6. Стандартизація та сертифікація продукції

Для успішного розв’язання завдань, пов’язаних з підвищенням якості продукції, необхідна певна система заходів, яка б орієнтувала весь господарський механізм, усю сукупність технічних, організаційних і соціальних факторів сучасного виробництва на досягнення такого рівня якості продукції, який найповніше відповідав би суспільним потребам. Об’єднання робіт щодо поліпшення техніко-експлуатаційних споживчих властивостей продукції в єдину систему цільових, постійно здійснюваних заходів досягається на основі систем управління якістю.

Управління якістю продукції – це встановлення, забезпечення і дотримання необхідного рівня якості продукції при її розробці, виготовленні й експлуатації, що досягається шляхом систематичного контролю за якістю і цілеспрямованого впливу на умови й фактори, від яких вони залежить. Система управління якістю продукції має багаторівневий (Галузь, об’єднання, підприємство, цех) комплексний (багатоаспектний) характер.

Розрізняють міжнародну, регіональну та національну стандартизації:

• міжнародна - стандартизація, що проводиться на міжнародному рівні та участь у якій відкрита для відповідних органів усіх країн;

• регіональна – стандартизація, що проводиться на відповідному регіональному рівні та участь у якій відкрита для відповідних органів країн певного географічного або економічного простору;

• національна –стандартизація, що проводиться на рівні однієї країни.

Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію сертифікацію» нормативні документи із стандартизації поділяються на:

1. державні стандарти України;

2. галузеві стандарти;

3. стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок;

4. технічні умови;

5. стандарти підприємств;

Державні (національні) стандарти – стандарти України, прийняті центральним органом виконавчої влади у сфері стандартизації та доступні для широкого кола користувачів.

Галузеві стандартирозробляються на продукцію за відсутності державних стандартів України чи у разі необхідності встановлення вимог, які перевищують або доповнюють вимоги державних стандартів.

Стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілокрозробляють у разі необхідності поширення результатів фундаментальних і прикладних досліджень, одержаних в окремих галузях знань чи сферах професійних інтересів. Ці стандарти можуть використовуватися на основі добровільної згоди користувачів.

Технічні умови – документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинні відповідати продукція, процеси чи послуги. Технічні умови можуть бути стандартом, частиною стандарту або окремим документом.

Технічні умови містять вимоги, що регулюють відносини між постачальником (Розробником, виготовлювачем) і споживачем (Замовником)

Стандарти підприємстврозробляються на продукцію, що використовується лише на конкурентному підприємстві.

Застосовується також міжнародні та регіональні стандарти – стандарти, прийняті відповідно міжнародним та регіональним органом стандартизації.

Важливим елементом управління якістю продукції є її сертифікація – елемент, що означає оцінку відповідності продукції конкурентним вимогам і видачу відповідного документа – сертифіката.

Сертифікація – це система мір і дій, що підтверджують відповідність фактичних характеристик продукції вимогам міжнародних стандартів, технічних умов і інших нормативних документів, що діють на оптовому ринку в тій чи іншій країні-імпортері продукції чи послуг.

Сертифікат – це документ, що підтверджує високий рівень якості продукції і її відповідність вимогам міжнародних стандартів ISO сертифікації.

Обов’язкова сертифікаціяздійснюється тільки в межах державної системи управління суб’єктами господарювання, охоплює перевірку й випробування продукції з метою визначення її характеристик (показників) та подальший державний технічний нагляд за сертифікованими виробами.

Добровільна сертифікація може проводитися з ініціативи самих об’єктів господарювання на відповідність продукції вимогам, які не є обов’язковими (на договірних засадах).