3.2 Рух кадрів

Рух кадрів на підприємстві – це зміна облікового складу персоналу внаслідок прийому та звільнення працівників. Рух кадрів сприяє приведенню в рівновагу потреби виробництва в заміщенні вакантних робочих місць та потреби в праці відповідної якості, в просуванні по службі тощо. Разом з тим можливість переміщення робітників залежить також від того, наскільки прийняті робітники готові зайняти вакантні місця, тобто від рівня загальної та професійної підготовки прийнятих, від їх демографічних особливостей, досвіду роботи. Від того, наскільки раціонально організовані на підприємстві внутрішні переміщення, залежить можливість кваліфікаційного просування, отримання роботи за інтересом, з оптимальними для робітника умовами та оплатою праці. Із загальної кількості проблем руху робітників на підприємстві більш за все приділяється уваги проблемам зовнішнього оберту робітників.

До зовнішнього руху кадрів належать оберти по прийому та звільненню, коефіцієнт плинності кадрів. До внутрішнього руху кадрів слід віднести: міжцеховий рух, міжпрофесіональне просування, кваліфікаційний рух та перехід робітника в інші категорії.

Показники оберту використовують для характеристики загальних розмірів руху кадрів. При цьому розраховують загальні та часні коефіцієнти оберту кадрів. Загальний коефіцієнт оберту кадрів характеризує відношення загальної кількості прийнятих (Ч_П) та звільнених (Ч_З) до середньооблікової чисельності робітників (Ч_С):

(1)

Плинність кадрів характеризується кількістю робітників, що звільнилися за особистим бажанням або звільнених за прогули чи інші порушення трудової дисципліни. Відношення цієї кількості робочих до середньоспискової чисельності дозволяє визначити рівень плинності:

(2)

де К_П – коефіцієнт плинності;

Ч_ЗОБ – кількість робітників, що звільнилися за особистим бажанням;

Ч_ЗПП – кількість робітників, звільнених за прогули та інші порушення трудової дисципліни,

Ч_С – середньоспискова чисельність робітників.

При вивченні плинності кадрів необхідно визначати її рівень не тільки по підприємству в цілому, а й за окремими його підрозділами, групами робітників. Коефіцієнти, що характеризують рівень плинності кадрів в окремих підрозділах, називають приватними коефіцієнтами плинності. Відношення приватного коефіцієнта до загального коефіцієнту плинності по підприємству називають коефіцієнтом інтенсивності плинності кадрів.

Для характеристики стійкості кадрів на підприємстві розраховують такі показники, як коефіцієнти стабільності та стійкості кадрів.

Основними видами внутрішнього руху кадрів являються:

• міжцеховий рух – переміщення робітників між цехами, відділами та іншими підрозділами. В основі такого руху лежать технічні зміни у виробництві, організаційні перебудови, а також незадовільнення умовами праці, відносинами з керівниками та колегами;

• міжпрофесійна рухливість – перехід до нової професії, який може бути пов’язаний як з технічним прогресом так і з особистими інтересами.

Перехід в інші категорії реалізується в межах розподілу робітників на категорії і відображає різний зміст їх праці.

Література: [8, 14, 20, 21, 24, 26]

Питання для самоконтролю:

1. Що таке трудові ресурси підприємства?

2. Яка різниця між виробничим та невиробничим персоналом підприємства?

3. Що є показниками руху трудових ресурсів?

4. Дайте визначення поняттю «рух кадрів на підприємстві»?

5. Що є зовнішнім та внутрішнім рухом кадрів?