4. Тріумф «Ятрані»
Тріумфальні гастролі в країнах: США, Канаді та Англії можна вважати кульмінацією творчості ансамблю «Ятрань». Вони відбулися у 1977 році. «Радіо-Сіті мюзік хол» - мабуть, найбільш відомий і найбільший кіно - концертний зал Нью-Йорка. Гості з інших американських міст, які приїжджають у Нью-Йорк, вважають відвідання цього залу обов’язковою частиною своєї туристичної подорожі. Самі ж ньюйоркці ходять туди тільки тоді, коли їх чекає що-небудь надзвичайне.
Тими днями там відбулося справді надзвичайне - двічі виступав ансамбль народного танцю «Ятрань», і ньюйорківці йшли тисячами. Вони дружно аплодували всім номерам підряд, від початку і до традиційного заключного «Гопака». Успіх був безсумнівний. Кіровоградські артисти полонили тутешнього глядача - дуже зманіженого гастролерами з усього світу і досить вимогливого.
Театральний критик газети «Нью-Йорк пост» Роберт Кімбалл віддавав належне майстерності танцюристок і танцюристів, відзначив граціозну привабливість перших і атлетичну мужність других. Сподобався критикові і невеликий, але «здібний» оркестр. А які барвисті й елегантні народні костюми! Вони не просто радували зір, вони, як висловився Кімбалл, були «ласощами для очей». Підбиваючи підсумки, Кімбалл повідомив, що дістав від зустрічі з кіровоградцями «величезне задоволення».
Театральний критик газети «Нью-Йорк Таймс» Кліб Барнес, ніби вирішив змагатися зі своїм колегою з “ Нью-Йорк пост ” на предмет похвали щодо талановитості ансамблю. Барнес нагадав, що американці вже знайомі з творчістю Державного ансамблю під керівництвом І. Моісєєва, ансамблю танцю УРСР ім. П. Вірського, з рядом інших радянських колективів.
Начебто, говорить Барнес, якщо не все, то краще ми вже бачили. Але, виявляється, продовжує він, ансамблі народного танцю розквітають у Радянському Союзі, як бутони навесні. В цьому його переконала зустріч з ансамблем «Ятрань». На його думку Кіровоградський колектив безсумнівно слід зарахувати до числа кращих у світі . Барнесу, особливо сподобалася «природність» усієї постановки. Він високої думки про керівника ансамблю, народного артиста України Анатолія Кривохижу: «Він знає, як виділити особливості народного танцю, вся програма проходить винятково плавно, і він розуміє необхідність варіювати темп і матеріал різних номерів. Врешті, його постановка ні на мить не стає нудною».
«Не знайдете повторень у цьому виступі» , - стверджує американський журналіст газети «Українські вісті», що видається лігою американських українців (ЛАУ), подаючи опис запального « Гопака» - того самого, що у виконанні різних ансамблів незмінно вражає публіку. Секрет справжнього мистецтва, мабуть, саме й полягає у вічній дивині живої творчості, яка не знає повторень, а лише щоразу будує ще одну сходинку для відкриття нових штрихів, нюансів, рис у вже здобутому. От і той же «Гопак»: скільки б разів не виконували його навіть одні й ті ж танцюристи, а поле для імпровізації, вигадки, для творення нового завжди лишається в запасі.
Тож абсолютно не виключено, що такий захоплений прийом публікою «Ятрані», який був у Нью-Йорку, може повторитися в будь-якій іншій країні світу, куди цей майстерний колектив приведуть довгі гастрольні шляхи.
Будьмо відвертими, досить багато дилетантів керують танцювальними ансамблями і навіть їздять на гастролі за кордон, а від цього страждає українська культура, народне мистецтво. Це досить влучно прокоментувала газета «Ванкуверн Сан»: «Коли гастролюють ансамблі народного танцю,подібні колективу «Ятрань», чекаємо, що національна спадщина буде показана перекручено, але цього не можна сказати про ансамбль «Ятрань». Вони демонструють мистецтво дуже близьке до джерела народної творчості. Вистава цього ансамблю зроблена зі смаком, виконання настільки точне, що його можна назвати відполірованим. «Ятрань»- найкращий ансамбль народного танцю, який ми бачили тут за останні декілька років».
Більше вісімнадцяти схвальних рецензій та відгуків привезли додому ятранці, де кращі критики США, Канади та Англії зрівнюють «Ятрань» з творчістю ансамблів П. Вірського та І. Моісєєва.
Зважте, порівнюють з колективами, в яких зібрані кращі танцюристи - професіонали Москви та Києва. Порівнюють колектив на рівні профспілкового, де керівник одержує зарплату, як за самодіяльний ансамбль.
Газета «Сан» писала: «Тепер слід зрозуміти, чому А. Кривохижа художній керівник і головний хореограф ансамблю «Ятрань» - має звання народного артиста України і орден Леніна. Адже його хореографія заснована на народному фольклорі багатьох районів України. Вона є натхненним театральним видовищем, яке виконується з відшліфованою майстерністю. Своїми хореографічними прийомами керівник досяг межі динамічності людського тіла, і, здається, звичайні рухи, що виконуються неймовірно злагоджено, досягають «аччелерандо» і «крещендо».
Поява і відхід кожного номера у нього завжди вмотивовані, навіть його «біси» - хореографічні композиції, котрі перетворюють концерт в занадто швидке «шоу», не даючи очам відірватися від сцени.
Цей ансамбль більш тонкий, ніж інші радянські ансамблі танцю. Він має свої моменти «високого вольтажу» і кульмінацій, які не можуть лишити глядача байдужим. Колектив «Ятрані» довів, що він є прекрасним носієм культури, який несе почуття національної гордості та особистої гідності...». (Джеймс Баркс «Спектакль-Рапсодія», 12 жовтня 1977 р., газета «Сан». США). Так, саме національна самосвідомість, гордість за своє самобутнє українське народне мистецтво, свою рідну Україну завжди володіла всіма учасниками колективу та його керівником.
Копітка систематична «чорнова» праця над кожним рухом, натхненний пошук та щира любов до вічного мистецтва народного танцю привели самодіяльних митців до вершин світової слави.
Кіровоградські танцюристи довели, що вони є гідними наслідувачами слави наших великих земляків-корифеїв українського театру і продовжили їх славу майже через 100 років - славу українського народно-сценічного танцю.