Розділ 5. Інформаційні комплекси, що використовуються в юридичній діяльності

Тема 5.2 Юрист – Експерт

Студенти повинні

знати: призначення та можливості використання довідкової інформації, наявної у програмі, призначення основних елементів інтерфейсу для роботи з довідкою;

вміти: використовувати довідкову систему з метою пошуку інформації,

Робота з довідковою системою

До банку даних звичайно включено досить багато документів. Зараз в Україні юридичних документів налічується близько : 200 тис. і приблизно 1,5 тис. додається кожного місяця.

Практично в кожному документі можна виділити кілька фрагментів (частин, пунктів), істотних для окремого розгляду (і аналізу під час вирішення реальних завдань. Такий масив інформації важко аналізувати за допомогою тільки найпростіших програмних засобів пошуку, перегляду і роздруку документів. Саме тому розроблювачі довідкової правової системи, вводячи документи до системи, проводять глибоку юридичну обробку всієї правової інформації. Усе це не просто істотно підвищує ефективність роботи користувача, а й дає змогу вирішувати такі завдання аналізу правової інформації, які в принципі не можуть бути розв'язані без використання спеціальних професійних інструментів, без комп'ютерних правових систем.

Річ у тому, що аналіз серйозних правових питань вимагає пошуку не тільки заздалегідь відомих документів за точно вказаними реквізитами. Для розв'язання дійсно глибоких завдань необхідні аналіз тематичних добірок документів, ретельне вивчення всіх взаємозв'язків правового масиву: нормативних та інших офіційних актів, матеріалів судової практики, авторських матеріалів, законопроектів тощо.

Інформація повинна бути зручно систематизована і надаватися у вигляді, готовому до застосування, щоб користувач не витрачав час на вивчення законодавства і не міг припуститися помилок на основі отриманої інформації. Завдяки зручній системі пошуку і юридичній обробці інформації, що міститься в системі, навіть неспеціаліст може самостійно знайти відповідь на більшість питань, пов'язаних із законодавством.

Процедура підготовки документів до підключення містить у собі такі етапи:

• визначення доцільності підключення документа до системи взагалі, до конкретних баз зокрема, його місця у базах і відповідно до внутрішнього класифікатора;

• створення електронної копії документа з наступним коректорським виправленням;

• приєднання до документа «шапки», завдяки якій потім і здійснюється пошук;

• приєднання до документа довідки;

• юридичний аналіз усього інформаційного банку, встановлення зв'язків між документами і розміщення перехресних гіпертекстових посилань;

• актуалізація документів і «розфарбування» для більш наочного представлення;

• остаточне вичитування.

Коли ми говоримо про юридичну обробку документів, то маємо на увазі:

• користування гіпертекстовими посиланнями для переходу до інших документів і довідок;

• систематизацію всіх даних;

• регулярну повну актуалізацію всього банку документів;

• супровід текстів документів юридичними коментарями і довідками.

Гіпертекстові посилання забезпечують можливість автоматичного переходу з того місця, що вивчається в документі, до іншого місця чи документа, що зв'язані з ним, через згадування або за змістом. Така організація системи зв'язків між документами заснована на асоціативному зв'язку, звичному для кожної людини. Переходи за посиланнями здійснюються в документі відразу на потрібне місце, а не на його початок. Якщо в документі, що посилається, є назва, але немає вказівки на конкретну норму, юристи шляхом співставлення документів відшукують саме ту статтю, що малася на увазі, заощаджуючи користувачу час, необхідний на вивчення документа у всіх подробицях.

Звичайно у правових інформаційних системах застосовується кілька видів посилань. Найпростіші з них — посилання на назви документів («явні посилання»). Фрази типу «відповідно до встановленого порядку» і «відповідно до законодавства» також позначаються посиланнями («неявні посилання»). У великих за обсягом текстах можуть зустрічатися «внутрішні посилання», наприклад, зі змісту до документа на його конкретні глави і розділи. Зміст допомагає користувачу правової інформаційної системи краще охопити великий документ, він створюється при юридичній обробці.

Дуже велика кількість посилань зустрічається не тільки в текстах документів, але й в інформаційних коментарях до них. Такі посилання відбивають неочевидні, з першого погляду, зв'язки між документами. Наявність у таких коментарях посилань типу «дивись також документ...» («інформаційних посилань») є результатом порівняння знову виданого акта з усією системою діючих документів, що регулюють визначене правовідношення.

Дуже часто фірми — розроблювачі систем — створюють спеціальний класифікатор галузей законодавства, єдиний для всіх баз, яким зручно користуватися, якщо необхідно одержати вичерпну інформацію з визначеної тематики (аналогія — зміст у довіднику). До пошуку в розділах класифікатора звертаються, в основному, професійні юристи, що звикли до термінології, яка використовується в ньому. Тим, хто не має ґрунтовної юридичної освіти, зручніше користуватися альтернативним класифікатором інформації — пошуком за ситуацією, щось на зразок виразу, який може бути створений із ключових слів чи слів із тексту. За його допомогою можна відповісти на будь-яке не дуже конкретно сформульоване питання. Для цього в словнику ключових слів вибираються придатні за змістом терміни чи підбирають слова, що можливо є в тексті, які зв'язуються у вираз пошуку. В результаті одержують список документів, під час перегляду якого відбирають бажані документи. Переходячи за гіпертекстовими посиланнями із знайденого документа, можна вивчити всю проблему досконально.

Крім додавання нових документів, у тих, що вже включені до бази даних, відбувається робота щодо приведення у відповідність з поточними змінами:

• вносяться зміни і доповнення;

• кольором виділяються частини, що втратили силу;

• додаються коментарі, що інформують про внесені зміни;

• з цих коментарів розставляються посилання на колишні редакції конкретних частин документа і на документи, що змінюють;

• інформація про зміни додається в довідку.

Завдяки такій скрупульозній обробці всі документи знаходяться в останній редакції і готові до застосування, а користувачу немає необхідності самому відслідковувати зміни в законодавстві. Для такої роботи з документом застосовують термін «актуалізація документів».

Тексти документів супроводжуються коментарями, написаними юристами компанії. Умовно ці коментарі можна розділити на:

• зміни, що вносять;

• інформаційні;

• консультуючі.

Зміни, що вносять — це коментарі, які повідомляють про внесення змін у документ. Вони містять інформацію про те, коли були введені зміни, посилання на документ, що змінює, і попередні редакції відповідної частини документа (якщо вони були). Навіть їх написання вже вимагає високої кваліфікації від юристів-розроблювачів: наприклад, різні абзаци того самого пункту можуть вводитись у різний час, причому порядок підрахунку абзаців не завжди однозначний. Консультуючі коментарі — це попередження про протиріччя в законодавстві, помилки в оригінальних текстах, рекомендації із застосування і корисні поради. Таких коментарів (у порівнянні з іншими коментарями) небагато, оскільки основне їх призначення — не тлумачити законодавство, а повідомляти в максимальному обсязі корисну інформацію і забезпечити швидкий доступ до документів, зв'язаних з вихідним за змістом.

Якщо є яка-небудь правова неоднозначність, про неї повідомляється в уже згадуваних інформаційних коментарях. Із них ставиться посилання на документи, зв'язані з вихідним за змістом — усе подальше залежить від уважності користувача. Часто в коментарях подають фразу «дивися також», за якою стоїть серйозна праця фахівців і яка може відкрити інший зміст документа. Людина, яка користується такими коментарями, виходить на рівень фахівця, що професійно володіє законодавством.

Документ набуває коментарів в міру того, як знаходиться з системі. Якщо відомство, що його видає, складає свої документи грамотно, коментарів у них, як правило, небагато.

До кожного документа створюється довідка, що містить його історію: повну назву, дату прийняття, дату і номер реєстрації в Мін'юсті (якщо підлягає реєстрації), дату і джерело публікацій, а також інформацію про зміни і доповнення з моменту підключення його в систему, з посиланнями на документи, що змінюють. Довідкова інформація має велике значення. По-перше, при розв'язанні суперечок посилатися можна тільки на офіційні джерела документів. У довідці документа повідомляється про всі офіційні публікації. По-друге, дата офіційної публікації нормативних актів тісно пов'язана з часом вступу їх у силу.

Якщо офіційної публікації ще не було, юристи намагаються вказати публікації, які можна вважати достовірними. Завдяки наявності довідкової інформації користувач звичайно має вибір, до якого джерела звернутися. Відсутність у довідці до документа джерела офіційної публікації означає, що: або документ не підлягає обов'язковому офіційному опублікуванню (відомчі листи, що не вводять нових норм права) і ніде опублікований не був, або на момент виходу версії документ ще не був офіційно опублікований (але юристи мають офіційний текст документа, отриманий прямо з органів, що його видають).