
- •Основні положення. Терміни і визначення
- •Мета і принципи стандартизації та її економічна ефективність. Державна і міжнародна стандартизація
- •Види і категорії стандартів. Порядок розробки нових стандартів
- •Методи стандартизації
- •Ряди переважних чисел та параметричні ряди виробів
- •Стандартизація і якість машин. Показники якості продукції
- •Основні поняття і визначення
- •Класифікація промислової продукції
- •Класифікація показників якості продукції
- •Групи показників якості промислової продукції
- •Визначення рівня якості продукції
- •Методи визначення значень показників якості продукції
- •Методи оцінки рівня якості продукції
- •Головні відомості про взаємозамінність
- •Модуль 2. Допуски і посадки циліндричних з’єднань
- •2.1. Основні поняття і визначення по допусках і посадках
- •2.2. Графічне зображення розмірів, їх відхилень і допусків
- •2.3. Типи посадок та визначення їх параметрів. Посадки в системі отвору та вала
- •2.4. Система допусків та основних відхилень в iso. Одиниця допуску і квалітети точності
- •2.4.1. Поняття про одиницю допуску й квалітет точності
- •2.4.2. Система допусків та основних відхилень в iso.
- •2.5. Позначення розмірів та їх відхилень на кресленнях
- •2.6. Визначення допусків і посадок гладких циліндричних з’єднань
- •2.7. Вибір системи посадок, квалітетів та виду посадок
- •2.8. Температурний режим вимірювань
- •Модуль 3. Допуски і посадки інших типових з’єднань
- •3.1. Допуски і посадки підшипників кочення
- •3.2. Допуски і посадки шпонкових і шліцьових з’єднань
- •3.3. Загальні відомості про гладкі калібри
- •Контрольні запитання
- •3.4. Допуски на кутові розміри і конічні з’єднання
- •3.4.1. Система допусків кутових розмірів та їх відхилень
- •3.4.2. Основні параметри конічного з’єднання
- •3.4.3. Поля допусків і відхилень розмірів поверхонь для конічних з’єднань
- •Контрольні запитання
- •3.5. Допуски різьбових з’єднань
- •3.6. Графічне зображення поля допуску метричної різьби
- •3.7. Точність форми і взаємного розташування поверхонь деталей. Шорсткість поверхні
- •3.7.1. Основні положення. Терміни і визначення
- •3.7.2. Відхилення форми поверхонь виробів
- •3.7.3. Відхилення взаємного розміщення поверхонь
- •3.7.4. Умовні позначення відхилень і допусків форми поверхонь та їх взаємного розміщення на кресленнях
- •3.7.5. Система нормування шорсткості поверхні
- •3.7.6. Позначення параметрів і норм шорсткості поверхонь на кресленнях
- •3.8. Допуски лінійних розмірів та розмірні ланцюги
- •3.8.1. Класифікація розмірних ланцюгів
- •3.9. Методи розрахунку розмірних ланцюгів
- •Метод максимуму-мінімуму
- •3.10. Комплексні і елементні показники точності зубчастих та черв’ячних передач
- •3.10.1. Загальні положення
- •3.10.2. Параметри точності та види з’єднань зубчастих коліс і передач
- •3.11. Добір норм точності, видів з’єднань і позначення точності зубчастих коліс
- •Модуль 4. Технічні вимірювання
- •4.1. Методи, види та засоби вимірювань
- •4.1.1. Загальні поняття. Терміни, визначення
- •4.1.2. Методи та види вимірювань
- •4.1.3. Метрологічні показники засобів вимірювання
- •4.2. Кінцеві та штрихові міри лінійних і кутових розмірів
- •4.3. Штангенінструменти та універсальні кутоміри
- •4.4. Мікрометри і вимірювальні головки
- •4.5. Оптиметри та універсальні оптичні засоби вимірювальної техніки
- •4.6. Контроль та вимірювання розмірів конічних поверхонь
- •4.7. Методи і засоби вимірювання різьб
- •4.8. Контроль та вимірювання розмірів шпонкових і шліцьових поверхонь
- •4.9. Засоби вимірювання та контроль відхилень форми і взаємного розміщення поверхонь
- •4.10. Методи і засоби вимірювання зубчастих коліс
- •Передмова
- •Основи стандартизації
- •Основні положення. Терміни і визначення………………………………..2
- •Допуски і посадки циліндричних з’єднань
- •3. Допуски і посадки інших типових з’єднань
- •4. Технічні вимірювання
2.3. Типи посадок та визначення їх параметрів. Посадки в системі отвору та вала
Механізми всіх машин і приладів складаються із взаємно з’єднаних деталей та вузлів. Характер з’єднань повинен забезпечувати точність положення чи переміщень деталей і вузлів, надійність експлуатації, простоту ремонту машин і приладів, тому до характеру з’єднань ставляться різні вимоги. Як відомо, з’єднання деталей можуть забезпечувати відповідне їх відносно вільне переміщення або нерухомість. Все залежить від того, розмір якої з поверхонь отвору чи вала є більшим. Якщо розмір поверхні отвору більший від розміру поверхні вала, між ними буде відповідний проміжок, який забезпечує можливість їх взаємного переміщення. У разі ж більшого розміру поверхні вала від поверхні отвору з’єднати між собою такі деталі можна, тільки приклавши певне зусилля, наприклад шляхом запресування чи використання температурного розширення матеріалів деталей (відповідно нагріваючи деталь з отвором чи охолоджуючи вал). Таке з’єднання буде нерухомим. Величина проміжку чи натягу між робочими поверхнями визначає ступінь свободи відносного переміщення деталей чи ступінь опору цьому переміщенню.
Згідно з ДСТУ 2500-94 рухомі з’єднання відносять до посадок з зазором, а нерухомі – до посадок з натягом. Але в залежності від розташування полів допуску отвору і вала розрізняють три групи посадок:
1) посадка з зазором у серійному і масовому виробництві буде забезпечена при умові, що найменший граничний розмір отвору буде не меншим від найбільшого граничного розміру вала. Тому поле допуску отвору повинно бути розташовано над полем допуску вала (рис. 2.3).
+ мкм
TD
0
0
Td
- мкм
Рис. 2.3. Схема розташування полів допуску при посадках з зазором
Зі схеми видно, що величина зазору у з’єднанні залежить від випадкових значень розмірів з’єднуваних поверхонь у межах допускних значень їх розмірів. Якщо розмір отвору буде найбільшим, а вала – найменшим, то матимемо найбільший зазор
Smax = Dmax – dmin = ES – ei;
Якщо розмір отвору буде найменшим, а вала – найбільшим, то матимемо найменший зазор
Smin = Dmin – dmax = EI – es;
Але на практиці такі значення зазорів мають дуже низьку ймовірність виникнення. Найбільшу ймовірність виникнення має середній зазор
Sm = 0,5(Smax + Smin);
Крім того визначаємо допуск посадки
ТП = TD + Td;
2) посадка з натягом у серійному і масовому виробництві буде забезпечена при умові, що найбільший граничний розмір отвору буде не більшим від найменшого граничного розміру вала. Тому поле допуску вала повинно бути розташовано над полем допуску отвору (рис. 2.4).
Зі схеми видно, що величина натягу у з’єднанні також залежить від випадкових значень розмірів з’єднуваних поверхонь у межах допускних значень їх розмірів. Якщо розмір вала буде найбільшим, а отвору – найменшим, то матимемо найбільший натяг
Nmax = dmax – Dmin = es – EI;
Якщо розмір вала буде найменшим, а отвору – найбільшим, то матимемо найменший натяг
Nmin = dmin – Dmax = ei – ES;
Але найбільшу ймовірність виникнення і тут має середній натяг
Nm = 0,5(Nmax + Nmin);
+ мкм
Td
TD
0
0
- мкм
Рис 2.4. Схема розташування полів допуску при посадках з натягом
3) перехідна посадка, це посадка, при якій розташування полів допуску отвору і вала не відповідає попереднім схемам, тобто вони перекриваються. Як свідчить рис 2.5, це з’єднання в залежності від розмірів робочих поверхонь з’єднувальних деталей може бути рухомим чи нерухомим.
+ мкм
TD
Td
0
0
- мкм
Рис. 2.5. Схема розташування полів допуску при перехідних посадках
Якщо розмір вала буде найбільшим, а отвору – найменшим, то матимемо найбільший натяг
Nmax = dmax – Dmin = es – EI;
Якщо розмір вала буде найменшим, а отвору – найбільшим, то матимемо найбільший зазор
Smax = Dmax – dmin = ES – ei;
Що стосується визначення середнього значення зазору чи натягу, то тут маємо три випадки:
а)
якщо Smax
> Nmax
Sm
= 0,5(Smax
- Nmax)
;
б) якщо Smax < Nmax Nm = 0,5(Nmax - Smax) ;
в) якщо Smax = Nmax Nm = Sm = 0.
З метою уніфікації з'єднань у стандартах рекомендовані до використання так звані система отвору та система вала. Системою отвору називають такий набір з'єднань, де за основне приймають поле допуску отвору, а поле допуску вала добирають залежно від заданого характеру з'єднання (рис. 2.6, а). Для такої системи за нижнє відхилення розміру отвору здебільшого приймають нуль.
Системою вала називають такий набір з'єднань, де за основне приймають поле допуску вала, а поле допуску отвору добирають залежно від заданого характеру з'єднання (рис. 2.6, б). Для такої системи за верхнє відхилення розміру вала здебільшого приймають нуль. Основне відхилення вала добирають залежно від заданого характеру з'єднання. Наприклад, у парі з полем допуску отвору ТD1 поле допуску вала Тd0 забезпечує отримання рухомого з'єднання з найбільшим зазором, а поле допуску Тdь — з'єднання з найбільшим натягом.
Рис. 2.6. Схема розміщення полів допуску в системах:
а) отвору; б) вала.
Система отвору характерна тим, що для багатьох з'єднань з однаковим номінальним розміром отвори мають однакові граничні розміри, а вали переважно — різні відхилення для кожного зі з'єднань. Це дає змогу значно зменшити трудомісткість і вартість оброблення різанням заготованок, оскільки меншою є потрібна кількість мірних різальних інструментів (свердел, розверток, зенкерів тощо), якими обробляють внутрішні поверхні, а значна кількість розмірів зовнішніх поверхонь відповідно до кількості з'єднань за їх характером не зумовлює відповідної кількості різальних інструментів, оскільки зовнішні поверхні різних розмірів переважно обробляють обмеженою кількістю універсальних чи уніфікованих різальних інструментів (різців, фрез, шліфувальних кругів тощо). Окрім цього оброблення зовнішньої поверхні здебільшого має меншу трудомісткість, ці поверхні доступніші. Тому система отвору, як економічніша, стала більш поширеною.
В системі вала граничні розміри отворів для отримання трьох видів посадок повинні бути різними і для обробки отворів необхідно мати три комплекти спеціального інструменту. Тому посадки в системі вала призначають тільки в економічно обґрунтованих випадках: для з’єднання з одним валом декількох отворів при однакових номінальних діаметрах, але з різними посадками; для з’єднання підшипників кочення з корпусами; для з’єднання отворів з валами, виготовленими з холодно тягнутих каліброваних прутків; для установки отворів на осі діаметром менше 1 мм та ін.