10.8. Функції редакції

У Видавничому словнику-довіднику редагування визначається як:

1. Процес, головна мета якого на основі аналізу призначеного до публікації твору встановити міру його суспільної цінності, тобто міру відповідності змісту і його форми суспільному, соціально-функціональному призначенню і читацькій адресі.

2. Керівництво підготовкою і випуском періодичного чи продовжуваного видання.

Іншими словами, мається на увазі такий ланцюжок: редактор - автор - редактор - верстальник - видавець - читач.

Як організатор, координатор цього процесу редакція забезпечує здійснення комунікативної функції масової інформаційної діяльності. У цьому процесі, взаємно переплітаючись, беруть участь кілька основних груп функцій.

1. Перша група функцій належить новинній, аналітичній і художньо-публіцистичній журналістиці.

2. Друга група функцій реалізується в рамках редакційної діяльності, у процесах збору, відбору, обробки, групування, монтажу інформації (наукове, літературне, художнє, технічне редагування). Природно, усе це можливо тільки при широкому співробітництві редакцій із представниками різних сфер діяльності, що виступають як джерела інформації, виробників знань і споживачів інформаційних продуктів (читачі, телеглядачі, радіослухачі та інші користувачі масової інформації). Таким чином, ЗМІ (як комунікативна система) виступають у ролі універсального інтерфейсу творчо активних сил суспільства. Отже, будь-яка редакція має на увазі існування своєї аудиторії (цільової і референтної груп), а також віртуального колективу позаштатних авторів (і/чи джерел інформації). Від соціально-психологічного портрета цих людей залежить у кінцевому рахунку обличчя самого видання.

3. Третя група функцій забезпечує власне організацію роботи редакції, її менеджмент і маркетинг.

У ході спільної творчої діяльності редакційна сфера поєднує багатьох учасників пізнавального, цінністно-орієнтаційного й організаційного процесів.

У цілому можна сказати, що об'єктами редакційної діяльності є інформаційно-комунікативні продукти: знання, думки, практичний досвід, системи цінностей, документи політичних, економічних і інших організацій і ін., що є основою для виробництва масових інформаційних продуктів: газет, журналів, теле- і радіопередач, книжкової продукції, інтернет-сайтів і ін.

10.9. Види редагування

Розрізняють наукове, літературне, художнє, технічне редагування. Під редагуванням розуміють також керівництво підготовкою і випуском видань, програм телебачення, радіо, інтернет-видань.

Чи відноситься до редагування веб-верстка і веб-мастеринг? На це питання однозначну відповідь сьогодні дати складно. З одного боку, веб-образ інформації, що включає дизайн і інтерактивні елементи, є значимою складовою частиною контенту, тобто істотно впливає на зміст публікації, отже, його формування - прерогатива наукового чи літературного редактора. З іншого боку, це саме образ, тобто зона відповідальності художнього і технічного редактора. З третього боку, веб має свою специфіку, яку необхідно враховувати при спеціалізації.

Таким чином, де-факто з'являється ще один вид редагування: веб-редагування, на яке і будуть покладатися основні функції по підготовці веб-сторінок до видання.

Варто також розрізняти, з одного боку, виробництво знань, народження думок, нагромадження практичного досвіду, створення естетичних, етичних і інших цінностей, формування планів, вибір способів і засобів індивідуальних і спільних дій, а з іншого – виробництво масової інформації, що поширює ці продукти інтелектуальної діяльності людей.

Це означає, що створене вченими, письменниками, публіцистами, працівниками мистецтва й інших фахівців може стати здобутком ЗМІ, а може ним і не стати. Тексти рукописів, відеоматеріали, аудіозаписи стають творами ЗМІ тоді, коли вони містяться в тиражах газет, журналів, книг, випусках телевізійних чи радіопрограм, розміщаються на сайтах, зареєстрованих як ЗМІ, знаходячи тим самим масову аудиторію читачів, слухачів і глядачів. Умовою перетворення продуктів інформаційно-комунікативної діяльності в масову інформацію є освоєння цих продуктів масовою аудиторією.

Слід зазначити, що редакція як компонент комунікативної системи ЗМІ не підмінює собою участь у масовому інформаційному виробництві представників релігії, політики, економіки, науки, культури й інших видів діяльності, але, точно так само, як професійна педагогічна діяльність, наприклад, не підмінює собою педагогічну діяльність батьків стосовно своїх дітей, а доповнює її професіоналізмом.

ЗМІ виступають як суспільний інститут, що бере на себе відповідальність за професійну роботу з масовими інформаційно-комунікативними продуктами, виконуючи роль методологічного центра такої роботи.

Засоби масової інформації, таким чином, є центром кристалізації інформаційно-комунікативних діяльностей, що спонтанно розвиваються всередині різних соціокультурних практик. Через те, що кожному виду діяльності властиві свої власні комунікативні функції, засновані на потребах взаємодії між учасниками цієї діяльності, а також між ними і представниками інших видів соціальної активності, то ці потреби детермінують і вид інформаційно-комунікативної практики. Виділяють: економічні, наукові, художні, професійні, соціальні, рекреаційні, педагогічні, виробничі й інші інформаційно-комунікативні практики. При цьому комунікативні функції кожного виду діяльності визначаються як специфікою діяльності, так і ставленням до цієї діяльності суспільства, тобто структурою й образом діяльності. Отже, ЗМІ реалізують результат поєднання особливостей діяльності й особливостей ставлення суспільства до діяльності у формі масової інформації і мовою масової інформації.

З появою Інтернету все вищевикладене потрібно доповнити наступними коментарями.

1. Виробництво масової інформації перестало бути виключним правом професійного журналістського співтовариства.

2. Масова інформація постає як двокомпонентне утворення: 1) інформаційний мовленнєвий компонент; 2) комунікативний компонент. Отже, масова інформація переходить у категорію масової комунікації.

3. Повідомлення отримують гіпертекстову структуру, а через те, що повідомлення – відображення реальності, то ЗМІ допомагають бачити гіпертекстову поліонтологічну сутність реальності. При цьому вони самі перероджуються в систему масових комунікацій, гіпертекстову за своєю природою.

Сфера відповідальності фахівців редакцій поширюється на:

• організацію інформаційного обміну між авторами продуктів їх інтелектуальної діяльності і тими, хто відчуває потребу в цій інформації;

• адекватне відображення в контентах масової інформації духовного потенціалу суспільства, стану суспільної й індивідуальної свідомості, умов життя;

• комунікацію і спільно-творчу діяльність з авторами (джерелами інформації);

• організацію представництв у підсистемах масової комунікації соціально активних суспільних груп сил з метою формування цілісного інформаційного образу соціальної дійсності;

• забезпечення необхідного рівня організованості масового інформаційного процесу;

• реалізацію в процесі масової інформаційної взаємодії не тільки функцій журналістики як типу творчості, але й інших видів діяльності;

• здійснення інтегративної комунікативної функції засобів масової інформації.