2. Інфекційний мононуклеоз (Mononucleosis infectiosa)

Клінічні форми:

• типова;

• атипова – мезаденіт, псевдоапендицит, гепатит, нефрит, пневмонія, респіраторна;

• інфекційний мононуклеоз неуточнений

Перебіг: гострий, затяжний, хронічний.

Ступінь тяжкості: легкий, середньої тяжкості, тяжкий.

Ускладнення:

• з боку органів дихання – обструкція дихальних шляхів;

• з боку центральної нервової системи – енцефаліт, менінгіт, поперечний мієліт, синдром Гієна-Барре, параліч черепно-мозкових нервів, психоз;

• гематологічні – розрив селезінки, гемолітична автоімунна анемія, тромбоцитопенічний криз;

• інші – отит, інфекційно-алергічний міокардит.

Субклінічна форма .

3. Інкубаційний період 3-6 днів, початок захворювання поступовий. Перші симтоми закладеність носа, сухий кашель дертя у горлі. Поступово виділення з носа збільшуються. Типовим є розвиток ларингіту та ларинготрахеїту, з груби гавкаючим кашлем, іноді болем за грудниною та осиплістю голосу.у легенях везикулярне дихання с жорстким відтінком.

4. Круп. Симптоми.

Не завис від етіології круп проявляється кашлем специфічного «гавкаючого» характеру, гучним диханням (стридором), осиплостью голосу і загальної симптоматикою.

Звуження просвіту гортані обумовлює наявність Типовою для пацієнтів з крупом інспіраторної задишки – дихання з утрудненим вдихом. Виражена задишка супроводжується втягненням міжреберних і яремної ямки. При декомпенсації стенозу гортані можлива поява змішаної инспираторно-експіраторное задишки і парадоксального дихання. Останнє характеризується тим, що грудна клітка неправильно бере участь в дихального акті: у фазу видиху вона розширюється, а в період вдиху зменшується.

У пацієнтів з крупом повітря з шумом проходить через стенозірованной гортань, викликаючи стридор. Круп, в патогенезі якого переважає набряк гортані, виявляється свистячим диханням. При вираженій гіперсекреції і скупченні мокроти в просвіті гортані дихання набуває клекоче і хриплим характер. Якщо домінує спастичний компонент обструкції, то звукова характеристика дихання носить мінливі характер. Зменшення інтенсивності супроводжуючого подих шуму може свідчити про усугублении стенозу.

Загальна симптоматика в залежності від виду збудника і стану реактивності організму хворого крупом може бути виражена в різному ступені. Дифтерійний круп характеризується високим підйомом температури і Значною інтоксикацією: головний біль, втрата апетиту, слабкість, втомлюваність. Помилковий круп, обумовлений аденовірусної або парагріппозной інфекцією, найчастіше протікає з субфебрильною температурою. Залежно від ступеня обструкції дихальних шляхів у пацієнта з крупом спостерігаються ознаки гіпоксії: неспокій або загальмованість, блідість шкірних покривів, періоральний або дифузний ціаноз, тахікардія, в стадії декомпенсації сменяющаяся брадикардією.

10. 1. Плівчаста дифтерія правого ока, локалізована форма,легкий перебіг. Секрет ротоглотки та носових ходів фарбують за Грамом. Виділення культури через 24 години на середовищі Леффлера, Клауберга та ін. із носоглоткового слизу та дослідження її токсигенності через 72-96 годин.РПГА (інтервал 7-10 днів, парні сироватки), ІФА (визначення IgM до збудника), ПЛР.помірний лейкоцитоз зі зсувом формули вліво, ШОЕ підвищена.

Лікування. Антитоксична протидифтерійна сироватя 40000од в\в, бензилпеніцилін 200000 од\кг ч\з 4 год – 5-6 днів,дезінтоксикаційна і симптоматична терапія

Rp.: Seri antidiphtherici purificati concentrate 10000 MO D.t.d. N. 5 in amp. S. Вводити внутрішньом’язово 30000 МО після проби за методом Безредки одноразово.

Rp.: Tab. Clarithromycini 0,5 N. 10 D.S. По 1 таблетці 2 рази на добу протягом 5 діб (при бактеріоносійстві).

Rp.: Sol. Glucosi 5 % 400 ml D.t.d. N. 5 S. Для внутрішньовенного введення до зникнення симптомів інтоксикації.

Rp.: Prednisoloni hemisuccinatis liophylisati 0,025 pro injectionibus D.t.d. N. 6 in amp. S. Розчинити у 5 мл ізотонічного розчину натрію хлориду, вводити внутрішньовенно краплинно у 250 мл ізотонічного розчину натрію хлориду не більше 3 днів.

2. Клінічні форми: типова, атипова (абортивна, геморагічна, гангренозна, без висипки на шкірі, синдром Стейнброкерра, синдром Ханта та ін.).

За частотою виникнення: первинний, повторний.

За поширеністю процесу: локалізований, генералізований (дисемінований)