Мотивація навчально-виховного процесу.

1.Учні повинні бути почутими , мають переживати ситуації успіху, поставлені в ситуацію вибору змісту, форм діяльності, виду завдань і партнерів для їх виконання з позиції конструкторів знань, а не пасивних спостерігачів.

2.Необхідний засіб активізації дітей, збудження інтересу до навчальної діяльності – послідовне мотивування кожного етапу уроку (пошук опорних мотивів, питань і проблем ).

Оцінювання діяльності учнів.

1.Створення ситуації успіху в процесі оволодіння програмним матеріалом.

2.Гнучкість педагогічної позиції (динамізм спілкування – уміння перевтілюватися, одночасно сприймати реакції всіх і кожного, підтримувати успіхи дітей).

3.Розумна вимогливість має поєднуватися з неоціненною рисою гуманного вчителя.

Методи навчання: організація практичної , пошуково-дослідної роботи, діалог з учнем, розгортання теми як пошукової задачі,опора на позитивне підкріплення, стимулювання добрих намірів і вчинків,введення прогностичних задач, проектних завдань.

 

1.Діагностичний (вправи на осмислення себе, своїх перспектив).

2.Функціональний або операційні (висунення гіпотез, розв’язування прогностичних задач, розгортання діалогу, розгортання критичної характеристики явища, передбачити різні варіанти розгортання подій, проб лематизація навчального матеріалу через систему задач-ситуацій, використання бінарних опозицій. тощо.

3.Етап практичний і творчої самореалізації учнів(набуття оформлення компетентності у певній сфері життя. Цьому сприяють прийоми типу : навчи мене (презентації соціальних проектів, участь у колективних справах, іграх тощо).

Названі етапи розгорнуто в підручниках для 3-4 класів через методичний апарат. В підручнику обрано варіант подання змісту через сюжетне розгортання, через подію-задачу, історію вчинку, розповіді, що забезпечує наочність,зрозумілість соціальних категорій, зумовлює емоційний відгук на події,явища,факти.

Для переконання учнів у важливості моральних імперативів задіяні бінарні опозиції: добрий вчинок змінює світ на краще, злий-руйнує, нищить. Ввічливість породжує гарне ставлення,грубощі відштовхують від себе.

Проблематизація навчального матеріалу через систему задач-ситуацій допомагає учням ув’язати розрізнені явища-деталі в широку картину уявлень про світ,життя людини, а моральні висновки і особистісні цінності перетворити на соціально значущі ( про Лесю Українку, Олю Скороходову, «Дбай про своє ім’я», «Чи варто бути правдивим?», «Про правопорушення»). Ці тексти дають змогу організувати колективне вироблення думки, висновку, норми, правила.

Важливо передбачати багатоманітні розумові та практичні дії учнів, спрямовані на переробку інформації з різних джерел. Це завдання на встановлення послідовності явищ і подій, причинно-наслідкових зв’язків; виявлення чемності й вихованості дітей в особистій поведінці та у ставленні до людей; виявлення життєвої позиції щодо інших; на виявлення милосердя, чуйності;виявлення дитиною стану інших людей тощо.

Діяльність на уроці має приваблювати неадекватністю постановки навчальних завдань, які спрямовані на організацію пошуково-дослідницької роботи (міркування над запитаннями: що може бути наслідками таких вчинків…

Засоби засвоєння основного змісту предмета –система навчально-пізнавальних та практичних завдань (виконати проект, практичну роботу, вести спостереження).

Рубрики підручника: обговоріть правила, перевір, поміркуй, запам’ятай, обстеж,придумайте рекламу, напишіть правила тощо.

Конкретні знання постають як засіб пізнання світу і життєтворчості, а не як кінцева мета. Тому основним завданням є забезпечення активної позиції учня у набутті особистісних цінностей. А через них – суспільно значущих.

Формування особистісно значущої картини світу здійснюється за рахунок максимальної опори на життєвий досвід, який розвивається у процесі взаємодії учня з навколишнім світом. Отже, вчитель має створити таке соціокультурне середовище, в якому учні мають змогу пропустити через себе норми, приписи, правила, які прийняті в суспільному житті.