Картина 5. Третє кафе Глюк. Війна.

Марлен Дітріх Лілі Марлен

Фрау Цуккен: Війну не люблю згадувати. Прокляті роки. Ти була ще дитиною і, мабуть мало пам’ятаєш…

Пташка: Чому? Мені і досі сниться, як горить наш будинок. Але інколи закрию очі і бачу братів, які марширують. Так кумедно.

Фрау Цуккен: Так-так. Навіть тоді траплялися світлі дні. Якось до Менделя завітав старий приятель, Йося Зіммель. Все кликав Якоба їхати з ним до Америки.

Пташка: А той що?

Фрау Цуккен: Мендель відказав: І шо,ти маєш думати я буду багатим янкі пропонувати Рільке чи Шпенглера? Ні, утримаюся від такого сміху..

Пташка сміється

Фрау Цуккен: Тато Зіммель попросив у нього на прощання книжку для доньок, які до всього прагнуть підходити науково!

Пташка: Вперше чую, щоб дівчатам це допомогло у житті!

Фрау Цуккен: Ти починаєш мислити як букініст Мендель!

Пташка: То що він продав ?

Фрау Цуккен: Пташко, це не був ґешефт. Якоб подарував другу ..підручник з психології.

Картина 6. Сша. Науковий підхід

Френк Снатра (зал)

(Мама Зіммель накриває стіл для обіду)

Агнеса: Він високий, тато!

Марі : Він темноволосий, тато!

Агнеса: Він такий красивий, тато!

Марі : І сьогодні ввечері, тато, він прийде до нас у гості.

Тато Зіммель : До обох?

Мама Зіммель: Цікаво…

Агнеса: (Замріяно) Так…

Марі: (Замріяно) Так…

Агнеса: Не хочеться їсти…

Марі: Не хочеться їсти…

Тато Зіммель: За це м'ясо платили по долару за фунт. І зараз ви хочете його їсти.

(Агнеса і Марі починають механічно їсти, поглядаючи на двері)

Агнеса: Такий високий…

Марі : Такий темноволосий…

Тато Зіммель: Так-так, і красивий.

(Заходить Мама Зіммель) Саро, дорогенька, скажи, будь ласка, коли найчастіше жінки сходять з глузду? Весною?

Мама Зіммель: Зазвичай наше психіатричне відділення переповнене у червні.

Тато Зіммель: Сьогодні з четвертої дня наші доньки дивно поводяться. Юнака, який увечері прийде, хочуть поділити на двох, як пиріжок. Ні, це бойня, де бичка вдарять по голові і розділять тушку навпіл. Цікаво, хлопчик знає про це?

Мама Зіммель: Добрі батьки попереджають своїх хлопчиків.

Тато Зіммель: Мені не легше…Я знаю, що чоловік у 17 років – ідіот, у 18 – бовдур, до 20 розвивається до недоумка, у 25 вони роззяви, у тридцять – ні те, ні се і тільки до сорокалітнього віку стають звичайними…

Мама Зіммель: Дурнями.Ти занадто збуджений.

Боб Джонс: Доброго дня! Мене звуть Боб Джонс.

Тато Зіммель: Доброго! Мої доньки приміряють свої наряди, хочуть вас вразити. Сідайте.

Боб Джонс: Дякую!

Тато Зіммель : З ким ви зустрічаєтеся?

Боб Джонс: Вони ще не вирішили.

Тато Зіммель: Он як? Ви не маєте права голосу?

Боб Джонс: Одна мені подобається більше але я боюся про це говорити: роздеруть.

Тато Зіммель: Що ж порадити? Марі красивіша, проте у Агнеси яскрава індивідуальність. Це лотерея. Кожна вам стане прекрасною дружиною.

Боб Джонс: Не квапте мене з весіллям.

Тато Зіммель: А хто квапить? Не хочете одружуватися сьогодні, одружуйтеся завтра. Одруження – справа відповідальна. Можна післязавтра. Головне, вирішіть з ким.

Боб Джонс: Вони влаштують мені екзамен!

Тато Зіммель: Екзамен???

Боб Джонс: Так, усний, за всіма правилами психології! Я так хвилююся.

Тато Зіммель : Успіхів!

Марі: Так скільки вам років?

Агнеса: Дурненька, 18 йому.

Марі: Що ви любите найбільше: Баскетбол, футбол, танці, плавання?

Агнеса: Зовсім не так! Треба спорт і розваги окремо! Будь який американець тобі скаже бейсбол і замовкне. Боб, Ви любите більше танці чи кіно?

Боб Джонс: Танці.

(Агнеса і Марі радіють, роблять помітки)

Тато Зіммель: Дипломат…

Марі: Плавання чи танці?

Боб Джонс: Плавання.

(Агнеса і Марі радіють, роблять помітки)

Тато Зіммель: Геній!

Агнеса: Що любите більше: пиво чи морозиво?

Боб Джонс: Пиво!

(Агнеса і Марі не радіють, але роблять помітки)

Френк Сінатра продовження треку

Пері Ларсен: Це я, Пері, пане Зіммель.

Тато Зіммель: Дійсно, ви.

Пері Ларсен: Мене запросили судити. Боб вже тут?

Тато Зіммель: Ще тут, я б сказав. Знемагає від наукового підходу.

Пері Ларсен: Бідний Боб! Але вигадка дуже цікава!

(Пері Ларсен йде до друзів, входить Мама Зіммель)

Тато Зіммель: Ти знаєш, у мене передчуття. Ти коли-небудь придивлялася до Пері Ларсен?

Мама Зіммель: А що там?

Тато Зіммель: Якщо у нашої Марі зовнішність, а у Агнеси – індивідуальність, то у Пері перше, друге і голова на плечах.

Мама Зіммель: Будемо сподіватися, бурі не станеться.

Марі: Ти неправильно порахувала! Треба середньоарифметичне вивести!

Агнеса: А я і вивела!

Марі: У тебе трійка з математики!

Агнеса: Я у стовпчик рахувала: плавання дванадцять балів, танці – дванадцять..

Марі: Все одно у тебе трійка!

Агнеса: Побачення – дванадцять і пиво два. Все правильно! Теж мені, відмінниця. Зате Бобу подобаються молоді дівчата, а не бабці вісімнадцятирічні. Правда?

Боб Джонс: Ну…

Пері Ларсен: Тихо! За балами Боб дістається Марі!

(Агнеса починає агресивно вити, стиснувши кулаки) Хвилиночку, здається, я помилилася. Виграє Агнеса. (Марі починає ревти) Стоп-стоп-стоп. Якщо за основу взяти не футбол, а молочні напої, то… зачекайте… (Стрічається очима з Бобом Джонсом)…. Виходить… очевидна…однакова кількість балів!!!

Марі: Боб, значить будеш стрічатися з обома!

Боб Джонс: Ні, я так не можу!

Агнеса: Доведеться, науку не обдуриш!

Боб Джонс: Ні, тут якась помилка, ви погано тестували…

Агнеса і Марі: Ми погано тестували? Тато!!! Допоможи, підрахуй швидше! (Насідають на Тата Зіммеля, той визирає поверх їхніх голів на замилуваних Пері Ларсен та Боба Джонса)

Тато Зіммель: Добре, добре, тільки вам, певно, треба до Боба…

(Пері Ларсен виходить на авансцену. Боб Джонс підходить до неї)

Пері Ларсен: Як справи?

Боб Джонс: Помалу. Можна б і швидше…

Пері Ларсен: Ти дійсно певен?

Боб Джонс: Здається, що так.(Бере Пері Ларсен за руки. Пері Ларсен посміхається )

Пері Ларсен: Я згадала: мама просила допомогти! Час бігти додому! Хай щастить!

Марі: Пері, але ти суддя, повернися!

Боб Джонс: Спасибі за гостинність. У вас було цікаво… Але …Ми дуже поспішаємо….

Агнеса: Тато, що вийшло?

Тато Зіммель: Діти, Марі отримала великий красивий нуль. У Агнеси символ такий саме. Ви забули…

Агнес і Марі: (Хором) Що?

Тато Зіммель: Щоденник вашої мами. Там багато сторінок любові і жодного психологічного тесту.

Агнес: І що тепер робити?

Тато Зіммель: Бачили, яке обличчя було у Боба? Запамятайте назавжди. Це означає, що вам обом треба було давно замовкнути. Я не вірю, що ви побачите містера Джонса. (Сестри плачуть)

Мама Зіммель: Що трапилося?

Тато Зіммель: Ми йдемо до кіно! А коли повернемося, дівчата погодяться, що Боб не такий вже і високий, темноволосий і красивий.

Мама Зіммель: Йосю, я правильно зрозуміла: один-нуль, Пері Ларсен проти двох сестер Зіммель.

Тато Зіммель: Абсолютно правильно, люба. Швидше всім вдягатися, виходимо…