2. Організаційна структура цо України (15 хв).

Систему ЦО утворюють:

• центральний орган виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій (МНС) та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи

• органи виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких віднесено функції, пов’язані з безпекою і захистом населення, попередженням, реагуванням і діями у надзвичайних ситуаціях;

• органи повсякденного управління процесами захисту населення у складі міністерств, місцевих державних адміністрацій, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності;

• сили і засоби, призначені для виконання завдань ЦО;

• фонди фінансових, медичних та матеріально-технічнох ресурсів, передбачені на випадок надзвичайних ситуацій;

• системи зв’язку, оповіщення та інформаційного забезпечення;

• курси та навчальні заклади підготовки і перепідготовки фахівців та населення з питань ЦО;

• служби ЦО

Відповідно до побудови керівництво Цивільною обороною здійснює КМУ, міністерства, місцеві державні адміністрації, керівники підприємств, установ та організацій.

Органи управління: Центральний орган виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків… є Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Ч. катастрофи. В обласних держадміністраціях – управління з питань надзв. Ситуацій та цивільного захисту населення.

У районних – відділи з питань надзв. ситуацій та цив. Захисту населення. Це – структурні підрозділи обл. районних держ. адміністрацій.

Начальником ЦО України є Прем’єр-міністр України, його застулник – Міністр МНС. Згідно з адм.-тер. поділом голови держ. адміністрацій є начальниками ЦО. Начальник управління є заступником начальника ЦО області, а начальник відділу – району. Вони відповідають за стан ЦО в межах області (району). На підприємствах, в установах і організаціях органами управління з питань надзв. ситуацій та ЦЗ є штаби ЦО та надзвичайних ситуацій (далі-штаб ЦО).

Основні завдання органів управління:

• забезпечення створення і сталого фунціонування місцевих данок територіальних підсистем Єдиної деожавної підсистеми запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру в Україні (далі-Єдина державна система);

• реалізація державної політики у сфері ЦО;

• розробка та реалізація заходів щодо підвищення готовності сил ЦО ;

• координація діяльності місцевих органів державної влади з питань ЦЗ населення;

• визначення основних напрямків роботи у сфері ЦО;

• здійснення інформаційного забезпечення у сфері ЦО;

• організація підготовки та перепідготовки кадрів органів управління та сил ЦО.

КМУ: забезпечує здійснення заходів щодо попередження надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків; створює резерви засобів індивідуального захисту; вживає заходів для заьезпечення готовності органів управління у справах ЦО; створює єдину систему підготовки органів управління у справах ЦО; визначає порядок створення спеціалізованих та невоєнізованих пошуково-рчтувальних формуваньзадовольняє мобілізаційні потреби військ, органів управління у справах ЦО.

Центральний орган виконавчої влади з питань надзв. ситуацій (МНС): забезпечує здійснення державної політики у сфері ЦО; організує розробку і здійснення відповідних заходів з ЦО; керує діяльністю підпорядкованих йому органів управління та спеціалізованих формувань, військами ЦО; здійснює контроль за виконанням вимог ЦО, станом готовності сил і засобів ЦО; координує діяльність центральних органів виконавчої влади щодо ліквідації наслідків надзв. ситуацій; здійснює оповіщення населення про загрозу виникнення надзв. ситуацій; проводить навчання населення з питань ЦО; організує фінансове і мат.-техн. забезпечення військ ЦО та інших підпорядкованих йому формувань.

Примітка: війська ЦО – реформовані.

Міністерства, місцеві держ. адміністрації, виконавчі органи сільських рад єабезпечують вирішення питань ЦО, здійснення заходів захисту населення і місцевостей під час надзв. ситуацій.

Керівництво підприємств, установ і організацій забезпечує своїх працівників засобами інд. та колективного захисту, організовує здійснення евакозаходів, створює сили для ліквідації наслідків надзв. ситуацій та забезпечує їх готовність до практичних дій, несе пов’язані з цим матепіальні затрати.

Власники потенційно небезпечних об’єктів відповідають за захист населення , що проживає в зонах можливого ураження, від наслідків аварій на цих об’єктах.

Силами ЦО є державна професійна спеціальна аварійно-рятувальна служба, спеціалізовані та невоєнізовані формування. Служба підпорядкована МНС, перед нею поставлені завдання захисту населення від наслідків аварій, катастроф, стихійних лихі в осередках ураження, проведення рятувальних та інших невідкладних робіт. Для виконання специфічних робіт, пов’язаних з радіаційною та хімічною нбезпекою, значними руйнуваннями внаслідок землетрусу, аварійних ситуацій, проведення профілактичних та відновлювальних робіт створюються спеціалізовані формування

• це організаційно оформлені підрозділи, створені для проведення рятувальних

та інших невідкладних робіт, що потребують спеціальної кваліфікації о/с і застосування спеціальних технічних засобів.

Є три рівні їх підпорядкування: центральний, територіальний (не нижче міста) та об’єктовий. Отже, є формування центрального підпорядкування- створюється Кабміном; територіального – створюється місцевою держ. адміністрацією; об’єктового – створюється адміністрацією підприємства. С. Ф. безпосередньо підпорядковуються органу-засновнику, а оперативно – для застосування в разі надзв. ситуації – відповідному органу управління у справах ЦО.

На С. Ф. покладаються:

• рятувальні та евакуаційні роботи в осередку ураження, надання медичної допомоги потерпілим на місці робіт або на шляхах евакуації;

• профілактична робота для запобігання аваріям і катастрофам;

• виробництво, ремонт та технічне обслуговування дихальних апаратів, контрольних приладів, засобів аварійного зв’язку.

Для виконання цих завдань с. ф. мають у своєму складі оперативні, допоміжні підрозділи, науково-дослідні організації та виробничі підприємства.

Невоєнізовані формування ЦО – це група людей, об’єднаних у загони, команди, дружини, ланки, групи, оснащені спеціальною технікою і майном, та підготовлених до дій у надзв. ситуаціях.

Н. ф. створюються в областях, районах, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності. Штатну чисельність н. ф. визначає керівник підприємства на підставі вимог Полрження про ЦО, вони створюються завчасно і комплектуються в обов’язковому порядку, визначеному ЗУ “Про ЦО У” і Положенням. Базою створення н. ф. є підприємства, установи та організації, їх працівники, матеріальні та технічні засоби. Адміністрація рідприємств несе відповідальність за створення, оснащення і підготовку н. ф.

Служби ЦО. Для забезпечення заходів ЦО, захисту населення і територій від наслідків надзв. ситуацій, проведення спеціальних робіт у міністерствах, органах держ. влади, на підприємствах створюються спеціалізовані служби ЦО:

захисту сільськогосподарських тварин і рослин, інженерні, енергетики, медичні,

оповіщення і зв’язку,комунально-технічні, матеріального забезпечення,

протипожежні, торгівлі та харчування, технічні, транспортного забезпечення та ін.

Для проведення евакуаційних заходів в умовах надзв. заходів на базі держ. адміністрацій, підприємств створюються евакуаційні комісії.

ЦО сільськогосподарського об’єкта і села. Начальником ЦО об’єкта з його керівник, органом управління у справах ЦО є Штаб ЦО у складі 3-5 чоловік, який формується з числа працівників адм. апарату і спеціалістів. Начальники і штаби організують захист населення у надзв.ситуаціях згідно з планом ЦО, проводять підготовку формувань і навчання населення правил поведінки і способів захисту, надання долікарської допомоги, організують оповіщення населення та формуваньЦО за сигналами ЦО при загрозі або виникненні стихійних лих, аварій і осередків ураження, організовують рятувальні та інші невідкладні роботи.

З метою забезпечення своєчасного запобігання і реагування на надзв. ситуації (НС) техногенного і природного характеру 3 серпня 1998р. КМУ прийняв постанову № 1198 “Про єдину державну систему запобігання в Україні» (СЗРНС). СЗРНС складається з органів управління, сил і засобів попередження та реагування на НС, а також систем забезпечення у складі міністерств, держ. адміністрацій, підприємств, до компетенції яких віднесено функції захисту населення і територій, попередження та ліквідації НС. Осн. Завданнями СЗРНС є: розробка нормативно-правових актів, державних технічних норм та стандартів з питань забезпечення захисту населення і територій від наслідків НС. Сили та засоби СЗРНС – це сили і засоби реагування на НС міністерств, інших органів влади, сили і засоби всіх рівнів функціональних і територіальних підсистем. Для виконання робіт попередження і ліквідації НС залучаються також державні (добровільні) рятувальні формування, військові підрозділи, спеціалізовані та інші аварійно-рятувальні формування.

Для координації діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади щодо безпеки та захисту населення і територій, реагування на НС, створюються постійно діючі Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру під час НС (ТЕБ та НС). Комісії створюються при виконавчих органах влади на державному, регіональному і районному (міському) рівнях, а також на об’єктах. Осн. завдання комісії:

• координація діяльності центральних і місцевих органів вик. влади, пов’язаних зі створенням та функціонуванням Національної системи запобігання і пеагування на аварії, катастрофи та інші НС;

• участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері ТЕБ;

• організація та керівниутво проведенням робіт при ліквідації наслідків НС.

Обов’язки комісії у звичайних умовах:

• підготовка до дій у НС, подання пропозицій щодо прав і обов’язків з питань ТЕБ та НС органів вик. влади та об’єктів

Робота комісії під час НС.

• керівництво ліквідацією НС;

• вивчення обстановки та причин виникнення НС , підготовка інфориації про вжиті заходи реагування на НС;

• організація робіт з питань евакуації населення та надання допомоги потерпілим;

• залучення до ліквідації наслідків НС наявних сил і засобів;

• взаємодія з вілпов. організаціями сусідніх регіонів;

• визначення розмірів (масштабів) збитків, що зазнали об’єкти і населення від НС.

Контроль за дотриманням вимог законодавства з питань ЦО покладається на МНС.

Відповідальність за порушення законодавства з питань ЦО несуть посадові особи і громадяни згідно із законодавством України (ЗУ “Про ЦО У”, ст.15).