6 Структура екології як науки

Структура екології як науки складається з чотирьох основних розділів, це біоекологія, геоекологія, екологія людини та прикладна екологія. 

Біоекологія складає екологію природних біологічних систем, це особини, види, популяції і співтовариства, а також екологія біоценозів. Мається еволюційна екологія це ще один підрозділ біоекології, що вивчає екологічні аспекти еволюції.

Біосферні оболонки Землі вивчає геоекологія, а також підземну гідросферу, мінеральну основу біосфери і протікаючі в них зміни через вплив техногенних і природних процесів

Екологія людини - це комплекс дисциплін, які досліджують взаємодію людини як особистості та біологічної особини з навколишнім його соціальним , культурним та природним середовищем. Здоров'я людства залежить від екологічної обстановки і способу життя

, Комплексом дисциплін представляється прикладна екологія, яка пов'язана з різними областями людської діяльності та сприяння людини і природи. Вивчає вона механізми антропогенних і техногенних впливів на екосистеми, формує екологічні нормативи та критерії в транспорті, промисловості та сільському господарстві

7 Аутекологію , демекологію, синекологію,, біогеоценологію ,,біосферологію

Екологію можна умовно поділити на п'ять великих підрозділів: аутекологію (екологію організмів), демекологію (екологію популяцій), синекологію (екологію угруповань), біогеоценологію та біосферологію (глобальну екологію).

Аутекологія (термін введений у 1896 р. Шретером} вивчає взаємозв'язки представників виду з оточуючим їх середовищем. Цей розділ екології займається, головним чином, визначенням меж стійкості виду і його ставленням до різних екологічних факторів. Аутекологія вивчає також вплив середовища на морфологію, фізіологію та поведінку організмів.

Демекологія (термін введений у 1963 р. Швердтфегером) описує коливання чисельності різних видів і встановлює їх причини. Цей розділ ще називають динамікою популяцій, або популяційною екологією.

Синекологія (Шретер, 1902) аналізує стосунки між особинами, що належать до різних видів даного угруповання організмів, а також між ними і оточуючим середовищем. Термін біоценологія, введений у 1918 р. Гамсом, є практично синонімом синекології. В синекології дослідження проводять в двох напрямках: статичному і динамічному.

Біогеоценологія, або екосистемологія, вивчає біогеоценотичний шар Земної кулі і, зокрема, конкретні біогеоценози (суходільні, водні), в яких взаємодіють біоценози і абіотичне середовище.

Біосферологія (глобальна екологія) вивчає біосферу як єдине планетарне ціле, з'ясовує закономірності еволюції біосфери.

8 інвайренментологія ,геоукологія, інженерна екологія ,ландшафтна екологія ,агроекологія,моніторинг довкілля,біоіндикація, екологічний менеджмент , екологічний аудит , , екологічне нормування,соціологія

геоекологія — вивчає охорону і раціональне використання природніх ресурсів, ділиться на атмо-, гідро-, літо- та ландшафтну екологію.

Екологічний менеджмент вивчає постійно мінливі, природні умови середовища проживання людини та рівні використання суспільством навколишнього природного середовища. Як і інші економічні науки, екологічний менеджмент вивчає виробничі відносини між людьми, в даному випадку з приводу використання людьми сил і ресурсів природи. Процес праці є взаємодія між суспільством і природою.

Інженерна екологія — комплексна наукова дисципліна, що вивчає взаємодію промислового виробництва з навколишнім природним середовищем і забезпечує створення і раціональне,

функціонування природно-промислових систем різного рангу.

Ландша́фтна еколо́гія — розділ екології, який вивчає просторову різноманітність і елементи ландшафту (наприклад поля, живоплоти, групи дерев, річки або міста) і те, як їх розташування впливає на розподіл і потік енергії та індивідуумів в навколишньому середовищ

Агроекологія - це комплекс наук про можливість сільськогосподарського використання земель для отримання рослинницької і тваринницької продукції при збереженні сільськогосподарських ресурсів (грунтів, природних кормових угідь, гідрологічних характеристик агроландшафтів), біологічного різноманіття і при одночасному захисті від сільськогосподарського забруднення навколишнього середовища і виробленої сільськогосподарської продукції

Моніторинг довкілля - це система спостережень, збирання, оброблення, передавання, збереження та аналізу інформації про стан довкілля, прогнозування його змін і розроблення науково обгрунтованих рекомендацій для прийняття рішень про запобігання негативним змінам стану довкілля та дотримання вимог екологічної безпеки.

Біоіндикація — оцінка якості середовища існування або її окремих характеристик за станом біоти у природних умовах. Використовуючи біоіндикацію можна оцінити ступінь забруднення навколишнього середовища, здійснювати постійний контроль (моніторинг) його якості та змін.

Екологічний менеджмент - частина загальної системи корпоративного управління, яка володіє чіткою організаційною структурою і ставить за мету досягнення положень, зазначених в екологічній політиці допомогою реалізації програм з охорони навколишнього середовища.

Екологічний аудит (ЕА) - різновид аудиторської діяльності, що здійснюється в інтересах суб’єктів господарювання і держави та пов’язаний з перевіркою діяльності суб’єктів господарства з метою встановлення відповідності їхньої роботи вимогам екобезпеки, забезпечення раціонального використання і поновлення природних ресурсів, одержання достовірної інформації про виробничу діяльність об’єкта аудита і формування на її основі аудиторських висновків.

Під екологічним нормуванням розуміється встановлення уповноваженими державними органами екологічних нормативів відповідно до вимог законодавства

Соціологія – наука, що вивчає суспільство