4.3. Терапія, що регулює нервово-трофічні функції

Під цим методом розуміють використання лікарських засобів для ліквідації патологічного процесу шляхом впливу на нервову систему.

Іноді в практиці такий метод називають «лікування через нервову систему».

Відомо, що як організмі, який функціонує нормально, так і при захворюваннях нервової системи відводиться особлива, регулююча і координуюча роль, Нервові і гуморальні механізми тісно пов'язані і складають єдину нервово-гуморальну регуляцію.

У зв'язку з цим на будь-який патологічний процес можна впливати, змінюючи збудливість нервових центрів і закінчень.

У ветеринарній практиці метод терапії, регулюючий нервовотрофічні функції, умовно поділяють за дією на два напрямки: переважне вплив на центральну нервову систему і на вегетативну.

Фармакологічні засоби, що діють на центральну нервову систему, використовують при ураженнях головного та спинного мозку, а також інших органів.

При менінгітах, енцефалітах застосовують снодійні і заспокійливі засоби (хлоралгідрат, фенобарбітал), при неврозах і стресових станах використовують броміди, нейроплегічні та седативні препарати (аміназин, стрессніл, пропазин).

У комплексній терапії шлунково-кишкового тракту коней з явищами кольок широко застосовують знеболюючі засоби (новокаїн, промедол, анальгін), а таксою заспокійливі і оберігають центральну нервову систему від переподразнення (настойка валеріани та ін.).

Для регулювання функцій вегетативної нервової системи при внутрішніх хворобах показані новокаїнові блокади: нижньошийних симпатичних (зірчастих) вузлів - при крупозна і лобулярних пневмоніях; надплевральну блокади симпатичних вузлів - при гострих шлунково-кишкових хворобах коней і телят; паранефральна новокаїнова блокада при метеоризмі кишечника коней, гострої тимпанії рубця великої рогатої худоби.

Механізм дії новокаїнової блокади складний і до кінця ще не розшифрований.

При блокаді тимчасово припиняються або слабшають сильне збудження і больові імпульси з ділянки ураження (наприклад, з кишечника або слизових оболонок дихальних шляхів) в кору головного мозку і підкіркові центри, в результаті чого нормалізуються нейрогуморальні процеси.

4.4. Замісна терапія

Метод, спрямований на заповнення відсутніх інгредієнтів в організмі для його нормального функціонування.

До замінної терапії відносять:

• вітамінотерапію

• мінералотерапію

• ферментотерапію

• гормонотерапію

• переливання крові

В якості замісної терапії широко застосовують вітамінні й мінеральні засоби та препарати, особливо для групової профілактики і терапії в спеціалізованих і промислових комплексах.

Лікування вітамінами (вітамінотерапія) проводиться при недостатності їх в організмі для чого використовують дієтичні корми, що містять у великій кількості вітаміни у природному вигляді, а при нестачі вітамінів у Кармен застосовують вітамінні препарати.

Найбільш доцільно з економічної точки зору використовувати вітаміни у вигляді преміксів або добавок до комбікормів; при цьому необхідні кошти, стабілізуючі вітаміни (наприклад, дилудину - стабілізатор вітаміну А).

Вітамінні препарати - як моновітаміни, так і полівітаміни - використовують з урахуванням стану тварин, у тому числі і для індивідуального лікування. Найбільш широко з профілактичною метою вітаміни застосовують у птахівництві та при вирощуванні молодняку сільськогосподарських тварин.

Мінеральні компоненти в якості групової профілактичної терапії використовують з урахуванням забезпеченості тварин макро - і мікроелементами. Особливе значення в цьому відношенні мають біогеохімічні провінції з недостатністю макро - і мікроелементів у ґрунті, кормах, питній воді.

В якості засобів замісної терапії при мінеральної недостатності найбільш часто застосовують премікси або кормові добавки у вигляді солей мінеральних речовин: крейда, хлорид натрію, фосфорно-кальцієві сполуки, залізо, йод, кобальт, мідь, цинк, марганець та ін.

Для індивідуального лікування із засобів замісної терапії рекомендуються переливання гомогенної крові, парентеральне введення ізотонічних рідин (фізіологічний розчин, розчин Рінгера та ін.), Дача всередину соляної кислоти або натурального шлункового соку при гіпоацидному гастриті, гормональна терапія (наприклад, інсулін за цукрового діабету , гормони щитовидної залози за зобної хвороби, преднізолон або кортизон за недостатності кори надниркових залоз, гормони гіпофізу за кетозу).