2. Синонімічний вибір слова. Пароніми та омоніми у мові фаху

Синоніми — це слова, що звучать по-різному, але мають спільне основне лексичне значення.

Наприклад:

- горизонт, обрій, видноколо, небосхил, небозвід, крайнебо, круговид, кругозір;

- зрозуміти, збагнути, втямити, дібрати, уторопати, розшолопати.

Синоніми в мові можливі тому, що лексичні значення окремих слів нерідко перекривають одне одного: адже немає чіткої межі між поняттями, скажімо, багато і чимало; близькі за значенням у повсякденному вживанні слова імла, мряка, туман; те саме атмосферне явище називають слова дощ і злива.

Водночас синоніми обов'язково чимось різняться між собою — відтінками значень, емоційним забарвленням, експресивністю, стилістичною віднесеністю, різною активністю в мові, здатністю сполучатися з іншими словами. Наприклад, здавалось би, слова батьківщина і вітчизна тотожні за значенням, проте перше слово на відміну від другого має ще й побічне значення «місце походження»: можна сказати Південна Америка — батьківщина картоплі, але не вітчизна.

Відтінками значень і сферою вживання різняться між собою синоніми говорити, казати, мовити, вести річ, держати річ, висловлюватися, ректи, глаголати, цвенькати, подейкувати, балакати, гомоніти, просторікувати, молоти, верзти, базікати, патякати, шварґотіти, лепетати.

Різну сполучуваність мають синоніми замурзаний, заяложений, каламутний, неприбраний, нечистий, яких об'єднує спільне загальне значення «брудний». Кажемо: замурзане обличчя, заяложений одяг, каламутна вода, неприбрана кімната, нечиста гра — але поміняти місцями ці означення не можна, цього не дозволяє їхня конкретна семантика.

Є невелика кількість так званих абсолютних синонімів. Вони цілком ідентичні за значенням і належать здебільшого до стилістично нейтральної лексики: процент — відсоток, екземпляр — примірник, тираж — наклад, фотографія — світлина, аеродром — летовище, борошно — мука, площа — майдан, півники — іриси, нагідки — календула, воротар — голкіпер, мовознавство — лінгвістика. Проте такі синоніми часто різняться не тільки походженням, а й частотою і сферою вживання.

Якщо в мові з'являється два слова з цілком однаковим значенням, то або одне з них поступово виходить із вжитку (з-поміж двох синонімів літак і аероплан останнє тепер уже не вживається), або вони починають набувати різних відтінків значення (водій і шофер, наслідок і результат).

Синоніми об'єднуються в синонімічний ряд, у якому виділяється стрижневе слово — домінанта. Воно є носієм основного значення, спільного для всього синонімічного ряду, стилістично нейтральне, найуживаніше й у словниках синонімів ставиться першим: кричати, горлати, лементувати, галасувати, репетувати, верещати, волати.

Близькими до контекстуальних синонімів є перифрази. Перифраза — описовий мовний зворот, ужитий для називання предмета через якусь характерну його рису. Наприклад, щоб у тексті не повторювати раз у раз слово Київ вживають перифразу столиця України, місто Кия; лев — цар звірів; вугілля — чорне золото, тверде паливо; газ — блакитне паливо; засоби масової інформації — четверта влада; рибалка — лицар гачка і наживи. Перифраза часто несе в собі оцінку явища; вона може мати позитивне, схвальне або негативне, іронічне значення. Внаслідок цього підвищується емоційність повідомлення, виявляється ставлення автора до повідомлюваної інформації.

Синоніми в мові вживаються:

а) для точнішого вираження думки; наприклад, різні значення можна передати синонімами постанова, розпорядження, ухвала, рішення, резолюція, вирок, декрет;

б) для уникнення набридливого повторення тих самих або однокореневих слів; наприклад, у тексті можна поперемінно вживати (звичайно, з урахуванням їхніх значеннєвих відтінків) слова:

- треба, потрібно, необхідно, слід, варто;

- випадок, подія, епізод, пригода, інцидент, приключка тошо.

Уміле вживання синонімів — свідчення про майстерне володіння мовою, про вимогливість до власного висловлювання.

Пароніми — це слова, дуже подібні за звучанням, нерідко — й за значенням, але не тотожні.

Їх можна легко сплутати. Наприклад, небагатьма звуками різняться пароніми адресат - «той, кому посилається» і адресант - «той, хто посилає»; мимохіть - «нехотячи» і мимохідь - «проходячи мимо»; виє - (від вити) і віє - (від віяти).

За звуковим складом пароніми бувають:

Однокореневі:

відрізняються лише суфіксами або префіксами:

- земний «пов'язаний із землею, земною сушею» — земельний «пов'язаний із землекористуванням» — земляний «зроблений із землі» — землистий «з частками землі», «за кольором подібний до землі»;

- зв'язаний «з'єднаний вузлом», «скріплений за допомогою мотузка, ланцюга» — пов'язаний «закріплений», «поєднаний чимось спільним»;

- ефектний «вражаючий» — ефективний «з позитивними наслідками» — дефектний «зіпсований, з дефектом» — дефективний «ненормальний», «із психічними або фізичними вадами»;

- сердечний «пов'язаний із серцем», «щирий» — сердешний «бідолашний».

Різнокореневі — відрізняються одним-двома звуками:

- компанія «товариство» — кампанія «сукупність заходів»;

- ступінь «міра інтенсивності», «вчене звання» — степінь «добуток однакових співмножників»;

- талан «доля» — талант «обдарування»;

- розпещений «зіпсований надмірною увагою» — розбещений «морально зіпсований»;

- гамувати «заспокоювати, приборкувати» — тамувати «задовольняти потребу в чомусь», «стримувати».

Пароніми, як і омоніми, у художній літературі та в побуті використовуються для створення каламбурів — жартівливої гри слів:

— Сумніваюсь, чи ти козак чи кізяк, — засміявся задоволений своїм жартом Варчук (М. Стельмах).

- Прийомний син барона був баран (Л. Костенко).

Разом із тим треба пам'ятати, що звукова, а іноді й значеннєва близькість паронімів може призвести до сплутування їх: незгоди («відсутність взаємопорозуміння, розбіжність у поглядах») і знегоди («нещастя, труднощі»); факт («подія, явище») і фактор («умова, причина»); уява («здатність уявляти») і уявлення («розуміння, поняття»); зумовити («спричинити») і обумовити («зробити застереження») тощо.

Пароніми : виборний- виборчий, оголошувати – проголошувати, вимисел – домисел, відносини – відношення, ефективний – ефектний, запитання – питання, плутати – путати, тактичний – тактовний –тактовий.

Омоніми – слова, що пишуться і звучать однаково, однак мають абсолютно різне значення.

Найпоширеніший приклад омоніма – слово «коса». Воно має кілька не споріднених значень.

1. Коса – заплетене волосся.

2. Коса – інструмент для косовиці, заготівлі сіна.

3. Коса – морська чи річкова мілина.

Таких слів є достатньо багато. Щоб відрізнити омонім від багатозначного слова, слід добрати до нього подібні слова (синоніми). Якщо значення синонімів буде близьким, то слово – багатозначне, якщо ж ні – то це омонім.

Найпростіше перевірити значення слова за тлумачним словником або словником синонімів.

Серед неповних омонімів розрізняють омофони, омоформи й омографи.

Омофони - це слова, які вимовляються однаково, але мають різні значення й написання. Наприклад: Гончар - гончар, Роман - роман, час мине [ми(е)не] – знайти мене [ме(и)не], пресувати [пре(е)сувати] папір - присувати [при(и)сувати] стіл до вікна, заселяти [засе(и)л'ати] будинок - засиляти [заси(е)л'ати] нитку в голку.

Омоформи - слова, що збігаються лише в одній або кількох формах. Здебільшого вони належать до різних частин мови. Наприклад:

Думи мої, думи мої,

Квіти мої, діти!

Виростав вас, доглядав вас, -

Де ж мені вас діти! (Т. Шевченко).

У першому випадку діти - іменник у кличному відмінку множини, у другому – дієслово в неозначеній формі.

Інші приклади омоформ:

мила дівчина - господиня мила вікна;

ходи, Грицю, до роботи - він знає всі ходи й виходи;

зелені сади - сади картоплю;

ідуть літа - «літа орел, літа сизий…» (Нар. тв.);

бойовий клич - клич друзів додому;

рідний край - край хліб ножем;

знання кількох мов - мов сонний.

Омографи - слова, що пишуться однаково, але мають різне звучання і значення:

мала щастя - мала дитина,

високий насип - насип насіння,

буде тепло - «у тихе небо струменить тепло» (Ліна Костенко);

Прийшла дорога дорога І До нас - до тебе і до мене (М. Вінграновський).

Омоніми: акція – акція, бокс – бокс – бокс, вибиратися – вибиратися, вивести – вивести, вид – вид, видавати – видавати, графік – графік, дисципліна – дисципліна, захід – захід – захід, пас – пас – пас, семінарський – семінарський, термін – термін, укладати – укладати.

Складноскорочені слова, абревіатури та графічні скорочення

Розрізняють два види скорочення слів:

а) для зорового сприйняття;

б) для вживання в усній і писемній мові.

а) Скорочення слів для зорового сприйняття не мають граматичного оформлення, вони позначаються малими літерами, наприклад: і т. д., р-н, м-ць, тов.; повторення початкових літер: тт., рр.; дробове написання п/я, н/р. Це – нормативні скорочення.

б) Скорочення слів для вживання в усній і писемній мові: зарплата, дитсадок, сільмаг, педпрактика, філфак, АН-24, ТУ-104, СНД – пишуться без крапок і мають граматичні форми.

Деякі зразки скорочень:

• назви документів: техплан, фінплан.

• назви посад, звань, вчених ступенів: член-кор., проф., канд. філол. наук, зав., заст.;

• офіційні форми звертання: доб., п.;

• офіційні назви організацій, установ, відділів: агропром, фінвідділ, Київміськбуд, Укрземпроект, Кіровоградський облво. Назви установ, закладів, організацій тощо, утворені з частин слів, пишуться:

• з великої літери, якщо всі слова вживаються на позначення установ одинично: Держтелерадіо, Укрнафта, Укроргводбуд;

• з малої літери, якщо такі слова є родовими назвами: міськрада, облво, педінститут, оргвідділ. Складноскорочені назви, утворені з початкових букв імен власних і загальних, пишуться великими літерами: НЛО, АТС, ГЕС, ТЕЦ, ЧАЕС,ООН.

Складноскорочення від загальних назв, які вимовляються як звичайні слова (без вставних звуків), такі слова відмінюються.

Графічні скорочення

1. Графічні скорочення вимовляються повністю і скорочуються лише на письмі.

2. Графічні скорочення пишуться з крапками на місці скорочення, окрім стандартних скорочень значень метричних мір: м – метр, мм – міліметр, см – сантиметр.

3. Зберігається написання великих та малих літер, дефісів, напр.: півн.-сх. (піанічно-східний), Півн.-Крим. канал (Північно-Кримський канал).

4. Не скорочуються слова на голосний, якщо він не початковий в слові, і на ь: український – укр., україн., українськ.

5. При збігу двох однакових приголосних скорочення робимо після першого: змін. робота, відмін. навчання.

6. При збігу двох і більше різних приголосних скорочення можна робити як після першого, так і після останнього приголосного: мід., мідн.(мідний); висот., висотн. (висотний).

До найпоширеніших загальноприйнятих скорочень належать такі: о. – острів, оз. – озеро, акад. – академік, вид. – видання, див. – дивись, ім.. – імені, та ін. – та інше, напр. – наприклад, н. е. – нашої ери, пор. – порівняй, р. – рік, річка, рр. – роки, с. – село, сторінка, ст. – станція, сторіччя, т. – том, тт. – томи, п. – параграф.