Логічні засади та рекомендації до редагування текстів

5.3. Види логічних помилок

5.4. Смислові помилки

Дуже серйозною проблемою, пов'язаною з опрацюванням змісту тексту, є формування в редактора навиків усунення логічних помилок. Це питання висвітлено в посібниках Сікорського Н.М., Абрамовича А.В., Лазаревич Е.А..

5.3. Види логічних помилок

Серед логічних помилок, що найчастіше зустрічаються, виділяють чотири види:

1. Зсув плану викладу. («Чудові умови для відпочинку студентів створені в Березівці. Але це влітку. А взимку в Березівку не поїдеш, взимку ми повинні вчитися. На нашій базі відпочинку добре і ясним сонячним днем, і в дощову погоду, тому що поруч Тетерів та сосновий ліс»).

2. Ствердження понять, що взаємовиключають одне одного. («Коні повернулися без господаря і стояли цілісінькі, лише з голови однієї з них капала кров»).

3. Співставлення (протиставлення) логічно неоднорідних понять. («Не зважаючи на молоді роки – була вона не старше за нас, - вона прекрасно вчилася і була лідером в групі»).

4. Невірне встановлення причинних зв'язків. («У мене цікава робота, тому у вільний час я займаюся ще і викладанням»).

Особливої уваги редактора вимагають міркування-докази. Цей вид тексту повинен чітко аргументуватися, містити логічно вірний висновок. Редактор стежить, щоб у низці авторських аргументів не було нічого зайвого, щоб їх було достатньо для доведення висунутої тези. Читачеві складно розібратися в тексті, окремі ланки якого з’єднані безсистемно.

На перший погляд здається, що не має бути особливих проблем при роботі над визначеннями, що часто зустрічаються в текстах різних видів. Проте і тут можуть бути складнощі. Так, визначення має бути відповідним, ясним, не містити в собі «кола»: «Червоний стіл – це стіл червоного кольору».

Логічний доказ можливий лише за наявності в ньому трьох елементів: 1) що доводиться; 2) чим доводиться; 3) як або чому доводиться. Інакше доказ не матиме жодної сили – адже тоді стане невідомо що або чим доводиться, а отже, і все міркування втратить будь яку ціну. Наявність логічних помилок знижує дієвість будь якої книги.

Існує п'ять правил, які необхідні при побудові логічного доказу:

1. Теза має бути ясним і точно визначеним висловом.

2. Теза повинна залишатися незмінною впродовж всього доказу.

3. Як аргумент не можуть наводитися положення, що самі вимагають доказів.

4. Аргумент має бути достатньою підставою для тези.

5. Істинність аргументів має бути підтверджена самостійно, незалежно від тези.

5.4. Смислові помилки

Смислові помилки є наслідком логічних або стилістичних помилок. Вони виникають внаслідок невірного трактування думок, що мають двоякий сенс або викликають небажані асоціації. Існує чотири види стилістичних помилок. Розглянемо їх причини.

1. Порушення логіки викладу:

• зайвий лаконізм («Досить часто в спокій університету вривається щось гучне – на зразок відмов керівників підприємств платити за навчання»);

• пропуск ланки в поясненні («Я працював на винному складі, за що мене і відправили на лікування»);

• умовчання про об'єкт дії («Пиво до 18 років не відпускається»);

• наявність двох думок в одному реченні («Дівчата, що здалися мені дуже красивими, виявилися студентками видавничого відділення, одного з найновіших у вузі, конкурс сюди складав до п'яти чоловік на місце»).

2. Лексичні помилки:

• неточність вибору слова, вживання слів, що викликають небажані асоціації («Кожне управління внесло свій залізобетонний внесок до радості новоселів»);

• змішення прямого й переносного значення слова («Наші соколи захворіли та звернулися в полкову клініку»);

• невміле використання поєднань фразеологізмів («Студенти успішно склали іспити і першими вступили на рубіж другого курсу»);

• використання стосовно тварин висловів, характерних для вчинків людини («Коні із задоволенням купалися, підставляючи під струмінь прохолодної води боки, руки, ноги»);

• невірне використання термінів, професіоналізмів, слів з узагальнювальним значенням («До 18 годин всім необхідно пройти хірурга та лора»).

3. Морфологічні помилки:

• неправильне вживання займенників («Потрібно було народитися в сорочці, щоб отримати залік з історії. Ним виявився Іван Сидоров»);

• вживання множини іменників замість однини («Всі вони скаржилися лікарці на серця»);

• змішення слів, значення яких відрізняється за родовим закінченням («Його мати працювала вівчаркою»).

4. Синтаксичні помилки:

• невірний порядок слів у реченні («Від страху він відчув, як у нього боляче закололо серце»),

• неправильне керування й прилягання («Недостатньо уваги приділяється правовому вихованню молоді»).

Проте, займаючись смисловим аналізом тексту, потрібно пам'ятати, з якою метою автор користується цими абсурдними, здавалося б, невідповідностями. Можливо, авторові необхідно створити гумористичний ефект. У такому разі смислова помилка виконує в тексті свою важливу роль.

Коли перевернута остання сторінка та відмічені всі недоліки й прорахунки, здавалося б, редактор може зітхнути з полегшенням – робота виконана. Проте це не так. Не менш важливо визначити достоїнства твору, підкреслити все позитивне в ньому, відзначити творчі знахідки. Саме про позитивні якості, в першу чергу, повинен вести редактор розмову з автором. У другій частині бесіди піде розмова про недоліки, а на закінчення розмови будуть намічені шляхи їх усунення.

Дуже важливо звернути увагу на такий момент: робота редактора – це завжди співпраця. Якщо редактор, вказуючи на недоліки, візьме вірний тон в розмові з автором, то співтворчість перейде в співдружність, в постійну, плідну співпрацю. Як співаки звикаються працювати з постійним акомпаніатором, так і авторам набагато приємніше працювати з одним і тим же редактором. Бувають випадки, коли лише «своєму» редакторові довіряють автори свій рукопис, чекаючи повернення його з відпустки, відрядження. Але на таку довіру потрібно заслужити.

Психологія редакторської праці доки не стала предметом наукових досліджень, але з точки зору психології загальну схему роботи редактора можна представити таким чином:

отримання інформації

постановка завдання

створення моделі поведінки й схеми очікуваних результатів

дії та операції, що відповідають цим діям

Однією з головних функцій, які здійснює редактор, є контроль. Виступаючи як перший читач, редактор допомагає авторові цей контроль над текстом здійснити. Не потрібно бути добреньким, працюючи над текстом: автор не подякує редакторові, якщо він підпише до друку слабкий твір.

З особливою увагою та зацікавленістю необхідно підходити до автора, який написав перший твір. Адже від того, наскільки серйозно зуміє заявити про себе молодий автор, залежать і ставлення до нього читацької аудиторії, і його подальші успіхи в літературі.

Тема № 6