Кількісне визначення гістаміну у крові за методом н.В. Клімінкіної і с.І. Плітмана

Завдання. Провести кількісне визначення гістаміну в крові.

Принцип. Метод базується на взаємодії гістаміну з діазотованим п-нітроаніліном з утворенням сполук оранжево-червоного кольору.

Хід роботи. Кров, з якої осаджені білки 10% розчином трихлороцтової кислоти, для екстракції гістаміну витримують у холодильнику протягом доби, фільтрують через паперовий фільтр. В одну пробірку відмірюють 2 мл фільтрату (дослід), у другу – 0,2 мл стандартного 200 мкмоль/л розчину гістаміну і 1,8 мл води (стандарт). В обидві пробірки додають по 3 мл води і 1 мл 4% натрію нітрату. Пробірки ретельно струшують і кип’ятять на водяній бані 2 хв, потім охолоджують під струменем водопровідної води і додають по 1 мл діазотованого п-нітроаніліну (готують перед застосуванням з 0,1% п-нітроаніліну в 0,1 моль/л хлоридній кислоті, додаючи до 10 мл охолодженого розчину 1 мл 4% натрію нітрату). Ретельно перемішують проби і доводять їх рН до 10,0 за універсальним папером, додаючи 1,5 мл, а потім 0,5 мл 20% натрію карбонату. Вміст пробірок перемішують, охолоджують під струменем водопровідної води і додають 2-3 краплі 20% натрію гідроксиду до розвитку забарвлення. Екстинкцію дослідної і стандартної проб вимірюють на ФЕК при довжині хвилі 520-540 нм (зелений світлофільтр) у кюветі з товщиною шару 5 мм проти контролю. Вміст гістаміну (Х) у мкмоль/л розраховують за формулою: Х=(Едосл.×200)/Ест., де Едосл. – екстинкція дослідного розчину; Ест. – екстинкція стандартного розчину; 200 – концентрація стандартного розчину гістаміну, мкмоль/л.

Клініко-діагностичне значення. Гістамін - біологічно активна речовина, що бере участь в регуляції життєвих функцій організму. Викликає розширення судин на місці запалення та тим самим прискорює надходження лейкоцитів, що сприяє активації захисних сил організму; має безпосереднє відношення до розвитку алергічних та імунних реакцій, процесів сенсибілізації і десенсибілізації; виконує роль медіатора болі. За звичайних умов гістамін знаходиться переважно в неактивному (зв’язаному) стані. У крові здорової людини його концентрація становить 0,02-0,04 мкмоль/л. При деяких патологічних процесах (анафілактичний шок, опіки, відмороження, сінна гарячка та інші алергенні захворювання), а також при надходженні до організму хімічних речовин, у тому числі лікарських препаратів, кількість вільного гістаміну збільшується. Гістамін викликає спазм непосмугованої мускулатури, розширення судин і зниження артеріального тиску; у зв’язку із застоєм крові в капілярах і збільшенням проникності їх стінок має місце набряк оточуючих тканин і згущення крові.

У клініко-біохімічних лабораторіях визначення вмісту деяких біогенних амінів має діагностичне значення. При тяжкому нефросклерозі підвищується вміст у плазмі крові тираміну, у випадку шоку – серотоніну, при алергічних захворюваннях - гістаміну.

Література

1. Губський Ю.І. Біологічна хімія. – Київ-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – С. 234-235, 240-242.

2. Губський Ю.І. Біологічна хімія. Підручник. – Київ-Вінниця: Нова книга, 2007. – С. 286-295.

3. Гонський Я.І., Максимчук Т.П., Калинський М.І. Біохімія люди-ни: Підручник. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – С. 406-407, 412-413.

4. Вороніна Л.М. та ін. Біологічна хімія. – Харків: Основа, 2000. – С. 332-333, 337-339.

5. Березов Т.Т., Коровкин Б.Ф. Биологическая химия. – М.: Медицина, 1998. – С. 431, 440-446.

6. Биохимия: Учебник / Под ред. Е.С. Северина. – М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. – С. 512-520.

7. Практикум з біологічної хімії / Бойків Д.П., Іванків О.Л., Коби-лянська Л.І. та ін./За ред. О.Я. Склярова. – К.: Здоров’я, 2002. – С.146-167.

8. Лабораторні та семінарські заняття з біологічної хімії: Навч. посібник для студентів вищих навч. закл. / Л.М. Вороніна, В.Ф. Десенко, А.Л. Загайко та ін. – Х.: Вид-во НФаУ; Оригінал, 2004. – С. 196-202.