Норми редагування телепередач

9.1. Багатоаспектність поняття "телевізійний редактор"

9.2. Організаційно-творчий етап

9.3. Автор і редактор у роботі над передачею

9.4. Редакторський аналіз, літературне редагування телевізійної передачі

9.5. Особливості редагування літературного сценарію телевізійної передачі

9.6. Участь редактора в підготовці прямих передач

9.7. Виробничий етап - специфічний процес роботи редактора телебачення

9.8. Висновки

9.9. Трансформація телевізійного сюжету в газетний текст

9.1. Багатоаспектність поняття "телевізійний редактор"

Широкий загал глядачів, як і досвідчені досвідченні фахівці із редакторської справи, що не дотичні до сфери телебачення, має хибні уявлення про професію телевізійного редактора, про його функціональні обов'язки. Це можна назвати помилкою з розряду логічних – підміною поняття. Адже надто часто у визначенні завдань телевізійного редактора підкреслюється лише два напрями роботи – правка тексту (літературний редактор) і керування телередакцією (головний редактор). Але до обов'язків редактора належить ще й складання тематичного плану програми, визначення найбільш важливих та значущих тем, пошук авторів і цікавих учасників програми, редактор першим оцінює матеріал і затверджує його. Не менш важливим аспектом у роботі редактора на телебаченні є з'ясування питання про придатність чи непридатність матеріалу для відтворення на екрані. Специфіка телебачення вимагає від редактора вміння "бачити" написане. Текст телевізійної передачі/сюжету не можна ні створювати, ні правити без урахування змісту відеоряду, тобто характеристики того, що буде в кадрі. Ось чому телевізійному редактору доводиться перевтілюватися то у журналіста, то у режисера, то у оператора [1, 3]. Професія телевізійного редактора одна з небагатьох, в якій поєднується критик і мовознавець, організатор і художник, педагог і журналіст.

Найбільш узагальнене визначення суті роботи телевізійного редактора буде таке: телевізійне редагування – система виробничих дій у сфері телевізійного мовлення, спрямованих на підготовку матеріалу до виходу в ефір.

Редагування передбачає критичний підхід до матеріалу з метою його вдосконалення, виправлення неточностей, уникнення недоліків. Редактор повинен усувати всі види помилок:

• неточності у використанні і подачі фактичного матеріалу,

• недоліки композиції,

• логічні, смислові невідповідності відеоряду тексту передачі,

• стилістичні, орфографічні і пунктуаційні помилки.

Не менш важливим постулатом є й те, що редактор повинен добре знати матеріал, з яким йому доводиться працювати, удосконалювати свої знання в галузі, яка є предметом його діяльності. Мабуть, тому й побутує в журналістських колах погляд, що головним редактором ЗМІ має бути саме журналіст із великим професійним доробком і неабияким рівнем ерудованості, що дозволить йому вільно розбиратися в матеріалі і зробити його максимально ефективним. Дійсно, редактором може бути людина освічена, яка володіє законами логічного мислення, знає норми літературної мови.

Зробимо певний висновок. Телевізійний редактор – це посадовець (професійний працівник), сферою діяльності якого є телебачення, а основним функціональним обов'язком – організація редакційно-видавничого процесу в рамках удосконалення телевізійного продукту – від задуму створення до випуску в ефір.