
- •Основні положення. Терміни і визначення
- •Мета і принципи стандартизації та її економічна ефективність. Державна і міжнародна стандартизація
- •Види і категорії стандартів. Порядок розробки нових стандартів
- •Методи стандартизації
- •Ряди переважних чисел та параметричні ряди виробів
- •Стандартизація і якість машин. Показники якості продукції
- •Основні поняття і визначення
- •Класифікація промислової продукції
- •Класифікація показників якості продукції
- •Групи показників якості промислової продукції
- •Визначення рівня якості продукції
- •Методи визначення значень показників якості продукції
- •Методи оцінки рівня якості продукції
- •Головні відомості про взаємозамінність
- •Модуль 2. Допуски і посадки циліндричних з’єднань
- •2.1. Основні поняття і визначення по допусках і посадках
- •2.2. Графічне зображення розмірів, їх відхилень і допусків
- •2.3. Типи посадок та визначення їх параметрів. Посадки в системі отвору та вала
- •2.4. Система допусків та основних відхилень в iso. Одиниця допуску і квалітети точності
- •2.4.1. Поняття про одиницю допуску й квалітет точності
- •2.4.2. Система допусків та основних відхилень в iso.
- •2.5. Позначення розмірів та їх відхилень на кресленнях
- •2.6. Визначення допусків і посадок гладких циліндричних з’єднань
- •2.7. Вибір системи посадок, квалітетів та виду посадок
- •2.8. Температурний режим вимірювань
- •Модуль 3. Допуски і посадки інших типових з’єднань
- •3.1. Допуски і посадки підшипників кочення
- •3.2. Допуски і посадки шпонкових і шліцьових з’єднань
- •3.3. Загальні відомості про гладкі калібри
- •Контрольні запитання
- •3.4. Допуски на кутові розміри і конічні з’єднання
- •3.4.1. Система допусків кутових розмірів та їх відхилень
- •3.4.2. Основні параметри конічного з’єднання
- •3.4.3. Поля допусків і відхилень розмірів поверхонь для конічних з’єднань
- •Контрольні запитання
- •3.5. Допуски різьбових з’єднань
- •3.6. Графічне зображення поля допуску метричної різьби
- •3.7. Точність форми і взаємного розташування поверхонь деталей. Шорсткість поверхні
- •3.7.1. Основні положення. Терміни і визначення
- •3.7.2. Відхилення форми поверхонь виробів
- •3.7.3. Відхилення взаємного розміщення поверхонь
- •3.7.4. Умовні позначення відхилень і допусків форми поверхонь та їх взаємного розміщення на кресленнях
- •3.7.5. Система нормування шорсткості поверхні
- •3.7.6. Позначення параметрів і норм шорсткості поверхонь на кресленнях
- •3.8. Допуски лінійних розмірів та розмірні ланцюги
- •3.8.1. Класифікація розмірних ланцюгів
- •3.9. Методи розрахунку розмірних ланцюгів
- •Метод максимуму-мінімуму
- •3.10. Комплексні і елементні показники точності зубчастих та черв’ячних передач
- •3.10.1. Загальні положення
- •3.10.2. Параметри точності та види з’єднань зубчастих коліс і передач
- •3.11. Добір норм точності, видів з’єднань і позначення точності зубчастих коліс
- •Модуль 4. Технічні вимірювання
- •4.1. Методи, види та засоби вимірювань
- •4.1.1. Загальні поняття. Терміни, визначення
- •4.1.2. Методи та види вимірювань
- •4.1.3. Метрологічні показники засобів вимірювання
- •4.2. Кінцеві та штрихові міри лінійних і кутових розмірів
- •4.3. Штангенінструменти та універсальні кутоміри
- •4.4. Мікрометри і вимірювальні головки
- •4.5. Оптиметри та універсальні оптичні засоби вимірювальної техніки
- •4.6. Контроль та вимірювання розмірів конічних поверхонь
- •4.7. Методи і засоби вимірювання різьб
- •4.8. Контроль та вимірювання розмірів шпонкових і шліцьових поверхонь
- •4.9. Засоби вимірювання та контроль відхилень форми і взаємного розміщення поверхонь
- •4.10. Методи і засоби вимірювання зубчастих коліс
- •Передмова
- •Основи стандартизації
- •Основні положення. Терміни і визначення………………………………..2
- •Допуски і посадки циліндричних з’єднань
- •3. Допуски і посадки інших типових з’єднань
- •4. Технічні вимірювання
Модуль 1. Основи стандартизації
Основні положення. Терміни і визначення
Основні терміни зі стандартизації визначені Міжнародним комітетом з вивчення наукових принципів стандартизації, створеним Радою міжнародної організації зі стандартизації (IS0) та стандартами Державної системи стандартизації України.
Стандартизація як галузь науково-технічної діяльності є методологічною дисципліною для розвитку науки та техніки. Основу її становлять стандартознавство, теорія класифікації, метрології, кодування, оброблення та передавання інформації, узагальнені результати науки, техніки, практичного експерименту та виробництва, спрямовані на досягнення оптимальної користі для суспільства.
Головним завданням стандартизації є створення системи нормативно-технічної документації, що висуває прогресивні вимоги до продукції, призначеної для потреб народного господарства, населення й оборони держави, забезпечує контроль за їх дотриманням.
У травні 2001 р. прийнято Закон України "Про стандартизацію", що визначає правові та організаційні засади стандартизації й спрямований на забезпечення єдиної технічної політики в цій сфері. У законі подані такі основні терміни та їх визначення:
стандартизація — діяльність, що полягає у розробленні положень для загального та багаторазового застосування щодо наявних чи можливих завдань з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування у певній сфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції, процесів та послуг їх функціональному призначенню, усунення бар'єрів у торгівлі, сприяння науково-технічній співпраці;
міжнародна стандартизація — стандартизація, чинна на міжнародному рівні, участь у ній відкрита для відповідних органів усіх країн;
регіональна стандартизація — стандартизація, що запроваджується на відповідному регіональному рівні, участь у ній відкрита для відповідних органів країн певного географічного або економічного простору;
національна стандартизація — стандартизація, чинна на рівні однієї країни;
орган
стандартизації
—
орган, що займається стандартизацією,
визнаний на національному чи міжнародному
рівні, основними
функціями якого є розроблення, схвалення
чи затвердження стандартів;
нормативний документ — документ, який визначає правила, загальні принципи чи характеристики різних видів діяльності або їх результати. Цей термін охоплює такі поняття, як "стандарт", "кодекс усталеної практики" та "технічні умови";
консенсус — загальна згода, яка характеризується відсутністю серйозних заперечень з суттєвих питань у більшості зацікавлених сторін та досягається внаслідок процедури, спрямованої на врахування думки всіх сторін і зближення розбіжних точок зору;
стандарт — документ, що містить правила для загального й багаторазового застосування, загальні принципи або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, з метою досягнення оптимального ступеня впорядкованості у певній галузі, розроблений у встановленому порядку на основі консенсусу;
міжнародний та регіональний стандарти — стандарти, затверджені відповідним та регіональним органами стандартизації;
національні стандарти — державні стандарти України, запроваджені центральним органом виконавчої влади у сфері стандартизації та доступні для широкого кола користувачів;
кодекс усталеної практики — документ, у якому подані правила чи процедури проектування, виготовлення, монтажу, технічного обслуговування, експлуатації, обладнання, конструкцій чи виробів. Кодекс усталеної практики може бути стандартом, частиною стандарту або окремим документом;
технічні умови — документ, що містить технічні вимоги, яким мають відповідати продукція, процеси чи послуги. Технічні умови можуть бути стандартом, частиною стандарту або окремим документом;
технічний регламент — нормативно-правовий акт, затверджений органом державної влади, що передбачає технічні вимоги до продукції, процесів чи послуг безпосередньо або через посилання на стандарти чи відтворює їх зміст;
затвердження стандарту (міжнародної організації) — це набуття ним статусу державного (ДСТУ). У цьому разі державний стандарт може мати три ступені відповідності міжнародному. Він може бути ідентичний, модифікований та нееквівалентний;
ідентичний стандарт — це стандарт, повністю еквівалентний міжнародному;
модифікований стандарт — це національний стандарт, який має технічні відхилення, але відтворює структуру міжнародного стандарту.
Державна система стандартизації (ДСС) в Україні регламентована в основних стандартах:
ДСТУ 1.0-93 ДСС. Основні положення;
ДСТУ 1.2-93 ДСС. Порядок розроблення державних (національних) стандартів;
ДСТУ 1.3-93 ДСС. Порядок розроблення, побудови, викладу, оформлення, узгодження, затвердження, позначення та реєстрації ТУ;
ДСТУ 1.4-93 ДСС. Стандарти підприємства. Основні положення;
ДСТУ 1.5-93 ДСС. Загальні положення щодо побудови, викладу, оформлення та змісту стандартів;
ДСТУ 1.6-93 ДСС. Порядок державної реєстрації галузевих стандартів, стандартів науково-технічних та інженерних товариств і спілок;
ДСТУ 1.7-2000 ДСС. Правила й методи прийняття та застосування міжнародних і регіональних стандартів.
Окрім державних стандартів України в статусі національних прийняті стандарти міжнародних організацій, міждержавні стандарти Співдружності незалежних держав. Розроблено та прийнято чимало керівних нормативних документів, рекомендацій (Р), галузевих стандартів (ГС), технічних умов (ТУ) тощо.
Керівні нормативні документи та рекомендації є інструкціями, методичними вказівками, нормативами, типовими положеннями, які доповнюють документи державної системи стандартизації. Всі вони розроблені та гармонізовані з відповідними нормативними документами та рекомендаціями міжнародних організацій, що забезпечує розвиток стандартизації в Україні, зближення та гармонізацію основних положень стандартизації у світі.
Стандарт може бути технічним документом, який містить характеристику якості матеріалів, виробів, устаткування, методів їх виготовлення й контролю, понять і умовних позначень; основною одиницею чи фізичною константою, наприклад ампером; будь-яким предметом для фізичного порівняння, наприклад еталоном метра.
Стандарти можуть містити обов'язкові та рекомендовані вимоги. До обов'язкових належать вимоги зі забезпечення безпеки продукції робіт і послуг для життя, здоров'я та майна громадян, чистоти довкілля; техніки безпеки та гігієни праці; метрологічних норм, правил їх контролю та єдності вимірювань; взаємозамінності та сумісності виробів; безпеки господарських об'єктів з метою унеможливлення катастроф природного та технологічного походження, а також надзвичайних ситуацій; обороноздатності України.
Об'єктами стандартизації називають предмети (продукцію, процеси, послуги), що підлягають стандартизації. Ними можуть бути тільки результати людської діяльності (вироби, документи, міри, норми тощо). Не можуть бути об'єктами стандартизації натуральні продукти (нафта, вугілля, руди та інші корисні копалини), однак продукти їх перероблення, як результати людської діяльності, підлягають стандартизації.