1. Кримінологічна характеристика статевих злочинів

Статеві злочини - це «умисні дії суб'єкта проти охоронюваних кримінальним законом статевої свободи та статевої недоторканності його реального або передбачуваного партнера». [1, c.23] В цьому визначенні наведено думку про те, що вони (статеві злочину) можуть відбуватися лише в сексуальній сфері, хоча часто зачіпають і інші, часом не менш важливі блага особистості (честь, гідність, здоров'я і навіть життя).

Статева злочинність являє собою сукупність злочинів, спрямованих проти статевої свободи та статевої недоторканості, які вчинюються із застосуванням фізичного, психічного насильства або з використанням безпорадного стану потерпілої особи з метою задоволення сексуальної потреби у природній або у збоченій формі [2, c.112].

Під кримінологічною характеристикою злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи розуміються відомості про рівень, коефіцієнти, структуру й динаміку злочинів, опис особистості тих, хто їх учиняє, мотиви й цілі їх злочинної поведінки, характеристика особистості потерпілої особи, особливостей її поведінки, а також дані про латентність цих злочинів [3, c.53].

1. Рівень, динаміка і структура статевих злочинів в Україні

Стан злочинності характеризується через її кількісно-якісні показники. Визначення останніх є необхідною умовою для ефективного запобігання злочинності. Для цього передусім потрібно проаналізувати його рівень, структуру та динаміку.

Кримінально-правова структура вказаної групи складається з відповідних злочинів, передбачених у розділі IV Кримінального кодексу України (далі – КК України). Найбільш розповсюдженим серед них є зґвалтування (ст. 152). Вони, як і всі інші суспільно небезпечні діяння, мають свою кримінально-правову структуру за частинами статті. Так, найбільш розповсюдженим є злочин, кваліфікований за ч. 1 ст. 152 КК України; друге місце займають злочини за ч. З ст. 152 КК.

Рівень злочинності в статевих злочинах загалом (табл.1) [4,5]

2009	2010	2011	2012  (до 20 листопада)	2013	2014 (станом на жовтень 2014)
1698	1348	1255	1232	1126	826

Рівень злочинності в статевих злочинах на прикладі згвалтування (табл.2) [4,5]

2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011	2012 (до 20 листопада)	2013	2014 (станом на жовтень 2014)
924	993	878	880	758	635	630	486	508	386

Найбільша кількість статевих злочинів вчиняється в східних регіонах України. Це пояснюється широким розповсюдженням т. зв. «статевої свободи» серед населення, особливо молодих людей, що призводить до статевої розпусти. В західних областях більше додержуються сімейних традицій, що передаються з покоління до покоління, до¬тримуючись яких, не може бути міс¬ця статевим злочинам. Також не можна не звернути увагу на те, що в західних об¬ластях жертви статевого злочину значно рідше звертаються із заявою до правоохоронних органів, боячись розголосу справи та осуду сусідів, родичів, колег. Тобто латентність злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи в західних регіонах може бути вище, ніж у східних регіонах.

Динаміка зґвалтувань у досліджуваний період часу має тенденцію до зниження, що свідчить скоріше про латентність статевих злочинів, ніж про реальне зменшення цих суспільно небезпечних діянь.

Статеві злочини можна віднести до високолатентних, де частка прихованих – майже 90 %, яким притаманні усі види латентності за способом утворення – суміжна, штучна та процесуальна.

Причинами виникнення, скажімо, штучної латентності є сором жертви, побоювання погіршення соціального статусу, небажання відповідати на безтактні, принизливі запитання слідчого про обставини того, що сталося; через погрози злочинця, що сприймаються як реальні, тощо.

Вивчення географії злочинів показує, що зґвалтування за цим показником є досить однорідними. Місцем їх вчинення у 31,3 % є квартири, у 14,1 % — лісопосадки, у 10,7 % — безлюдні частини вулиць.

Щодо обставин зґвалтування варто зазначити, що на сексуальну агресію впливає сонячна активність із збільшенням тривалості світлового дня. Ця закономірність спостерігається навіть на територіях з постійно теплим кліматом, незалежно від основних сезонних можливостей для комфортного оголення поза приміщеннями. Пік зґвалтувань (38,7%) припадає на літо; навесні й восени відбувалося, відповідно, 26,4 і 24,1% зґвалтувань, узимку – 10,8%. До того ж, у зареєстрованих випадках навесні найбільш криміногенними були квітень (50,0%), улітку – червень (38,7%), восени – вересень (45,5%), узимку кількість злочинів розподілилися за місяцями у рівній кількості (по 33,3%) [6, c.201-202].

Найбільш криміногенна частина доби — ніч (39,5 %). Не встановлено абсолютного домінування дня тижня через безробіття понад половини ґвалтівників [7, c.8].