Висновки до розділу 2

ДП ПАТ «Оболонь» «Красилівське» сьогодні – це сучасне підприємство з великими виробничими потужностями, що має у своєму арсеналі передові світові технології. Виробнича діяльність визначається корпоративними інтересами головного підприємства ПАТ «Оболонь» м. Київ. Підприємство спеціалізується на випуску безалкогольних напоїв та слабоалкогольних напоїв, мінеральних та питних вод, асортимент яких налічує більше 20 найменувань.

Проведений аналіз основних техніко-економічних показників діяльності підприємства за 2011 - 2013рр. дозволяє зробити висновок, що цей період був для підприємства сприятливим У 2012 році порівняно з 2011 спостерігається зростання таких показників, як: чистий дохід на 65617 тис.грн, матеріальні затрати на 37245 тис.грн, основні засоби на 20687 тис.грн, оборотні засоби – на 9415 тис. грн. Продуктивність праці зросла на 25,42 %, матеріаловіддача знизилась на 4,74%, віддача основних засобів знизилась на 3,82%, оборотність оборотних засобів знизилась на 2,03%. У 2013 році збільшився чистий дохід на 99350 тис. грн., матеріальні затрати на 69153 тис. грн., основні засоби знизились на 3971 тис. грн., оборотні засоби збільшились на 38129 тис. грн. Продуктивність праці збільшились порівняно з 2012 роком на 23,9%, матеріаловіддача знизилась на 9,95%, віддача основних засобів зросла на 30,16%, оборотність оборотних засобів знизилась 28,37%.

Аналіз фінансової стійкості підприємства свідчить, що на ДП ПАТ «Оболонь» «Красилівське» досить стійкий фінансовий стан. Проте слід відмітити деяку тенденцію до погіршення цих показників зокрема, збільшення коефіцієнтів фінансового ризику і довгострокового залучення капіталу, на що необхідно звернути увагу керівництву підприємства в майбутньому.

Розділ 3 шляхи вдосконалення методики оцінки кредитоспроможності позичальника

3.1 Недоліки чинних підходів в оцінці кредитоспроможності позичальника

Більшість вітчизняних банків використовує так званий традиційний підхід до оцінки кредитоспроможності, який полягає у застосуванні стандартних аналітичних методів: горизонтального та вертикального аналізу, трендового, порівняльного аналізу, аналізу відносних показників. Спільним для традиційних методик фінансового аналізу є те, що вони передбачають вивчення простих математичних зв'язків між окремими позиціями фінансової звітності на основі обчислення певної вибірки показників (коефіцієнтів) та порівняння їх значень з нормативними, середньогалузевими та в динаміці. Типові недоліки в оцінці кредитних ризиків вітчизняними банками такі:

- ігнорування галузевих специфікацій позичальників (орієнтація на середньогалузеві значення окремих показників не дає змоги врахувати особливості виду діяльності позичальників, оскільки середньогалузеві значення є надто узагальненими);

- довільність визначення нормативних значень окремих показників (немає наукового та практичного обґрунтування);

- суб'єктивність формування вибірки показників, які підлягають аналізу;

- ігнорування (або суб'єктивність врахування) чинника різної вагомості впливу окремих показників на загальні результати аналізу;

- деякі параметри фінансового стану визначаються за допомогою різної кількості показників, що викривляє результати аналізу;

- внутрішні методики не враховують усі фінансові параметри, що впливають на кредитний ризик;

- недостатній рівень об'єктивності показників звітності (проблема маніпулювання показниками на деяких рівнях менеджменту);

- нехтування показниками, які характеризують чисті грошові потоки, показниками, що нейтралізують вплив локальних особливостей оподаткування, нарахування амортизації тощо. [30]

Результати оцінювання кредитоспроможності за чинними методиками не дають об'єктивної інформації для прийняття зважених і обґрунтованих фінансових рішень, а використовуються лише для цілей виконання вимог нормативних актів та формування обов'язкових резервів. Часто банки присвоюють однаковий клас позичальникам із діаметрально протилежними значеннями фінансових показників. Водночас позичальники з незадовільними фінансовими показниками отримують найвищі класи. Різні банки присвоюють одному і тому ж позичальнику абсолютно різні класи за ризиком. Логічним наслідком низької якості методик оцінки кредитних ризиків є значна питома вага проблемних кредитів у кредитному портфелі українських банків.