Клінічні форми:

а) ринофарингіт, фарингокон’юнктивальна гарячка (В.97.0, J02.8);

б) тонзилофарингіт (В97.0, J03.8),

в) кон’юнктивіт (В30.1, Н19.2),

г) кератокон’юнктивіт, мезаденіт, пневмонія (J12.0), діарея.

Ступінь тяжкості: легкий, середньої тяжкості, тяжкий.

Ускладнення: пневмонія, гайморит, фронтит, синусит та ін.

3. Клініка орнітозу:

Гострий початок, із ознобом, підвищується температура, головний біль, біль у горлі, кашель, артралгії, нудота, сильне потовиділення; наявність типового зовнішнього вигляду хворого: одутлість обличчя з ціанозом губ; ознаки пневмонії (інтерстиціальної, вогнищевої, лобарної); ураження нервової системи (серозний менінгіт)

4 Клініка набряку-набухання головного мозку:

Спостерігаються і посилюються парези і паралічі, виникає набряк зорового нерва. В міру розповсюдження набряку на стовбур мозку виникають судоми, наростає в’ялість, сонливість, порушення серцево-судинної діяльності та дихання, з’являються патологічні рефлекси.

Для компресії середнього мозку характерні окуломоторні кризи з розширенням зіниць і фіксацією зору, підвищення м’язового тонусу, тахікардія, коливання артеріального тиску, гіпертермія. При стисненні стовбура настає втрата зору, спостерігається мідріаз, анізокорія, блювання. До симптомів защемлення мозочка належать брадикардія, брадипное, раптове блювання, дисфагія, парестезії плечей і рук. Частий симптом - ригідність потиличних м’язів, яка виникає до появи інших симптомів. Найтяжчий симптом защемлення - раптове припинення дихання.

20.1а менінгококова інфекція, менінгіт, тяжкий перебіг, ускладнений набряком та набуханням головного мозку, стадія субкомпенсації

1б - Збудник - Neisseria meningitidis

1 Бактеріологічне дослідження слизу із носоглотки, осаду ліквору, крові (виділення менінгокока).

2 Бактеріоскопія мазків крові та осаду ліквору.

3 Серологічні дослідження: РНГА, РЗК, реакція коаглютинації, зустрічний імуноелектрофорез (виявлення менінгококового антигена), ІФА (виявлення IgM).

4 Дослідження ліквору: загальноклінічне (тиск, прозорість, колір, клітинний склад, кількість білка), бактеріоскопічне, бактеріологічне, біохімічне, імунологічне.

20. 1в Rp.: Benzylpenicillini-natrii 1000000 ОД D.t.d. N. 10 S. Розчинити в 3 мл 0,5 % розчину новокаїну, внутрішньом'язово по 1 млн ОД кожні 3 години протягом 10 днів.

Rp.: Ceftriaxoni 1,0 D.t.d. N. 20 S. По 2 мл внутрішньовенно 2 рази на день протягом 7-10 днів.

Rp.: Laevomycetini natrio-succinas 1,0 D.t.d.N. 20 S. Вводити внутрішньом’язово 6 раз на день по 1 г.

Rp.: Sol. Albumini 5 % 100 ml D.t.d. N. 2 S. Для внутрішньовенного введення тричі через день.

Rp.: Rheosorbilacti 200 ml D.t.d. N. 2 S. Для внутрішньовенного введення під контролем гемодинаміки.

Rp.: Sol. Glucosae 5 % 400 ml D.t.d. N. 5 S. Для внутрішньовенного введення до зникнення симптомів інтоксикації.

Rp.: Prednisolon hemisuccinatis liophylisati 0,025 pro injectionibus D.t.d. N. 6 in amp. S. Розчинити в 5 мл ізотонічного розчину натрію хлориду, внутрішньовенно краплинно у 250 мл ізотонічного розчину натрію хлориду протягом 3 днів.

2. За локал: ротоглотки , носа , гортані , трахеї та бронхів

За тяжкістю: легка, середньотяжка, тяжка, геморагічна, гіпертоксична.

За поширенням: локалізована, поширена, комбінована.

За характером процессу: катаральна, острівцева, плівчаста.

Ускладнення: інфекційно-токсичний шок, ДВЗ-синдром, міокардит (ранній, пізній), з боку нервової системи (ранні, пізні), нефрозонефрит та ін.

Субклінічна (бактеріоносійство)

3. Клініка легіонельозу: гострий початок із ознобу, головного болю, м’язового болю, підвищення температури тіла до 38 - 40⁰С;. У 85 % хворих з'являється сухий кашель. Через 3-5 днів починає виділятися харкотиння, у половини хворих воно слизисто-гнійне або гнійне. Зрідка (у 2 %) спостерігається кровохаркання. Характерні скарги на колючий біль у грудній клітці, що підсилюється при покашлюванні та глибокому диханні. Наростає задишка, частота дихання досягає 30-50 за 1 хв. У важких випадках спостерігаються мозочкова атаксія, дизартрія, розлади свідомості

• клініка пневмонії, що важко піддається лікуванню;

• наявність катарального синдрому

4. Клініка гострої дихальної недостатності

характеризується зміною тембру голосу, грубим гавкаючим кашлем, «стенотическим» диханням зі втягнення податливих місць грудної клітки (межреберья, яремної ямки ), надчеревній області. Ціаноз, задишка. Тахікардія змінюється брадикардією та асистолією. Захворювання починається раптово, частіше вночі.