2.12. Статистична обробка результатів

Статистична обробка результатів дослідження здійснювалася з допомогою програми Microsoft Excel. Обчислення основних статистичних показників проводили за безпосередніми кількісними даними, отриманими в результаті досліджень (середнє арифметичне значення – М; стандартна похибка середнього арифметичного – m).

Для оцінки вірогідності різниці між статистичними характеристиками двох альтернативних сукупностей даних обчислювали коефіцієнт Стьюдента. Вірогідною вважали різницю при показах вірогідності р≥0,95 (рівень значимості Р<0,05), знайдену після обчислення t за таблицею t-розподілу Стьюдента.

36

Розділ 3. Результати досліджень

3.1. Дослідження ефекту введення концентрату природного поліфенольного комплексу з виноградного вина на стан системи l-аргінін / оксид нітрогену за дії малих доз іонізуючого випромінювання

Ризики ушкоджуючої дії малих доз іонізуючого випромінювання зазвичай оцінюють екстраполюючи дані про вплив високих доз радіації з використанням лінійної безпорогової моделі «доза-ефект». Однак дедалі частіше з’являються повідомлення про те, що такий спосіб оцінки не забезпечує передбачення та пояснення відповіді живих організмів, в тому числі організму людину, на дію малих доз випромінювання.

За низькоінтенсивного опромінення активуються специфічні клітинні механізми, що забезпечують розвиток адаптивної відповіді, радіоіндукованих опосередкованих ефектів, гіперчутливості до опромінення та геномної нестабільності, які пов’язані зі залученням неопромінених молекул. Причиною цього є швидка активація навіть малими дозами радіації цитоплазматичних реакцій, наслідком протікання яких є надпродукція АФО та АФН. Вважається, що АФО є вихідними агентами, утвореними внаслідок іонізаційних подій, вони є ініціаторами, а АФН є ефекторами активації цитозольних шляхів передачі сигналу у відповідь на опромінення. Адже внаслідок дії радіації виникає внутрішньоклітинний сигнал, результатом якого є активація полі(АДФ-рибозо)-полімерази для відновлення радіоіндукованих пошкодженнь ДНК та, в подальшому, активація ядерного фактора NFκB. Внаслідок цього у клітині активується експресія генів iндуцибельної NOS і, відповідно, інтенсифікується синтез NO.

37

3.1.1. Вплив концентрату природного поліфенольного комплексу з виноградного вина на активність NO-синтази та вміст стабільних метаболітів оксиду нітрогену у периферичній крові щурів за опромінення у дозах 10 та 30 сГр. Оксид нітрогену є важливим біологічним месенджером, наявним у клітинах усіх ссавців, де залучений в низку внутрішньоклітинних та міжклітинних сигнальних шляхів. NO виконує різноманітні фізіологічні регуляторні функції в організмі, оскільки може підвищувати або знижувати функціональну активність адренергічних синапсів, і, відповідно, впливати на адренергічну іннервацію органів дихальної, сечостатевої, м’язової, судинної й інших систем організму. Відомо, що NO активує гуанілатциклазу – ензим, який каталізує синтез одного з вторинних месенджерів – цГМФ. Цей посередник знижує рівень Ca²⁺ у клітині, що, у свою чергу, спричиняє пригнічення активності кальційзалежних ізоформ NOS [12].

За умов споживання контрольними тваринами концентрату ПК активність NO-синтази зростала в 1,75 раза порівняно з контролем (рис. 3.1).

Рис. 3.1. Активність NO-синтази у периферичній крові щурів за дії іонізуючого випромінювання у дозі 10 сГр та за введення концентрату природного поліфенольного комплексу з виноградного вина. (M ± m, n = 6–10).

*, ** – відмінність між показниками контрольної групи (К) та опроміненням (О) вірогідна (Р<0,05; Р<0,01); § – відмінність між показниками контрольної групи (К) та контрольної групи за введення концентрату ПК (К+ПК) вірогідна (Р<0,05); #, ## – відмінність між показниками групи опромінених тварин (О) та групи, якій вводили

38

концентрат ПК на фоні опромінення (О+ПК) вірогідна (Р<0,05; Р<0,01); ++ – відмінність між показниками контрольної групи за введення концентрату ПК (К+ПК) та групи, якій вводили концентрат ПК на фоні опромінення (О+ПК) вірогідна (Р<0,01).

Нами встановлено зростання активності NOS в 1,4 раза на 24 годину, в 1,8 раза на 72 годину та в 1,6 раза на 168 годину після опромінення тварин у дозі 10 сГр порівняно з контролем (рис. 3.1).

Введення досліджуваного концентрату тваринам, яких піддавали дії іонізуючого випромінювання у дозі 10 сГр, спричиняло зростання NO-синтазної активності в 1,4 рази на 48 годину, але викликало зниження цього показника в 1,7 і 2 рази на 72 та 168 години, відповідно, порівняно з показниками опромінених тварин (рис. 3.1).

Велика кількість досліджень свідчать про підвищене утворення NO в різних органах після опромінення [6,20, 72, 93]. В організмі NO окиснюється до нітрит- та нітрат-аніонів протягом дуже короткого періоду часу, що ускладнює визначення концентрації NO та інших АФН. Тому, крім оцінки активності NOS, хорошим маркером вмісту NO є кількість його стабільних метаболітів – NO₂^– та NO₃^–. У периферичній крові NO₂^– і NO₃^– продукуються з нітроген монооксиду, а зміни їхнього вмісту відображають флуктуації продукції NO [42,72].

Споживання концентрату ПК викликало зниження вмісту стабільних метаболітів NO у контрольних тварин на 8 % на 48 годину та на 20 % на 168 годину експерименту. При цьому вміст нітрит-аніону змін не зазнавав, а вміст нітрат-аніону знижувався на 21 % на 168 годину порівняно з контролем (табл. 3.1).

Опромінення піддослідних тварин у дозі 10 сГр призводило до зростання сумарного вмісту стабільних метаболітів NO на 8 % на 24 годину та на 11 % на 168 годину порівняно з контролем. Вміст нітрит-аніону знижувався на 48 % на 24 годину, на 25 % на 48 годину, на 41 % на 72 годину та на 30 % на 168 годину, а вміст нітрат-аніону зростав на 13 % на 24 годину порівняно з

39

контролем (табл. 3.1).

За дії 10 сГр іонізуючого випромінювання на фоні введення per os концентрату ПК нами було відмічене зниження сумарного вмісту стабільних метаболітів NO на 9 % на 48 годину, та на 10 % на 168 годину, порівняно з показниками тварин, яких піддавали лише дії радіації. На 24, 72 і 168 години після опромінення зростала кількість нітритів у периферичній крові (на 48 %, на 62 % та на 44 %, відповідно), а нітратів знижувалась на 24 та 168 години (на 18 % та на 13 %, відповідно) (табл. 3.1).

Таблиця 3.1

Вміст стабільних метаболітів оксиду нітрогену у периферичній крові щурів за дії іонізуючого випромінювання у дозі 10 сГр та за введення концентрату природного поліфенольного комплексу з виноградного вина

(M ± m, n = 6–10)

Досліджувані показники Умови екперименту	Сумарний вміст метаболітів оксиду нітрогену (нмоль / мкг протеїну)	Нітрит-аніон (нмоль / мкг протеїну)	Нітрат-аніон (нмоль / мкг протеїну)
24 год
К	798,78±31,82	63,52±6,74	735,26±18,29
К+ПК	751,27±30,09§	59,03±5,39	692,24±20,46
О	863,82±18,38*	32,75±3,03*	831,07±30,56*
О + ПК	730,28±30,27	48,41±2,32#	681,87±19,37#
48 год
К	780,95±18,46	58,86±6,82	722,09±20,93
К+ПК	717,49±20,71§	61,47±5,62	656,02±16,73
О	770,75±22,76	44,36±3,46*	726,39±20,62
О + ПК	699,36±10,16#,+	36,84±6,35++	662,52±15,83
72 год
К	784,02±37,85	61,29±8,53	722,73±9,68
К+ПК	769,40±32,08	63,41±6,82	705,99±18,28
О	787,58±12,82	36,46±4,86*	751,12±18,92
О + ПК	752,71±20,32	59,04±6,91#	693,67±25,89
168 год
К	802,93±17,40	58,93±8,05	744,00±18,60
К+ПК	643,16±15,38§	54,29±5,78	588,87±18,27§
О	894,28±13,68*	41,16±4,43*	853,12±22,12
О + ПК	800,47±31,81#,+	59,32±8,37#	741,15±20,79#,+

* – відмінність між показниками контрольної групи (К) та опроміненням (О) вірогідна (Р<0,05); § – відмінність між показниками контрольної групи (К) та контрольної

40

групи за введення концентрату ПК (К+ПК) вірогідна (Р<0,05); # – відмінність між показниками групи опромінених тварин (О) та групи, якій вводили концентрат ПК на фоні опромінення (О+ПК) вірогідна (Р<0,05); + – відмінність між показниками контрольної групи за введення концентрату ПК (К+ПК) та групи, якій вводили концентрат ПК на фоні опромінення (О+ПК) вірогідна (Р<0,05).

Споживання контрольними тваринами концентрату ПК спричиняє зростання активності NOS в 2,5 раза порівняно з контролем (рис. 3.2).

Рис. 3.2. Активність NO-синтази у периферичній крові щурів за дії іонізуючого випромінювання у дозі 30 сГр та за введення концентрату природного поліфенольного комплексу з виноградного вина. (M ± m, n = 6–10).

* – відмінність між показниками контрольної групи (К) та опроміненням (О) вірогідна (Р<0,05); §§ – відмінність між показниками контрольної групи (К) та контрольної групи за введення концентрату ПК (К+ПК) вірогідна (Р<0,01); # – відмінність між показниками групи опромінених тварин (О) та групи, якій вводили концентрат ПК на фоні опромінення (О+ПК) вірогідна (Р<0,05); +, ++ – відмінність між показниками контрольної групи за введення концентрату ПК (К+ПК) та групи, якій вводили концентрат ПК на фоні опромінення (О+ПК) вірогідна (Р<0,05; Р<0,01).

Відмічено, що на 24 годину після впливу іонізуючого випромінювання у дозі 30 сГр активність NOS знижується у 3,3 раза порівняно з контролем. У подальші терміни спостерігається поступове зростання цього показника і на третю добу він є вищим від контрольних значень у 2,2 раза (рис. 3.2).

Вплив іонізуючого випромінювання у дозі 30 сГр на фоні споживання з питною водою концентрату ПК призводить до підвищення активності NOS на

41

24 годину після опромінення у 3 рази порівняно з тваринами, яких піддавали лише дії іонізуючого випромінювання. У віддаленіші терміни досліджуваний показник знижується – у 2,2 і 1,6 рази на 72 та 168 години, у разі введення концентрату на фоні опромінення порівняно з показниками тварин за дії лише випромінювання (рис. 3.2).

Введення інтактним щурам концентрату ПК спричиняло підвищення вмісту нітрит-аніона. Кількість нітрат-аніона, навпаки, знижується на 35 % на 24 та 48 години, на 31 % на 72 годину і на 32 % на 168 годину (табл. 3.2).

Таблиця 3.2

Вміст стабільних метаболітів оксиду нітрогену у периферичній крові щурів за дії іонізуючого випромінювання у дозі 30 сГр та за введення концентрату природного поліфенольного комплексу з виноградного вина

(M ± m, n = 6–10)

Досліджувані показники Умови екперименту	Сумарний вміст метаболітів оксиду нітрогену (нмоль / мкг протеїну)	Нітрит-аніон (нмоль / мкг протеїну)	Нітрат-аніон (нмоль / мкг протеїну)
24 год
К	778,98±18,47	69,87±10,61	709,11±27,56
К+ПК	540,92±24,83§	83,71±3,92	457,49±16,83§§
О	1146,54±23,36*	18,50±0,79*	1128,03±22,98*
О + ПК	1041,09±22,46++	91,66±11,20#	949,43±33,54#,+
48 год
К	770,28±20,56	72,81±9,02	697,47±11,04
К+ПК	547,20±19,83§§	90,71±10,18	456,49±18,92§
О	765,34±42,64	32,06±6,83*	733,28±34,27
О + ПК	998,31±37,91#,+	78,16±9,26#	920,14±30,15#,++
72 год
К	761,82±14,82	68,72±13,17	693,10±17,29
К+ПК	561,80±20,73§	86,82±6,29§	474,98±14,02§
О	603,25±14,11*	94,41±10,40*	508,84±22,54*
О + ПК	1002,58±73,02#,+	83,86±3,98	918,72±73,09#,+
168 год
К	750,28±31,76	66,64±7,72	683,64±20,89
К+ПК	549,93±28,71§	85,78±9,18	464,15±22,38§
О	1167,83±24,82*	98,56±5,36*	1069,27±20,89**
О + ПК	1103,86±48,75+	80,46±6,47#	1023,4±31,57++

*, ** – відмінність між показниками контрольної групи (К) та опроміненням (О)

42

вірогідна (Р<0,05; Р<0,01); §, §§ – відмінність між показниками контрольної групи (К) та

контрольної групи за введення концентрату ПК (К+ПК) вірогідна (Р<0,05; Р<0,01); # – відмінність між показниками групи опромінених тварин (О) та групи, якій вводили концентрат ПК на фоні опромінення (О+ПК) вірогідна (Р<0,05); +, ++ – відмінність між показниками контрольної групи за введення концентрату ПК (К+ПК) та групи, якій вводили концентрат ПК на фоні опромінення (О+ПК) вірогідна (Р<0,05; Р<0,01).

Тенденцію, аналогічну до зміни активності NOS, спостерігали у зміні вмісту нітритів у периферичній крові щурів за умов дії іонізуючого випромінювання. На 24 годину після опромінення вміст цього метаболіту на 74 % рази нижчий порівняно з контролем. На 48 годину після дії іонізуючої радіації досліджуваний показник зростає і на 72 годину він є вищим від контрольних значень на 37 % та на 168 годину – на 48 % (табл. 3.2). Отже, однакові тенденції зміни активності NOS та вмісту нітрит-аніона за дії малих доз іонізуючого випромінювання свідчать про те, що пул NO та його метаболітів в умовах експерименту є повністю залежним від функціонування цього ензиму. Вміст нітрат-аніона зростає більш ніж на 59 % на 24 годину після опромінення. На 72 годину цей показник знижується на 27 % та зростає на 168 годину на 56 % порівняно з показниками групи інтактних тварин (табл. 3.2).Зниження сумарного вмісту стабільних метаболітів NO на 72 годину експерименту після опромінення (на 21 %) порівняно з контролем може свідчити про інтенсифікацію за радіаційного впливу процесів утворення АФН з NO, який продукується у NO-синтазній реакції на ранніх етапах експерименту (табл. 3.2).

Нами було відмічено, що вміст нітритів зростає на 24 та 48 години (на 395 % та 35 %, відповідно) і знижується на 18 % на 168 годину після опромінення за умов введення концентрату ПК, порівняно з показниками опромінених тварин (табл. 3.2).

Споживання концентрату ПК спричиняє зниження рівня нітратів на 16 % на 24 годину після дії рентгенівського випромінювання та підвищення цього

43

показника на 25 % та 81 % на 48 і 72 години, відповідно, порівняно зі вмістом досліджуваного метаболіту у зазначені терміни за дії лише іонізуючої радіації (табл. 3.2).

3.1.2. Активність NO-синтази та вміст стабільних метаболітів оксиду нітрогену у лейкоцитах щурів за споживання концентрату природного поліфенольного комплексу та дії випромінювання у дозах 10 та 30 сГр. Радіоіндуковані ефекти у клітинах імунної системи є об’єктом досліджень радіобіологів вже протягом багатьох десятиліть. За дії середніх та високих доз випромінювання розвивається явище імуносупресії, малі дози, в більшості випадків, спричиняють імуностимуляцію у ранній пострадіаційний період.Відомо, що запальний процес, який розвивається після дії іонізуючого випромінювання, опосередокує ушкоджуючу дію радіації. Але малі та низькоінтенсивні дози можуть мати протизапальні ефекти. Причиною такої різнонапрямленої дії малих та великих доз радіації є різні ефекти на фагоцитоз, продукцію антигенів, цитокінів та АФО і активність NOS, зокрема її індуцибельної ізоформи, та продукування NO.

Рис. 3.3. Активність NO-синтази у лейкоцитах щурів за дії іонізуючого випромінювання у дозі 10 сГр та за введення концентрату природного поліфенольного комплексу з виноградного вина.

* – відмінність між показниками контрольної групи (К) та опроміненням (О) вірогідна (Р<0,05); ## - відмінність між показниками групи опромінених тварин (О) та

44

групи, якій вводили концентрат ПК на фоні опромінення (О+ПК) вірогідна (Р<0,01); + – відмінність між показниками контрольної групи за введення концентрату ПК (К+ПК) та групи, якій вводили концентрат ПК на фоні опромінення (О+ПК) вірогідна (Р<0,05).

Споживання концентрату ПК за впливу іонізуючого випромінювання дозою 10 сГр спричиняло зниження активності NOS в лейкоцитах щурів, порівняно з опроміненням (рис. 3.3).

Таблиця 3.3

Вміст стабільних метаболітів оксиду нітрогену у лейкоцитах щурів за дії іонізуючого випромінювання у дозі 10 сГр та за введення концентрату природного поліфенольного комплексу з виноградного вина

(M ± m, n = 6–10)

Досліджувані показники Умови екперименту	Сумарний вміст метаболітів оксиду нітрогену (нмоль / мкг протеїну)	Нітрит-аніон (нмоль / мкг протеїну)	Нітрат-аніон (нмоль / мкг протеїну)
24 год
К	58,46±2,34	9,57±2,05	48,89±1,17
К+ПК	49,39±1,03§	11,82±1,62	37,57±0,94§§
О	67,41±2,38*	10,34±2,01	57,07±3,03*
О + ПК	59,47±1,28#,+	9,99±1,63	49,48±1,85#,++
48 год
К	62,01±1,83	10,31±1,54	51,70±1,28
К+ПК	51,69±1,58§	9,28±2,03	42,41±0,62
О	63,15±0,84	12,34±1,18	50,81±1,83
О + ПК	59,61±1,38#,+	10,13±0,89	49,68±1,82+
72 год
К	66,38±1,64	10,43±2,01	55,95±1,94
К+ПК	51,78±3,78§	9,85±0,75	41,93±0,94§
О	69,31±1,23	14,06±1,62*	55,25±2,17
О + ПК	61,64±2,31#,+	9,64±1,83#	51,75±1,74+
168 год
К	60,93±1,56	8,97±1,64	51,96±1,73
К+ПК	55,26±1,67	9,41±1,75	45,85±1,83§§
О	61,64±1,78	11,75±0,84*	49,89±2,03
О + ПК	60,27±0,72	9,02±1,89	51,25±1,52+

45

* – відмінність між показниками контрольної групи (К) та опроміненням (О) вірогідна (Р<0,05); §, §§ – відмінність між показниками контрольної групи (К) та контрольної групи за введення концентрат ПК (К+ПК) вірогідна (Р<0,05; Р<0,01); # –

відмінність між показниками групи опромінених тварин (О) та групи, якій вводили концентрат ПК на фоні опромінення (О+ПК) вірогідна (Р<0,05); +, ++ – відмінність між показниками контрольної групи за введення концентрату ПК (К+ПК) та групи, якій вводили концентрат ПК на фоні опромінення (О+ПК) вірогідна (Р<0,05; Р<0,01).

Також ми дослідили вміст стабільних метаболітів оксиду нітрогену в лейкоцитах периферичної крові щурів. Введення концентрату ПК інтактним тваринам спричиняло зниження сумарного вмісту метаболітів NO на перші три доби експерименту та вмісту нітратів на 24 годину (на 23 %), 72 годину (25 %) та на 168 годину (12 %) порівняно з контрольними показниками (табл. 3.3).

Було відмічено, що після дії іонізуючого випромінювання дозою 10 сГр вміст стабільних метаболітів NO зростав на 24 годину на 15 %, головно завдяки зростанню вмісту нітрат-аніону (на 17 %), а на більш віддалені терміни експерименту зростав вміст нітрит-аніону – на 35 % на 72 годину та на 30 % на 168 годину порівняно з контролем (табл. 3.3).

У разі споживання концентрату ПК опроміненими щурами рівень нітрит-аніону знижувався на 31 % на 72 годину, а рівень нітрат-аніону – на 13 % на 24 годину (табл. 3.3).

При введенні концентрату ПК контрольним тваринам активність NOS у лейкоцитах периферичної крові знижувалася у 1,4 раза (рис. 3.4).

При дослідженні впливу іонізуючого випромінювання дозою 30 сГр на стан системи L-аргінін/NO у лейкоцитах було відмічено наступні зміни: на 24 годину експерименту активність NOS знижувалася у 1,2 раза порівняно з контролем. В подальші терміни спостерігалося зростання даного показника в 1,3 раза на 48 годину, в 1,7 раза на 72 годину та в 1,2 раза на 168 годину (рис. 3.4).

Відмічено зростання активності NOS у лейкоцитах щурів, яким на фоні дії

46

30 сГр іонізуючого випромінювання вводили поліфенольний комплекс, на 24 годину в 1,3 рази та зниження в 1,1 рази на другу, в 2 рази на третю та в 1,3 раза на сьому доби, порівняно з показниками групи опромінених тварин (рис. 3.4).

Рис. 3.4. Активність NO-синтази в лейкоцитах щурів за дії іонізуючого випромінювання у дозі 30 сГр та за введення концентрату природного поліфенольного комплексу з виноградного вина.

*, ** – відмінність між показниками контрольної групи (К) та опроміненням (О) вірогідна (Р<0,05; Р<0,01); § – відмінність між показниками контрольної групи (К) та контрольної групи за введення концентрату ПК (К+ПК) вірогідна (Р<0,05); #, ## – відмінність між показниками групи опромінених тварин (О) та групи, якій вводили концентрат ПК на фоні опромінення (О+ПК) вірогідна (Р<0,05; Р<0,01); +, ++ – відмінність між показниками контрольної групи за введення концентрату ПК (К+ПК) та групи, якій вводили концентрат ПК на фоні опромінення (О+ПК) вірогідна (Р<0,05; Р<0,01).

Споживання концентрату ПК контрольними тваринами викликало зниження вмісту NO₃^– у лейкоцитах на 36 % як на 24, так і на 72 години та зростання на 70 % на 168 годину експерименту. Сумарний вміст метаболітів NO знижувався на першу добу на 20 % та зростав на 34 % на 168 годину порівняно з контролем (табл. 3.4).

Після опромінення у дозі 30 сГр показано зниження вмісту NO₂^– на 24 годину на 43 %, тоді як на 48 годину досліджуваний показник зростав на 51 % та на 72 годину на 88 % порівняно з контролем. Вміст NO₃^– після

47

опромінення зростав на 29 % на 24 годину, на 57 % на 48 годину, на 65 % на 72 годину та на 36 % на 168 годину порівняно з контролем (табл. 3.4). Також на другу та третю доби після опромінення зростав сумарний вміст метаболітів NO на 55 % та 70 %, відповідно (табл. 3.4).

Таблиця 3.4

Вміст стабільних метаболітів оксиду нітрогену у лейкоцитах щурів за дії іонізуючого випромінювання у дозі 30 сГр та за введення концентрату природного поліфенольного комплексу з виноградного вина

(M ± m, n = 6–10)

Досліджувані показники Умови екперименту	Сумарний вміст метаболітів оксиду нітрогену (нмоль / мкг протеїну)	Нітрит-аніон (нмоль / мкг протеїну)	Нітрат-аніон (нмоль / мкг протеїну)
24 год
К	33,57±1,07	10,38±1,47	23,19±1,84
К+ПК	26,98±1,35§	12,26±1,05	14,72±1,82§§
О	35,75±1,18	5,92±1,08*	29,83±1,29*
О + ПК	41,51±1,85#,++	9,76±1,33#	31,75±2,23+
48 год
К	27,87±1,49	6,04±1,65	21,83±1,37
К+ПК	34,52±3,17	7,36±0,78	27,16±2,02
О	43,28±2,07**	9,10±0,96*	34,18±1,82**
О + ПК	51,19±1,67+	8,95±1,86	42,24±1,12##,++
72 год
К	32,24±2,31	7,37±1,92	24,87±3,28
К+ПК	25,27±2,94	9,36±2,30	15,90±1,73§
О	54,85±2,22**	13,83±1,13*	41,03±2,82**
О + ПК	53,42±1,65++	9,29±2,03	44,12±2,13++
168 год
К	28,16±4,56	11,32±2,74	16,84±1,61
К+ПК	37,72±1,67*	9,12±1,68	28,60±2,64§
О	32,04±0,99	9,17±1,18	22,87±1,73*
О + ПК	34,16±2,73	10,55±1,83	23,61±0,92

*, ** – відмінність між показниками контрольної групи (К) та опроміненням (О) вірогідна (Р<0,05; Р<0,01); §, §§ – відмінність між показниками контрольної групи (К) та контрольної групи за введення концентрату ПК (К+ПК) вірогідна (Р<0,05; Р<0,01); #, ## – відмінність між показниками групи опромінених тварин (О) та групи, якій вводили

48

концентрат ПК на фоні опромінення (О+ПК) вірогідна (Р<0,05; Р<0,01); +, ++ – відмінність між показниками контрольної групи за введення концентрату ПК (К+ПК) та групи, якій вводили концентрат ПК на фоні опромінення (О+ПК) вірогідна (Р<0,05; Р<0,01).

За умов споживання концентрату ПК на 24 годину після опромінення сумарний вміст стабільних метаболітів NO зростав на 17 %, тоді як вміст NO₂^– – на 37 %. Зростання вмісту NO₃^– на 37 % було виявлено лише на 48 годину в порівнянні з показниками опромінених тварин (табл. 3.4)