1. Поняття соціології, її предмет, об’єкт і методи

Поняття «соціологія» походить від лат. societas (суспільство) і грецького logos (слово, вчення) й означає вчення про суспільство.

Таким чином, соціологія — це наука про суспільство як єдину соціальну систему. Вона вивчає закономірності й випадкові чинники виникнення, становлення, функціонування й розвитку суспільства, його структуру та організацію, поведінку людей у суспільстві.

Уперше поняття «соціологія» було введене в обіг французьким філософом Огюстом Контом (1798—1867), який вже в 30-х роках  ст. визначав соціологію як загальну науку про структуру суспільства, його розвиток, ототожнював соціологію з суспільствознавством, вважав, що соціологія має ґрунтуватися на позитивних фактах, а не на пустих міркуваннях, та будуватися за прикладом природничих наук. Саме тому соціологія О. Конта отримала назву «позитивізм», тобто «точна наука», що діє за зразком природничих, «позитивних» наук. Інші соціологічні теорії та концепції, які виходили з того, що науки про природу — це одне, а науки про суспільство — зовсім інше, були названі «антипозитивізмом», або «розуміючою соціологією», засновником якої був М. Вебер (1864—1920).

Аналіз показує, що соціологія, будучи наукою про реальні, конкретні соціальні явища й процеси, не обмежується цим, а розкриває соціальну взаємодію — процес взаємного впливу спільної діяльності, оскільки суспільство — це і є соціальна взаємодія, а складні взаємодії соціального, особливого й одиничного є, по суті, соціальними механізмами.

Виходячи з цього, треба використовувати всі наукові положення й висновки як позитивізму, так і антипозитивізму, тобто «розуміючої соціології», та сучасних соціальних теорій, концепцій і парадигм.

Сучасна соціологія — це багатоманітність течій та наукових шкіл, які по-різному пояснюють її об’єкт і предмет, місце і роль у суспільному житті й соціальному розвиткові, однак більшість учених-соціологів погоджуються з тим, що об’єктом соціології як науки є соціальна реальність, тобто реальне суспільне життя, суспільство як цілісний організм, що його вивчають і інші науки — філософія, історія, політологія, економічна теорія, етнографія, право тощо. Отже, об’єкт «соціальна реальність» вивчається багатьма науками, але кожна з них має свій предмет вивчення — це певні сторони, аспекти, зв’язки, закономірності, випадковості становлення й розвитку будь-якого суспільства.

З огляду на це можна зробити висновок, що предметом соціології як науки є соціальні відносини, закономірності та випадкові чинники їх становлення і розвитку, соціальні спільності, явища, процеси й механізми їх взаємодії (див. схему 1).

Зазначимо, що на сьогодні практично в жодному підручнику чи навчальному посібнику у визначення предмета соціології не включені випадкові чинники становлення, розвитку і функціонування соціальних відносин, чим збіднюється зміст предмета цієї науки, оскільки реальне суспільне життя наповнене випадковими, такими, що самовиникають, самоорганізуються, самоуправляються, явищами, які вивчаються новітньою наукою — синер­гетикою.

Схема 1

У даному посібнику аналізуються не тільки закономірності, а й випадковості становлення та розвитку соціальних відносин і со­ціальної взаємодії суб’єктів соціального життя.

Предмет соціології — це те, на що спрямовані соціологічні дос­лідницькі дії та результат соціологічних досліджень, тобто вся сукуп­ність властивостей, зв’язків і відносин, які мають назву «соціальні».

Соціальне — це сукупність тих чи інших властивостей, особливостей суспільних відносин, інтегрованих індивідами або спільностями в процесі спільної діяльності в конкретних умовах, що виявляється у їхніх взаємовідносинах, у ставленні їх до свого становища в суспільстві, до явищ та процесів суспільного життя.

Таким чином, предметом соціології є істотні властивості, зв’язки й відношення об’єкта дослідження як цілісного соціального організму, пізнання яких необхідне для вирішення теоретичних та практичних проблем функціонування й розвитку соціальної сфери суспільства.

Соціологія — це не просто сукупність теорій суспільства, а органічна єдність теорії особи й теорії соціальних спільностей, теорії соціальної структури та соціальних процесів, теорії соціальних інститутів (економіки, політики, сім’ї, культури, освіти, науки тощо), соціальних і суспільних відносин.