2. Основні принципи сучасній терапії

Лікування тварин при внутрішніх незаразних хворобах, як і при інших хворобах, тільки тоді буде результативним, коли воно цілеспрямовано і науково обґрунтовано.

Основна мета лікування - домогтися повного одужання тварини, відновлення її продуктивності та отримання повноцінної продукції.

Основні принципи сучасної терапії:

• профілактичний

• фізіологічний

• комплексний

• активний

• економічної доцільності.

2.1. Профілактичний принцип терапії - головний в умовах промислової технології, концентрації та спеціалізації тваринництва.

На відміну від лікувальної роботи на дрібних фермах і в індивідуальному секторі тут поряд з індивідуальним лікуванням все більшого значення набуває групова терапія.

Групова терапія. Проводять її частіше стосовно певної технологічної групи тварин, у конкретному цеху, при виявленні прихованих форм хвороби, наприклад, терапія великої рогатої худоби при Кетоз, остеодистрофії, білкової та вуглеводної недостатності, при шлунково-кишкових гострих розладах у телят, масових респіраторних захворюваннях (наприклад, аерозолетерапія); терапія свиней - при гіповітамінозах, виразковій хворобі шлунка; терапія овець при кетозі, безоарної хвороби.

Для групової профілактичної терапії використовують, як правило, кошти в препарати, що випускаються промисловістю або на місцях: дієтичні корми, премікси, добавки з вітамінів і мікроелементів, крейда, кісткове борошно, вітамінні препарати та ін.

З цією метою застосовують і фізіотерапевтичні методи:

• ультрафіолетове опромінення,

• обігрів тварин,

• купання,

• моціон,

• дозовані руху.

Групова терапія, крім нормалізації функцій і відновлення здоров'я, переслідує також мета попереджати виникнення супутніх чи нових хвороб. Наприклад, у корів при Кетоз - патологію печінки, у свиней в період дорощування - гіповітаміноз, виразкову хворобу шлунка.

2.2. Фізіологічний принцип терапії

Передбачає розробку плану та проведення лікування на основі глибокого знання фізіологічних процесів в організмі.

На відміну від нетрадиційних видів терапії (гомеопатія, народна медицина), при яких вибір лікарських засобів заснований тільки на поверхневих даних (головним чином, накопичених фактах, емпіризмі), сучасна терапія базується на використанні знань фізіологічекіх механізмів.

Лікування в кожній конкретному випадку проводять з урахуванням фізіології кожної системи чи органу: при лікуванні хворих із запаленням шлунка або кишечника призначають дієту і ліки, виходячи з функцій слизових оболонок (виділення шлункового, панкреатичного, кишкового соку), відділення жовчі, перистальтики, перетравної та всмоктувальної здатності.

Лікування хворих із запаленням в органах системи дихання проводить цілеспрямовано, домагаючись відновлення прохідності бронхів, звільнення альвеол легенів від ексудату, нормалізація газообміну.

Принцип полягає в тому, щоб усі призначувані кошти і проводяться методи стимулювали захисні механізми організму, сприяли нейтралізації отруйних речовин, підвищували резистентність до інфекцій (фагоцитоз, клітинний і гуморальний імунітет, посилення і нормалізація секреторних, ферментативних, дихальних, гормональних функцій.