- •Методичні вказівки щодо підготовки до практичних занять
- •Методичні рекомендації щодо підготовки до семінарських занять
- •Основними завданнями семінарських занять є:
- •Деякі аспекти роботи на семінарі:
- •Орієнтовний тематичний план базова загальна середня освіта
- •Орієнтовний тематичний план повна загальна середня освіта
- •1. Поняття літературної мови
- •2. Мовна норма, варіанти норм. Ознаки та аспекти культури мовлення
- •4. Причини недостатнього рівня культури мовлення та способи підвищення мовленнєвої культури
- •5. Культура мовлення під час дискусії
- •Питання для самоконтролю
- •Мова і професія
- •2. Майстерність публічного виступу. Види підготовки до виступу
- •Запитання для самоконтролю
- •Практичне заняття № 1
- •План та хід проведення Короткі відомості з теоретичної частини роботи
- •1. Поняття спілкування
- •2. Сутність і зміст етики ділового спілкування. Етичні норми і нормативи
- •3. Професійна етика
- •4. Вчинок як першоелемент моральної діяльності
- •Зміст і послідовність виконання практичних завдань
- •1. Форми та функції ділового спілкування
- •Бар'єри в спілкуванні, його рівні
- •3. Сучасні теорії міжособових стосунків
- •4. Мовленнєвий етикет ділового спілкування
- •Рекомендована література:
- •Практичне заняття № 3
- •Короткі відомості з теоретичної частини роботи
- •1. Загальні принципи і правила ділового спілкування фахівця: моральність, повага до інших людей, раціональність, правила критики та самокритики.
- •2. Правила проведення зустрічей, переговорів, прийомів
- •3. Культура телефонного діалогу
- •Рекомендована література:
- •Практичне заняття № 4
- •План та хід проведення
- •1. Лексика за сферою вживання
- •2. Терміни і термінологія
- •3. Термінологічна і професійна лексика, її відмінність від загальновживаної
- •Запитання для самоперевірки
- •Рекомендована література
- •Практичне заняття №5
- •Тема 3.2. Спеціальна термінологія і професіоналізми (відповідно до напряму підготовки)
- •План та хід проведення Короткі відомості з теоретичної частини роботи
- •2. Джерела, походження, способи творення термінологічної лексики
- •Зміст і послідовність виконання практичного завдання
- •Рекомендована література:
- •Практичне заняття № 6
- •Тема 3.4. Точність і доречність мовлення. Складні випадки слововживання. Пароніми та омоніми. Вибір синонімів
- •Короткі відомості з теоретичної частини роботи
- •1. Багатозначні слова
- •2. Синонімічний вибір слова. Пароніми та омоніми у мові фаху
- •Зміст і послідовність виконання практичного завдання
- •Рекомендована література
5. Культура мовлення під час дискусії
Дискусія (від лат. discussio - «дослідження») - це публічний діалог, у процесі якого зіштовхуються різні, протилежні точки зору. Метою дискусії є з'ясування і зіставлення позицій, пошук правильного рішення. Дискусія - один з видів суперечки. У риториці суперечка - це характернее обговорення проблеми, спосіб її колективного дослідження, при якому кожна зі сторін відстоює свою правоту.
Організація дискусії передбачає 3 етапи: підготовчий; основний; заключний.
На першому етапі доцільно сформулювати тему дискусії й основні питання, які будуть винесені на колективне обговорення, дібрати відповідну літературу для підготовки, визначити час і місце проведення дискусії. Учасників дискусії краще розмістити у приміщенні так, щоб усі присутні бачили одне одного в обличчя і добре чули. На обговорення не слід виносити більше 5 питань. Якщо тема складна то потрібно зробити невеликий вступ, щоб учасникам було легше визначитись щодо основних понять.
На другому етапі обговорюються ті питання, які були винесені на порядок денний. Процесом обговорення керує ведучий від виконання ним своєї ролі багато в чому залежить хід і результати дискусії. Різні заклики ведучого на зразок пам’ятати про регламент: "Дотримуйтесь правил дискусії! Будьте цивілізовані!" не знімуть загострення пристрастей, а можуть лише образити членів наради.
Третій етап — підбиття підсумків. Це звичайно робить ведучий, але можна доручити це і досвідченому спеціалісту з числа учасників. Він оцінить повноту і глибину теми, новизну інформації, відзначить різні погляди, наголосить на значущих результатах обговорення. Добре якщо до аналізу дискусії буде долучено і інших учасників.
Як свідчать спостереження дискусія не повинна тривати понад 3 години, зловживання часом може викликати роздратування у присутніх. Ведучий має відчути кульмінаційний момент, після якого звичайно інтерес до обговорення зменшиться, і підбити підсумки. Як правило, для повідомлення надається 15-20 хвилин, для виступу 3-5 хвилин. Якщо під впливом дискусії у частини учасників змінилися установки, то це означає, що подіяв "ефект переконання". Він виявляється навіть тоді, коли в декого зароджуються сумніви щодо правильності своїх поглядів. "Нульовий ефект" дискусії буває тоді, коли погляди, думки більшості людей не змінюються, це може бути наслідком пасивного ставлення до дискусії та браком підготовки до неї. Якщо в декого під час дискусії сформулюються погляди протилежні тим, які хотілося сформулювати під час організації то це означає дію "ефекту бумеранга", тобто негативний результат дискусії.
Правила ведення дискусії
1. Починайте заперечувати тільки тоді, коли ви упевнені, що думка співрозмовника дійсно суперечить вашій.
2. Спочатку наводьте тільки сильні доводи, а про слабкі говоріть після і ніби мимохідь.
3. Спростовуйте фактами, показом того, що теза протилежної сторони не випливає з аргументів чи, що висунута опонентом теза не доведена.
Можна показати хибність висловленої думки чи аргументів, спираючись на те, що висновки, які випливають з них, суперечать дійсності. Не наполягайте на запереченні доводів опонента, якщо вони ясні й очевидні.
4. Стежте за тим, щоб у ваших міркуваннях не було логічних помилок.
5. У процесі суперечки намагайтеся переконати, а не уразити опонента, пам’ятаючи, що повага до чужих переконань - не тільки ознака поваги до чужої особистості, але й ознака особистості, ознака широкого і розвиненого розуму.
6. Умійте зберігати спокій і володіти собою, постарайтеся знайти вдале сполучення розуму й інтонації, що атакує.
Культура мовлення під час ведення дискусій
Важливе місце має культура мовлення під час проведення дискусії. Адже не так вже й багато людей у ході суперечки вміють дотримуватися елементарної культури мовлення. Це в першу чергу стосується використання необразливих, дипломатичних формулювань і т.п., це стосується вмінню висловлювати лаконічно свою думку, не припускатися двохзначного трактування своїх висловлювань і позицій.
Важливе місце також слід приділити часу виступів сторін, які ведуть дискусію. Не можна, щоб одна сторона мала більше часу для виступів.
Не можна, щоб хтось зі сторін переходив на силові методи ведення дискусії. Сила голосу – це ще не вирішення проблеми, це не наближення до найкращого розв’язання суперечки.
Не можна у жодному разі під час дискусій використовувати недозволені методи ведення суперечок: ображати один одного, натякати на якісь певні негативні сторони один одного, не маючи конкретних доказів чи відносячи до суперечки речі, які не мають логічного відношення до розглядуваних питань.
