
- •Основні положення. Терміни і визначення
- •Мета і принципи стандартизації та її економічна ефективність. Державна і міжнародна стандартизація
- •Види і категорії стандартів. Порядок розробки нових стандартів
- •Методи стандартизації
- •Ряди переважних чисел та параметричні ряди виробів
- •Стандартизація і якість машин. Показники якості продукції
- •Основні поняття і визначення
- •Класифікація промислової продукції
- •Класифікація показників якості продукції
- •Групи показників якості промислової продукції
- •Визначення рівня якості продукції
- •Методи визначення значень показників якості продукції
- •Методи оцінки рівня якості продукції
- •Головні відомості про взаємозамінність
- •Модуль 2. Допуски і посадки циліндричних з’єднань
- •2.1. Основні поняття і визначення по допусках і посадках
- •2.2. Графічне зображення розмірів, їх відхилень і допусків
- •2.3. Типи посадок та визначення їх параметрів. Посадки в системі отвору та вала
- •2.4. Система допусків та основних відхилень в iso. Одиниця допуску і квалітети точності
- •2.4.1. Поняття про одиницю допуску й квалітет точності
- •2.4.2. Система допусків та основних відхилень в iso.
- •2.5. Позначення розмірів та їх відхилень на кресленнях
- •2.6. Визначення допусків і посадок гладких циліндричних з’єднань
- •2.7. Вибір системи посадок, квалітетів та виду посадок
- •2.8. Температурний режим вимірювань
- •Модуль 3. Допуски і посадки інших типових з’єднань
- •3.1. Допуски і посадки підшипників кочення
- •3.2. Допуски і посадки шпонкових і шліцьових з’єднань
- •3.3. Загальні відомості про гладкі калібри
- •Контрольні запитання
- •3.4. Допуски на кутові розміри і конічні з’єднання
- •3.4.1. Система допусків кутових розмірів та їх відхилень
- •3.4.2. Основні параметри конічного з’єднання
- •3.4.3. Поля допусків і відхилень розмірів поверхонь для конічних з’єднань
- •Контрольні запитання
- •3.5. Допуски різьбових з’єднань
- •3.6. Графічне зображення поля допуску метричної різьби
- •3.7. Точність форми і взаємного розташування поверхонь деталей. Шорсткість поверхні
- •3.7.1. Основні положення. Терміни і визначення
- •3.7.2. Відхилення форми поверхонь виробів
- •3.7.3. Відхилення взаємного розміщення поверхонь
- •3.7.4. Умовні позначення відхилень і допусків форми поверхонь та їх взаємного розміщення на кресленнях
- •3.7.5. Система нормування шорсткості поверхні
- •3.7.6. Позначення параметрів і норм шорсткості поверхонь на кресленнях
- •3.8. Допуски лінійних розмірів та розмірні ланцюги
- •3.8.1. Класифікація розмірних ланцюгів
- •3.9. Методи розрахунку розмірних ланцюгів
- •Метод максимуму-мінімуму
- •3.10. Комплексні і елементні показники точності зубчастих та черв’ячних передач
- •3.10.1. Загальні положення
- •3.10.2. Параметри точності та види з’єднань зубчастих коліс і передач
- •3.11. Добір норм точності, видів з’єднань і позначення точності зубчастих коліс
- •Модуль 4. Технічні вимірювання
- •4.1. Методи, види та засоби вимірювань
- •4.1.1. Загальні поняття. Терміни, визначення
- •4.1.2. Методи та види вимірювань
- •4.1.3. Метрологічні показники засобів вимірювання
- •4.2. Кінцеві та штрихові міри лінійних і кутових розмірів
- •4.3. Штангенінструменти та універсальні кутоміри
- •4.4. Мікрометри і вимірювальні головки
- •4.5. Оптиметри та універсальні оптичні засоби вимірювальної техніки
- •4.6. Контроль та вимірювання розмірів конічних поверхонь
- •4.7. Методи і засоби вимірювання різьб
- •4.8. Контроль та вимірювання розмірів шпонкових і шліцьових поверхонь
- •4.9. Засоби вимірювання та контроль відхилень форми і взаємного розміщення поверхонь
- •4.10. Методи і засоби вимірювання зубчастих коліс
- •Передмова
- •Основи стандартизації
- •Основні положення. Терміни і визначення………………………………..2
- •Допуски і посадки циліндричних з’єднань
- •3. Допуски і посадки інших типових з’єднань
- •4. Технічні вимірювання
Методи стандартизації
Основними методами стандартизації у машинобудуванні є:
уніфікація;
типізація;
симпліфікація.
Уніфікація полягає у раціональному скороченні кількості типів, видів і розмірів об'єктів однакового функціонального призначення. Наприклад, уніфікація велосипедів може зводитись до розроблення та виготовлення таких типів велосипедів, як звичайний, спортивний, спеціальний (одно- та багатоколісний, інвалідський тощо). Усі перелічені типи можна поділити на підтипи: чоловічий, жіночий, підлітковий, дитячий. За такою класифікацією у виробництві велосипедів було би 3 типи • 4 підтипи = 12 типорозмірів, які здебільшого могли б задовольнити всі потреби споживачів. У разі відсутності уніфікації кожний виробник велосипедів буде прагнути випускати 12 типорозмірів велосипедів, щоб задовольнити попит, але кожний іншої (власної) конструкції. Така ситуація зумовлює перебування в експлуатації 12 • п типорозмірів велосипедів, де п — кількість підприємств, що розробляють і виготовляють велосипеди. Це, з одного боку, забезпечує широкий асортимент велосипедів, але їх вартість та експлуатація обійдуться споживачам значно дорожче, ніж у першому випадку, оскільки буде відповідно нижчою серійність їх виготовлення, якість через відсутність дорогого спеціального, але високопродуктивного устаткування та спорядження, більшим буде асортимент запасних частин.
Залежно від застосування розрізняють заводську (фірмову), галузеву, міжгалузеву, державну та міждержавну (міжнародну) уніфікацію. На базі уніфікації організують відповідне кооперування та інтегрування виробництва виробів. Найбільший техніко-економічний ефект забезпечують міжнародна та державна уніфікації, що дають змогу отримувати вироби з найменшою вартістю.
Кінцевий
результат уніфікації — розроблення та
затвердження відповідних
стандартів на вироби. Прикладом уніфікації
є чинні сьогодні стандарти для
кріпильних виробів (болтів, гайок,
гвинтів, шпильок,
шайб), труб, трубопровідної арматури
(кранів, клапанів, вентилів,
трійників, кутників, муфт тощо), редукторів,
електродвигунів,
моторів та генераторів, пневмо- та
гідродвигунів (камер, циліндрів),
підшипників кочення, ланцюгів, ременів,
шпонок, заготованок
тощо.
Типізація полягає у розробленні типових (за видом, формою, конструкцією, розмірами) предметів праці, виробів, устаткування, а також технологічних процесів їх виготовлення. Наприклад, за типовою конструкцією вал може бути східчастим, мати різні поверхні (циліндричні, квадратні, конічні тощо), виточення, пази (шпонкові, шліцьові, торцеві), різьби (зовнішні, внутрішні, метричні, конічні). Добираючи задану комбінацію поверхонь та їх розмірів, шорсткість, матеріал, способи термооброблення, покриття, ігноруючи всі інші поверхні типової конструкції, отримують вал заданої конструкції і розмірів. Маючи технологічний процес виготовлення типового вала, пішлпгічііо (добором операцій оброблення заданих поверхонь) отримують технологічний процес оброблення заданого вала.
Серед типових заготованок чи деталей у машинобудуванні найпоширенішими є вали, корпуси, кришки, фланці, зубчасті колеса, шківи, важелі, втулки, циліндри, хитуни (гонки), осі. За типову можна прийняти будь-яку конструкцію заготованки, деталі, вузла, машини, якщо передбачити виготовлення її за розмірами заданого ряду (від найменшого до найбільшого). Кожен виріб заданого розміру називають типорозміром. Наприклад, кульковий радіальний підшипник кожного розміру заданої конструкції (типу) є типорозміром, якому присвоюють відповідний умовний номер.
Для типізації будь-яких виробів їх класифікують, добирають типових представників окремих класів (груп) виробів, що мають найбільшу кількість поверхонь, характерних для виробів заданого класу (групи).
Симпліфікація полягає у зменшенні кількості типів виробів заданої номенклатури до числа, достатнього для задоволення потреб у заданий термін. Симпліфікацію можна вважати частковою чи короткотерміновою уніфікацією. Спеціалізація — зосередження на певних підприємствах виготовлення обмеженої кількості типів виробів. Залежно від об'єктів спеціалізація буває предметною та технологічною. Метрологічні об'єкти стандартизації — це правила й норми трудової діяльності для досягнення єдності та певної точності вимірювань.