Класифікація реліктів
Релікти
класифікуються за їх віком (кліматичні),
відображенню певних едафічних умов
(едафічні - грунтові
або геоморфологічні), належності до
рослинних формацій (формаційні).
а) Кліматичні
релікти
свідчать
про кліматичні умови
тих
геологічних періодів,
протягом
яких вони мали широкі ареали.
Особливу
групу складають кліматичні релікти
льодовикового періоду.
При
насуванні льодовика флора і фауна
північних широт були зміщені на більш
південні території, а на момент відступу
частина видів там лишилась.
б)
Едафічні
або геоморфологічні релікти
свідчать про зміну пісків ґрунтами
більш важкого механічного складу, зміні
берегової лінії моря, солонуватості
водного середовища.
в) Формаційні
релікти відображають
зміну рослинних формацій на певній
території.
Для
реліктів у тваринному світі характерні
зменшення чисельності їх популяцій та
скорочення ареалу.
Вони
можуть бути давніми
(гатерія)
і
порівняно
молодими
(біла
куропатка
в Альпах, заєць
біляк
у
Європі).
Вікаризм
– заміщення
одного виду іншими,
утвореними
з одного коріння
(родинними),
але
розвивалися самостійно в різних
екологічних умовах.
Псевдовікаризм
– це
заміщення видів,
які
мешкають в різних кліматичних умовах
неродинними видами:
карликовая береза в Альпах и Скандинавии.
Таким образом, мы
рассмотрели основные вопросы ареалогии
– одного из разделов биогеографии.
4
