2.2. Нумерація

Нумерація сторінок виконується у верхньому полі сторінки справа. Титульна сторінка є першою, але не нумерується. (Вид-колонтитулы-вставить поле номера страницы / формат номера страницы). На наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці. Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, малюнків, таблиць подають арабськими цифрами без знака №.

Такі структурні частини богословської роботи, як ЗМІСТ, ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, ВСТУП, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ, не мають порядкового номера. Всі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини богословської роботи, нумерують звичайним чином. Не нумерують лише їхні заголовки, тобто НЕ можна друкувати: «1. ВСТУП» або «Розділ 3. ВИСНОВКИ». Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. Наприкінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому самому рядку розміщують заголовок підрозділу.

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. Наприкінці номера повинна стояти крапка, наприклад: «1.3.2.» (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому самому рядку йде заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка.

Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими самими правилами, як пункти.

2.3. Рубрикація

Весь текст дипломного твору підрозділяють на окремі логічно послідовні рубрики. Зрозуміло і правильно розставлені рубрики організовують читання роботи - розкривають будову тексту, показуючи зв'язок розділів і допомагаючи тим самим краще розібратися в змісті і швидко знайти потрібний матеріал.

Вимоги до заголовків рубрик:

• точність, відповідність змісту (склад з ключових слів, сенс яких відповідає змісту);

• стислість (не більш 4-5 слів);

• простота;

• по можливості, оригінальність;

• відсутність повторів в підлеглих заголовках того, про що говорилося в узагальнюючому заголовку;

• правильність оформлення (заголовки частин і розділів друкують прописними буквами, заголовки параграфів — рядковими, окрім першої букви; в кінці заголовка крапку не ставлять; підкреслювати заголовки і переносити слово не допускається).

3. При розбитті тексту на рубрики, необхідно дотримувати правильну супідрядність їх між собою:

• рубрики одного ступеня не повинні входити по змісту один в одного; (розвиток музичного служіння – хорового, інструментального… хорового до війни – в такому разі підпункти: до війни-після війни)

• підлеглі рубрики не повинні виходити за межі об'єму змісту рубрики, що підпорядковує. (Розвиток музичного служіння в церквах Львівщини – до чого Чернівці в 1 з підпунктів).

• число підлеглих рубрик повинно бути більше однієї.

4. Рубрики слід нумерувати арабськими цифрами в межах кожного розділу. Номер параграфа повинен складатися з номера глави і номера власне параграфа, розділених крапкою. В кінці номера параграфа також ставлять крапку, наприклад: третій параграф другого розділу позначають так: 2.3.

5. Частини, глави, параграфи і ін. рубрики слід пронумерувати нумерацією індексації, з врахуванням співпідлеглих рубрик — номер рубрики складається з порядкового номера узагальнюючої рубрики і порядкового номера підлеглої рубрики: 2.3.5. — означає параграф 5, розділу 3, розділу 2 (бажано не більше трьох – рекомендація УБТС).

Заголовки розділів і підрозділів богословської роботи

Заголовки повинні точно відображати зміст викладеного в них тексту. Вони не повинні скорочувати або розширювати обсяг закладеної смислової інформації. Не рекомендується до заголовків включати слова на позначення загальних понять, вузькоспеціальних або місцевих термінів, скорочені слова й абревіатури. Кожен заголовок у науковому тексті має бути якомога коротшим. Але й надмірна його лапідарність небажана. Чим коротший заголовок, тим він ширший за своїм змістом. Особливо небезпечні заголовки з одного слова. Такий заголовок не дає змоги визначити тему вміщеного під ним тексту. Трапляється й інша крайність, коли автор роботи хоче максимально точно передати в заголовку зміст усього розділу. Тоді заголовок розтягується на кілька рядків, що суттєво ускладнює його смислове прийняття.

Заголовки структурних частин богословської роботи «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку наприкінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці в підбір до тексту. У кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 3-4 інтервалам.

Кожну структурну частину богословської роботи треба починати з нової сторінки.