Зразок твору на тему: „Прокинувшись, я побачила, що обернулась на...”

…зірку! Дивні відчуття сповнили мене. Так радісно і легко! Навколо – мої подруги, теж зірочки, але менші. А я – найяскравіша серед них. Ну хіба не щастя?

Ніч... Мальовничий берег озера, м’яко освітлений моїм покровителем – місяцем. На похилому дереві, заховавшись від усього світу, сидять закохані. І раптом юнак, дивлячись на мене, пошепки говорить дівчині: „Поглянь на он ту сяючу зірку! Я дарую її тобі...” Дуже приємно – мене одну вибрали з-поміж інших.

Що я найбільше люблю? Звичайно, ніч. І не лише тому, що вона нерідко дарує мені такі приємні миті, а й тому, що вона виконала мою заповітну мрію. Вона перетворила мене на зірку!..

О. Шевчук.

Зразки творів на тему: „я б хотів(-ла) бути...”

...хмарою. Так, хмарою. Не тією, що знищує людську працю, а доброю хмарою, яка приносить всім радість, благодать.

Лечу я по небу і оглядаю все навколо. Бачу внизу поле, висушене сонцем. Поруділа земля вся в тріщинах. Гарячий вітер несе пилюку. Рослинки прив’яли, похилилися. Дерева стоять похмурі, запилені, зелене листя скручене, наче засушене. Трава посохла. Ніде в полі ні живої душі. Ні комашка не проповзе, ні метелик не пролетить. Спрагла земля просить пити. Все знемагає без води.

Вдалині бачу село. Низенькі дерев’яні хатки, геть обкурені пилюкою, стоять похмурі, зажурені. Люди, пригнічені бідою, рятуючись від спеки, поховалися по хатах. І чекають. Чекають божої милості.

І от вона прийшла. Велика добра тепла хмара, вщерть наповнена життєдайною водою, розродилася рясним теплим дощем.

І поступово все почало оживати. Вмита дощем земля набирає неповторної краси, заново зазеленіла трава, дерева простягли своє гілля, наче руки, до сонечка. Зраділи люди. Повиходили з хат. Усе в природі почало відновлюватися.

Як приємно приносити людям радість, добро, щастя! Це найбільше задоволення в житті.

В. Парньовий.

* * *

Якщо б уже виникла потреба перетворитися на щось чи на когось, то я б хотіла стати тим, що радує око, навіть вражає своєю красою. Скажімо, я – метелик. Прекрасний, різнобарвний, наче оксамитовий. Я безтурботно і легко перелітаю з однієї квітки на іншу, п’ю вранішню росу і смачний нектар. І немає в природі нічого, що могло б дорівнятися мені у красі, елегантності та граціозності. Користь приношу тільки своїм існуванням. Мною захоплюються, мене обожнюють, я ідеальна. Напевно, саме така краса рятує світ. І зовсім не важливо, що колись я була огидною гусінню, а потім дивною лялечкою. Головне – я стала метеликом. Я – цариця лугів і гаїв. Я вільна і змушую захоплюватися моїми рухами, моєю красою. Я щаслива...

Н. Мосіюк.

Додаток № 3

Тема уроку: Через „сто років самотності” зникають навіть „тіні забутих предків”^*

Мета: організувати аналіз роману Ґ. Ґ. Маркеса „Сто років самотності” через співставлення з повістю М. Коцюбинского „Тіні забутих предків”, сприяти створенню умов для особистісного підходу до аналізу твору, формувати в учнів вміння формулювати власну позицію та відстоювати її.

Обладнання уроку

Епіграфи до уроку:

1. „Література – це найкраща забавка, яку вигадали, аби знущатися з людей” (Ґ. Ґ. Маркес).

2. „Весь світ був як казка, повна чудес, таємнича, цікава й страшна” (М. Коцюбинський).

3. „Тримай життя! Воно спливає з рук, // Як риба, залишаючи в долоні // Розведений водою слиз і бруд” (Наталка Білоцерківська).

Інструментальна композиція „Гуцулка Ксеня” у виконанні Яна Табачника.

„Візитні картки” з іменами героїв з творів Ґ. Ґ. Маркеса і М. Коцюбинського.

З парт утворюється „круглий стіл”, за який сідають учні; на стіл ставляться декілька канделябрів, але без свічок.

Випереджувальне завдання: прочитати роман Ґ. Ґ. Маркеса та повість М. М. Коцюбинського, самостійно підготувати питання до образів героїв з цих творів.