціональної здатності кори надниркових залоз (проба Торна). Для цього визначають кількість еозинофілів, вводять адренокортикотропний гормон, який діє на кору надниркових залоз. Це веде до підвищення вмісту глюкокортикоїдів і зменшення кількості еозинофілів. Якщо кількість еозинофілів через 4 години зменшується на 50 % і більше, то це свідчить про достатню функціональну активність надниркових залоз.

Функції еозинофілів:

1. Антиалергічна. У гранулах еозинофілів міститься гістаміназа, яка розщеплює гістамін. Останній виділяється при алергічних реакціях. Тому, як компенсаторна реакція, спостерігається підвищена кількість еозинофілів – еозинофілія. Крім алергічних реакцій вона спостерігається при глистних інвазіях, аутоімунних захворюваннях, коли в організмі виробляються антитіла проти власних клітин.

2. Фагоцитарна. Еозинофіли мають здатність до фагоцитозу.