4.18. Композиція рослинного матеріалу

Основу садово-паркових композицій становить рослинний матеріал. На відміну від інших компонентів ландшафту він є найбільш динамічним. Водночас рослини є надзвичайно активним емоційно-психологічним фактором, який має враховувати ландшафтний архітектор чи озеленювач.

Як зазначає Л.І.Рубцов (1979), на першому етапі розробки плану садово-паркового ландшафту проектувальник визначає розміри площ, призначених для композицій різного призначення, для утворення тіні та обрамлень. На цьому етапі ще не йдеться про асортимент рослин. Головним тут є створення загального плану, зокрема виділення відкритих площ і площ, зайнятих рослинами та забезпечення добрих пропорцій між ними.

Займаючись підготовкою загального композиційного вирішення, проектант має передусім врахувати описані вище принципи підбору рослин: екологічний, фітоценотичний, систематичний, естетичний та фізіономічний, який випливає з естетичного.

Наступним є вибір провідних порід і групування їх за висотою, текстурою і екологічними вимогами. Потім до кожної такої групи провідних порід підбирають супутні дерева і кущі та трав’яні рослини, які гармоніюють із провідною породою за формою крони, текстурою, кольором листя, і, накінець, виділяють групу дерев і кущів для обрамлення в певних місцях акцента і фону для інших дерев і кущів.

Л.І.Рубцов при підборі дерев для паркових композицій запропонував керуватися такими дев’ятьма принципами:

1) основні породи дерев вибирають і групують за висотою, текстурою і у відповідності з екологічними умовами;

2) листопадні дерева і чагарники використовують в якості супутніх вічнозеленим масивам, щоб підкреслити сезонні зміни в забарвленні;

3) вибрані дерева повинні відповідати розміру і масштабу композиції;

4) при одиночному розташуванні крона одного дерева не повинна поширюватися на сферу впливу крони другого дерева;

5) необхідно знати строки, коли дерево увійде в період свого повного розвитку, знати його довговічність, узгоджувати тривалість життя дерев, які входять в певну композицію;

6) не слід використовувати в одному угрупованні багато видів дерев. Група з одного-двох видів виглядає ефектнішою (закон простоти);

7) в композиції має домінувати один вид, решта мають бути йому підпорядковані (закон домінування);

8) дерева, які входять в композицію, мають гармонувати між собою та мати необхідні риси за кольором, формою, текстурою (закон гармонії);

9) відведені для рослин місця мають відповідати їхнім екологічним вимогам, а рослини різних видів, які беруть участь в композиції, не повинні вступати між собою в антагоністичні стосунки.

Як ми вже довідалися, посадка рослин може бути різних видів: алейні і рядові посадки з дерев з розлогою натуральною кроною, а також із дерев, кронам яких стрижкою надається строга геометрична форма; групові посадки, де поряд з деревами висаджуються чагарники та трав’яні рослини; одиночні посадки дерев і кущів різної форми; групові посадки трав’янистих рослин; посадка в’юнких рослин.

Підбір і розташування рослин нерозривно пов’язані з об’ємними рішеннями архітектурних та декоративних споруд. Використання цих прийомів у різноманітних поєднаннях дає величезну кількість конкретних архітектурно-композиційних рішень.

Важливим є раціональне поєднання закритих і відкритих просторів. При цьому слід враховувати кліматичні умови, а точніше інсоляційний режим території. На півдні України, де високий рівень інсоляції, площа закритих просторів має бути значно більшою (70-80%), ніж в середній і північній зонах.

Відомо, що закриті простори характеризуються зімкнутістю намету від 1,0 до 0,6. Естетичну перевагу закритих просторів можна розглянути лише в процесі руху, розглядаючи окремі екземпляри рослин. Співвідношення висоти простору до його ширини приблизно 1:2.

Напіввідкриті простори мають зімкнутість намету від 0,5 до 0,2 із груповим або рівномірним розміщенням дерев. Такі паркові пейзажі можуть бути багатоплановими. Замкнутість простору зникає при співвідношенні висоти до ширини 1:6.

Відкриті простори – це галявини, водойми, спортивні поля, крупні квітники, межі яких знаходяться дальше 200 м.

355